Блохіна Ірина Олександрівна

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Стресостійкість особистості в посттравматичний період

На сучасному етапі у наукових колах існує велика кількість досліджень, присвячених проблемі психологічної безпеки. Даний феномен розглядається з точки зору безпеки середовища і в особистісному аспекті. В більшості сучасних робіт розглядаються різні особистісні характеристики, пов'язані з безпекою людини в тій чи іншій ситуації. При цьому досить складно виділити конкретний набір властивостей і якостей особистості, які забезпечують абсолютну захищеність людини в соціумі. Однак можна говорити про індивідуальні особливості, які певною мірою гарантують адекватне сприйняття людиною зовнішніх умов, що постійно змінюються.

Існує кілька трактувань поняття «психологічна безпека особистості». Нерідко психологічна безпека особистості розглядається як окрема наукова галузь, що вивчає закономірності адекватного відображення небезпеки і конструктивної регуляції поведінки з метою збереження цілісності і стабільності людини або групи людей як психологічних систем. При такому трактуванні даного процесу центральним феноменом стає «зовнішня загроза»/ «небезпечна ситуація».

Дослідження, що проводяться в даному напрямку, концентрують свою увагу на вивченні зовнішніх чинників, що провокують психологічну незахищеність і травмованість особистості. У такому випадку можна говорити про те, що мішенню психологічного впливу у даному підході будуть так звані «фактори ризику», що несуть психологічну небезпеку фізичному і психічному здоров'ю особистості. В такому випадку дослідникам необхідно концентруватися на виявленні, осмисленні і зниженні впливу подібних факторів. Але це практично нереально зробити, оскільки одна лише спроба класифікувати всі можливі мікро- і макро- фактори, що загрожують психологічній безпеці особистості, ніколи не буде визнана вченими повністю задовільною. З іншого боку, подібна остаточна класифікація загрозливих факторів неможлива з причин індивідуальності і неконстантності особистості.

У зв'язку з цим виникає необхідність розгляду індивідуальних психологічних особливостей особистості, що дають змогу відчувати психологічну безпеку незалежно від факторів, які впливають на неї.

У подібному підході психологічна безпека особистості проявляється як її здатність зберігати стійкість у середовищі з певними патернами, в тому числі і з психотравмуючими впливами, резистентності деструктивним внутрішнім і зовнішнім впливам, і відображається в переживанні своєї захищеності/незахищеності в конкретній життєвій ситуації. Характер і інтенсивність психічних, психосоматичних і психопатологічних проявів в постстресовий період залежить від рівня об’єктивних та суб’єктивних обставин.

До об’єктивних обставин відносяться такі характеристики екстремальної ситуації, як гострота і сила прояву психотравмуючих чинників, а також раптовість і тривалість їх дії. Причому більшість дослідників дотримуються думки, що чим вища інтенсивність прояву психотравмуючих чинників екстремальних ситуацій, тим вища вірогідність виникнення різноманітних психогенних розладів безпосередньо у момент екстремальних ситуацій і в постстресовий період.

До суб’єктивних обставин, що впливають на характер поведінки людини і зумовлюють вірогідність виникнення психогенних розладів, відносяться індивідуально-психологічні особливості самої людини і її особистості: характер та якості особистості, рівень самооцінки, спрямованість, установки та цінності особистості [1].

На даний час вже накопичені певні відомості, що дозволяють отримати деяке уявлення про те, що допомагає людям поводитись адекватно в найскладніших умовах. Деякі автори вважають, що для збереження адекватності поведінки у момент катастрофи велику роль відіграє прагнення допомогти людям, відповідальність за збереження життя оточуючих. На здатність зберегти адекватну поведінку в екстремальній ситуації впливає також рівень психологічної стійкості, орієнтація на дотримання моральних норм поведінки, співчуття, життєвий досвід. Деякі вчені вважають, що на поведінку в екстремальних ситуаціях істотний вплив здійснює належність до певної культури, класу і етнічного співтовариства. За даними Щербатих до факторів, що впливають на стресостійкість особистості, можна віднести такі: природжені особливості організму та ранній дитячий досвід, особистісні властивості, фактори соціального середовища та когнітивні фактори [2].

До особистісних особливостей, що погіршують наслідки психогенних травм, психологи відносять: нейротизм, підвищену агресивність, хронічну тривожність, схильність до мотиваційних конфліктів та конфліктів особистісного характеру, структуру самооцінки особистості. Вважається, що люди із свідомо заниженою самооцінкою, в більшій мірі виявляють ознаки тривожності, ніж люди з адекватною самооцінкою. Висока позитивна самооцінка і пов’язана з цим впевненість в успіху призводять до зниження рівня тривожності. Негативна самооцінка навпаки посилює стрес, який у свою чергу, позначається у невпевненості щодо своїх здібностей та можливостей. Особливу групу ризику складають люди, що поєднують у собі підвищену сенситивність, тривожність та імпульсивність.

Література

1. Крайнюк В. М. Механізми формування стресостійкості особистості / В. М. Крайнюк // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-тупсихології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К., 2004. – Т.6, вип.7. – С. 155 —162.

2. Щербатых Ю. В. Психология стресса и методы коррекции. / Ю. В. Щербатых. – СПб.: Питер, 2006. – 256с.