Стефанцов В.І

Студент 3 курсу

Запорізького національного університету

Науковий керівник:

к.ю.н., доцент Омельянчик С.В.

ЗНУ, м. Запоріжжя

         Правова характеристика змісту трудового договору в Україні та приклади інших країн.

Сукупність умов, що визначають взаємні права й обов'яз­ки сторін, складає зміст трудового договору. У зміст входять умови, встановлені як самими сторонами, так і нормативно-правовими актами про працю.

Проблему питання змісту трудового договору розглядали В.Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та інші.

Найбільш загально про зміст трудового договору можна судити з огляду на ст. 21 КЗпП України, яка передбачає, що «працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові», та обов'язок роботодавця «виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін». [3]

Права і обов'язки сторін, що складають зміст трудового договору і які ще називаються його умовами, встановлюються за взаємною згодою працівника і роботодавця. Проте розрізняють і такі умови трудового договору, що визначені законодавством. Це, як правило, умови-гарантії, які передбачають мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість відпустки тощо, їх ще називають нормативними умовами. [4,с.135]

Основну частину змісту трудового договору усе ж складають договірні умови, тобто ті умови, які встановлюють за взаємною домовленістю сторін. Як правило, вони стосуються трудової функції, місця роботи, прав і обов'язків працівника, прав і обов'язків роботодавця, розміру оплати праці доплат і надбавок, заохочувальних виплат, режиму робочого часу, тривалості щорічної відпустки, умов підвищення кваліфікації, соціально-побутового обслуговування та ін. У трудовому договорі можуть міститись також умови про встановлення випробувального терміну, про нерозголошення комерційної таємниці тощо. [4, с.140]

Трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується наступними правовими ознаками:

- праця юридично несамостійна, а така, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);

- не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника;

- не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;

- виконання роботи певного виду (трудової функції);

- трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених у законі, - на певний термін;

- здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі);

- виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці);

- отримання від роботодавця у встановлені терміни грошової винагороди за роботу, що виконується;

- забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;

- участь роботодавця в фінансуванні соціального страхування працівника. [1, с.245]

Основною вимогою, яка ставиться до договірних умов, є правило ст. 9 КЗпП України. Надаючи сторонам договору широкі можливості щодо встановлення взаємних прав та обов'язків, ця стаття передбачає обмеження індивідуального регулювання. Умови трудового договору не повинні погіршувати становище працівника порівняно з тими, що вже встановлені чинним законодавством. [4, с.146]

Забороняється включати до трудового договора, наприклад, умову, за якою щорічна відпустка буде надаватися працівникові меншої тривалості ніж 24 календарні дні, або тривалість робочого часу перевищуватиме 40 год. на тиждень. І навпаки, правомірним буде включення до трудового договору умов, які покращують становище працівника порівняно з чинним законодавством. Так, умова трудового договору, за якою працівнику надається додатковий оплачуваний вихідний день для догляда за неповнолітніми дітьми буде вважатися такою, що не погіршує правове становище працівника. [2]

Роботодавці в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові й соціально-побутові пільги для працівників. Слід зазначити, що правило про непогіршення умов договорів про працю порівняно із законодавством сформульоване у ст. 9 КЗпП України в імперативній формі. [1,с.245]

Отже, якщо такі умови у трудовому договорі все ж передбачено, то вони є недійсними. Законодавець щоправда не встановив правил, за якими критеріями належить визнавати умови трудового договору недійсними. Тому вважається, що вони є такими з моменту укладання трудового договору.

При цьому недійсність окремих умов трудового договору не тягне за собою недійсності всього договору. Якщо трудовий договір укладено з дотриманням встановлених законодавством вимог його укладення, то він вважається дійсним. Не можуть діяти лише ті умови, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством.

 

У країнах Західної Європи трудові договори можуть укладатися в усній і письмовій формі. Обов'язкова письмова форма встановлюється тільки для окремих видів трудових договорів (строкові трудові договори, договори з надомниками і т.д.) і для деяких умов найму (наприклад, пакт про неконкуренцію).

Мінімальний вік для укладення трудового договору в зарубіжних країнах варіюється від 14 до 16 років. У Камеруні, Домініканській договору потрібно досягти 14 років. З 15 років можна влаштуватися на роботу в Німеччині, Італії, Чехії, Австрії, Фінляндії, Швеції, Японії. Після досягнення 16 років оформити трудову угоду можна у Великобританії, Франції, Іспанії, Португалії, Угорщини, Бразилії, Китаї. Таким чином, в країнах з нерозвиненою економікою та системою освіти мінімальний вік для укладення трудового договору нижче, ніж у країнах розвинених. [6,с.267]

Укладання трудових договорів у країнах Західної Європи зазвичай відбувається на невизначений термін. Застосування строкових трудових договорів, як правило, обмежується законодавством (Італія, Люксембург, Франція). В Італії в 1962 р був прийнятий Закон «Про регулювання трудових договорів на певний строк», який дозволяє використовувати строкові трудові договори тільки у виняткових випадках: при сезонному характері робіт, для заміни тимчасово відсутніх працівників, для творчих працівників і т.д.

У Конституціях західних країн містяться основи трудового права. У них закріплюються норми, що забороняють примусову працю і підневільний стан, гарантується свобода праці (ст. 12 Основного Закону ФРН 1949 р ст. 35 Конституції Італійської Республіки 1947). Укладення, зміна і припинення трудового договору регулюється нормами, які містяться в законах, підзаконних актах, колективних договорах, а також інших джерелах трудового права зарубіжних держав. [5,с.416]

 

Література

1.     Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева. Трудове право України. Підручник. Київ. Знання. 2001., - 563 с.;

2.      Електронний ресурс: Державна служба статистики http://www.ukrstat.gov.ua/;         

3.     Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 р. № 59;

4.     Правознавство: Підручник. В.Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.; - К.: КНЕУ, 2003., - 767 с.;   

5.     В.В.Маклаков. Конституції зарубіжних держав: Навчальний посібник. - 2-е вид., Виправ. і доп. - М.: Видавництво БЕК1996., - 584 с.;   

6.     Трудове і соціальне право зарубіжних країн: основні інститути. Порівняльно-правове дослідження/Под ред. Е.Б. Френкель.- М .: МАУП, 2002. - 687 с.