Право / 2.Административное и финансовое право

Прекрасна Олена Іванівна

аспірант Національного авіаційного університету, Україна

Пазій Іванна Іванівна,

студентка НН ІПН Національного авіаційного університету, Україна

МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНСТРУКЦІЙ КАЗНАЧЕЙСТВА США В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА

При формуванні системи національного права важливу роль відіграє досвід зарубіжних країн, що належать як до спільної, так і спорідненої правових сімей. На шляху до розбудови демократичної правової держави для сучасної України актуальним постає завдання вивчити особливості американської системи права.

В американській юридичній науці загальноприйнятим є поділ джерел публічного права на первинні (основні) і вторинні (додаткові).

Головна відмінність між ними полягає в тому, що суди при вирішенні справ керуються положеннями саме первинних джерел. Вторинні ж джерела судами використовуються, як правило, лише для підтвердження, аргументації своєї позиції, виробленої в результаті застосування основних джерел права. До первинних джерел американського права в сфері фінансів відносять закони та підзаконні акти, офіційні роз'яснення та тлумачення, надані органами державної влади, а також рішення судів. Другу групу складають підзаконні акти.

Одним з базових законодавчих актів, що регулюють сферу публічних фінансів (зокрема, їх податкову складову), є Кодекс внутрішніх доходів США (КВД). Для ефективного виконання цілей цього закону Конгрес США уповноважив Казначейство здійснювати інтерпретацію даного законодавчого акту. Відповідно, Казначейство США нині володіє достатньо широкими повноваженнями для подальшого визначення (уточнення) цілей Кодексу та прийняття «всіх необхідних правил і норм» для реалізації його положень. У зв’язку з цим, можна констатувати, що одним з найбільш важливих джерел законодавства та американського права загалом є постанови адміністративного органу (Казначейства) [1, с. 4].

В процесі реалізації делегованих Конгресом повноважень Казначейство видає два основних види правил (інструкцій): а) нормативні інструкції та б) методичні інструкції [2, с. 40].

Акти другого виду (методичні інструкції) є найбільш використовуваною правовою формою прийняття рішень Казначейством. Такі акти пояснюють порядок застосування визначених положень Кодексу внутрішніх доходів, а також роз'яснюють зміст законодавчих норм. Казначейство наділене правом видавати ці акти відповідно до спеціального державного уповноваження [3]. Метою актів цієї групи є офіційне тлумачення норм КВД. Саме в інструкціях Казначейство визначає, яким чином має застосовуватися закон. Слід додати, що такі тлумачення Казначейства є вирішальними і остаточними.

Іншою формою регулювання, що застосовується Казначейством, є нормативні інструкції, що видаються цим суб’єктом на виконання спеціального припису Конгресу. За своєю природою нормативні інструкції мають статус не лише «роз’яснень», за їх допомогою Казначейство фактично створює закон на підставі прямого делегування Конгресом відповідного повноваження. Нормативні інструкції регулюють ті аспекти податкових відносин, що або не врегульовані законодавством, або визначені в законі лише в загальній формі.

Слід відмітити, що на практиці розмежування інструкцій на нормативні і методичні принципового значення не має. Адже обидві форми діяльності Казначейства – і роз'яснювальна, і нормотворча – мають важливе значення в процесі їх застосування судами.

Саме обов'язковість інструкцій Казначейства і необхідність регулювання відносин в сфері оподаткування на рівні підзаконних актів визнається судами і підтверджується судовою практикою. Суди визнають їх недійсними лише в разі невідповідності букві, духу і меті податкового закону.

Крім того, Казначейство може попередньо опубліковувати поректи інструкцій з метою ознайомити громадськість з позицією Казначейства щодо різних аспектів оподаткування. Опублікування акту дає можливість суспільству висловити свою думку щодо нового проекту регулювання перед його прийняттям. Після завершення процесу збору коментарів громадськості щодо проекту Казначейство може відкликати його, або оприлюднити як заключний варіант правового регулювання податкових відносин в Зводі Федеральних Правил.

Таким чином, можна зробити висновок про вагому роль інструктивних актів Казначейства США як у процесі врегулювання суспільних відносин в сфері фінансів (у тому числі, оподаткування), так і в судовій практиці при вирішенні фінансових спорів. В сучасних умовах реформування органів публічної адміністрації в сфері фінансів досвід США для України може слугувати прикладом при перерозподілі владних повноважень між органами Державної казначейської служби України та Міністерства фінансів України.

Література

1. За матеріалами сайту http://www.supcourt.kz/ The Joint Project of International Tax and Investment Center and Supreme Court of the Republic of Kazakhstan Workshop on Tax Disputes Presentation Materials. Tax Court Judge Laro. С 4.

2. Толстопятенко Т.П. Налоговое право США. Терминология / Г.П. Толсто пятенко, И.Г. Федотова; отв. за вып. Р.Т. Юлдашев. - М.: Анкил, 1996. С. 40.

3. Title 26, Subtitle F, Chapter 80, Subchapter A, Section 7805.