Политология/2. Политическая конфликтология

Кульчицький М. О., Лютко Н.В.

Характерні риси і види кібервійни

Хмельницький національний університет

Науково-технічна революція початку ХХІ сторіччя спричинила в усьому світі глибокі системні перетворення. Передусім завдяки поєднанню досягнень у сфері новітніх інформаційно-комунікаційних технологій із надбаннями, що постали на базі стрімкого розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем , сформувалися принципово нові глобальні субстанції — інформаційне суспільство, а також інформаційний та кібернетичний простори, які мають нині практично необмежений потенціал і відіграють провідну роль в економічному, політичному та соціальному розвитку кожної країни світу [2].

Останнім часом кіберпростір перетворюється на арену боротьби між акторами міжнародних відносин. За цих умов набув поширення термін «кібервійна». Даний термін не є усталеним. Дослідниками та експертами пропонується широкий спектр визначень кібервійни, зокрема:

• кібервійна – чітко скоординована цифрова атака однієї держави, спрямована на проникнення у комп’ютери та мережі іншої держави, з метою завдання шкоди або руйнування;

• кібервійна – конфлікт, що передбачає використання ворожих, незаконних атак на комп’ютери та мережі, з метою руйнування комунікацій та інших елементів інфраструктури як механізм завдання економічної шкоди або підриву системи оборони країни;

• кібервійна – застосування комп’ютерних технологій та мережі Інтернет однією державою, або за її безпосередньої підтримки, проти іншої держави, спрямоване проти її безпеки і оборони, яке є настільки інтенсивним і серйозним, що становить реальну за- грозу безпеці та суверенітету цієї іншої держави [4].

Водночас особливості кіберпростору як середовища ведення війни породжують низку специфічних рис кібервійни. Перш за все, в кібервійні неможливо ідентифікувати «агресора», навіть коли причетність до кібератаки державних структур певних країн багатьом здається очевидною. До того ж, географічним джерелом кібератаки є, як правило, зовсім не та держава, якій така атака може бути об’єктивно вигідною. По-друге, характерною рисою кібервійни є прихованість впливу і відсутність видимих руйнувань. По-третє, кібервійна відрізняється надзвичайною швидкістю проведення атак, коли проміжок часу між початком «агресії» та її наслідками скорочується до мінімуму. По-четверте, для кіберзброї не мають значення кордони і відстань, а також відсутні технологічні, юридичні та інші перешкоди для проникнення в комп’ютерні системи і ме- режі супротивника та віддаленого управління його ресурсами. На відміну від звичайної зброї, кіберзброя необов’язково знищує об’єкт впливу, а скоріше впроваджує певний набір даних і команд, що змінюють існуючі алгоритми функ ціонування системи й активізують потрібні реакції (від виконання бажаних дій чи невиконання певних функцій аж до самознищення). Важливою особливістю кібервійни є також певна незавершеність або нескінченність, оскільки жоден з учасників протистояння не може напевно сказати, що супротивник при- пинив атаки. Крім того, кібервійна може проводитись як у мирний час, так і в період звичайної війни [1, С.83].

Науковці виділяють такі основні види кібервійни, як наступальна та захисна, проте спеціалісти виділяють ще й інші атаки в інтернеті, а саме:

· Вандалізм — використання хакерами інтернету для паплюження інтернет сторінок, заміни змісту образливими чи пропагандистськими зображеннями.

· Пропаганда — розсилка звернень пропагандистського характеру, або вставка пропаганди в зміст інших інтернет сторінок.

· Збір інформації — зламування приватних сторінок чи серверів для збору секретної інформації чи її заміни на фальшиву, корисну іншій державі.

· Відмова сервісу — атаки з різних комп'ютерів для унеможливлення функціонування сайтів чи комп'ютерних систем.

· Втручання в роботу обладнання — атаки на комп'ютери, які займаються контролем над роботою цивільного чи військового обладнання, що призводить до його відключення чи поломки [3].

Отже, кібервійна - протистояння в мережі Інтернет, спрямоване, в першу чергу, на виведення з ладу комп'ютерних систем держорганів країни-супротивника, а також систем її критичних галузей інфраструктури. Деякі держави починають приділяти захистові від кібервійни належну увагу — виділяють необхідні кошти для організації систем захисту і підтримують спеціальні підрозділи, основною задачею яких є вдосконалення інтернетної безпеки країни та захисту від нападів.

Література

1. Запорожець О. Ю. Кібервійна: концептуальний вимір / О. Ю. Запорожець. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 121. частина І / ред. В. В. Копійка. - К. : Ін-т МВ КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2014. - 232 с.

2. Інформаційна та кібербезпека: соціотехнічний аспект: підручник [Електронний ресурс]/ [В. Л. Бурячок, В. Б. Толубко, В. О. Хорошко, С. В. Толюпа]; за заг. ред. д-ра техн. наук, професора В. Б. Толубка.— К.: ДУТ, 2015.— 288 с. – Режим доступу: http://www.dut.edu.ua/uploads/p_303_79299367.pdf

3. Кібервійна [Електронний ресурс] / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії: - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кібервійна

4. Мережко О. Проблеми кібервійни та кібербезпеки в міжнародному праві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3233.