Економічні науки/12. Економіка сільського господарства

К.е.н. Гловацька В.В.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Україна

Розвиток сільського (зеленого) туризму (“літниськового” руху) на території Івано-Франківщини станом на XIX ст.

Перша згадка про становлення сільського (зеленого) туризму на території Івано-Франківщини, тоді Станіславського воєводства спостерігається ще з середини XIX ст., зокрема на це вказують матеріали Івано-Франківського обласного архіву та власні дані місцевих жителів.

Вже з середини XIX ст. Станіславське воєводство в “літниськовому” туризмі посідало в Польщі друге місце після Краківського воєводства. Серед переваг його території були легкодоступні гори, м’який клімат, лікувальні мінеральні води, різноманітна культура народів, що проживали в цій місцевості, розвинуті ремесла, облаштований побут, а також оздоровчі заклади. Поряд із цим відзначались істотні недоліки: соціально-економічна відсталість гірських регіонів і низький рівень освіченості місцевих жителів. Одним із шляхів покращення ситуації, а також розвитку капіталу на даній території поляки вважали туристичний і “літниськовий” рух [1, с. 20]. Тому за підтримки республіки Польща ще в 1939 р. у Варшаві було засновано Інститут суспільних справ, який популяризував відпочинок робітників на селі. Також створено “Літниськові союзи” та інші організації, які виконували функцію налагодження відпочинкової справи в інтересах усіх, хто був зацікавлений в її розширенні, підвищенні привабливості та доходності [2, с. 3-4].

На території Станіславського воєводства місцева влада сприяла розвитку “літниська” шляхом удосконалення інфраструктури, проведення різних заходів (фестинів), створення туристичних осередків. Станом на 1931 р. на даній території існувало тільки 6 пристосованих осередків, але з часом їхня кількість зросла до 27 і продовжувала збільшуватись. Осередки виконували відпочинково-провізійну (забезпечуючу) функцію. Вони розміщувались на відстані, яку можна було пройти протягом дня, а також мали комунікаційні зручності, що сприяло забезпеченню продуктами харчування та відпочинку відповідної кількості туристів [3, с. 1214-1219].

Значну увагу приділялось впорядкуванню туристичних шляхів як у літній, так і в зимовий періоди, оскільки крім принад, створених природою, необхідно старанно готувати територію до “літниськового” сезону. Серед пропозицій щодо такої роботи у Станіславському воєводстві в 1936 р. представниками Комісії оздоровчих територій, Радою ґміни і ґмінною літнисько-туристичною комісією була розроблена програма, спрямована на вирішення питань [4, с. 59-64] [5, с. 59-65]: покращення санітарного стану оздоровчої території, забезпечення продуктами харчування, безпеки та зручності відпочивальників, інформаційного та рекламного забезпечення тощо.

Різностороння підтримка “літниськового” руху у Станіславському воєводстві органами місцевого самоврядування та владними структурами Польщі позитивно вплинула на збільшення попиту серед відпочивальників, зокрема на це вказують дані табл. 1 [6, с. 38-51], [5, с. 64-65].

Таблиця 1

Чисельність “літниськового” руху по повітах Станіславського воєводства станом на 1936-1937 рр. (за літній період)

Повіти	Роки
	1936	1937
Долина	1603	2716
Калуш	-	349
Коломия	1118	1158
Косів	5387	4726
Надвірна	23976	25564
Рогатин	-	853
Станіславів	1058	683
Стрий (тепер Львівська обл.)	14569	15550
Разом	47711	51599

За даними таблиці 1 найбільш привабливим для літнього відпочинку на той час був повіт Надвірна. У належних до нього селах та інших сільських поселеннях у 1936 р. відпочивало 23976, а у 1937 р. – 25564 осіб, що становило відповідно 50,3 % і 49,5 % загальної чисельності відпочивальників на теренах воєводства. Основним центром відпочинку в цьому повіті було Яремче (тепер – Яремча) з околицями. У повіті Надвірна в 1936 р. відпочивало 35,3 % від чисельності тих, хто відпочивав у Яремче, а в 1937 р. цей показник становив 41,4 %. Серед інших сіл повіту Надвірна, що приваблювали порівняно велику кількість відпочивальників, були Микуличин, Ворохта й Татарів.

Друге місце за чисельністю “літниськового” руху посідав повіт Стрий (тепер Львівської області), який станом на 1936 р. нараховував 14569, а у 1937 р. – 15550 осіб, що становило відповідно 30,5 % і 30,1 % загальної чисельності відпочивальників воєводства. Найбільш перспективними у якому для розвитку “літниськового” руху були поселення Моршин, Гребенів та Сколе.

У повіті Косів найбільша чисельність “літниськового” руху спостерігалась у Косові Гуцульському, Кутах, Смодні, Шешорах. Водночас у повіті Косів чисельність відпочивальників у 1937 р. порівняно з 1936 р. зменшилась. Це могло бути зумовлено несприятливими для відпочинку на той період погодними умовами, відсутністю належної підготовки оздоровчої території до відпочинкового сезону тощо. У повіті Долина відпочивальників приваблювали села Старий Мізунь і Перегінськ, у повіті Коломия – Космач, у повіті Станіславів – Олешів, у повіті Рогатин – Черче, у повіті Калуш – Ясень.

Відповідно до матеріалів обласного архіву, станом на 1936 р. “літниськовий” рух перетворився у масовий. Ним цікавились як люди молодшого віку з низьким рівнем достатку, так і особи старшого віку з більшими фінансовими можливостями. Це вимагало більш детальнішого вивчення запитів відпочивальників щодо поліпшення організації “літниськового” руху. В зв’язку з цим місцевою владою проводились заходи, спрямовані на промоцію “літниськових” і туристичних осередків, організацію виставок та курсів лісництва, підготовку та навчання інструкторів і спеціалістів даного профілю, створення в курортних місцевостях інфраструктури, що полегшувала б доїзд до місць відпочинку й поліпшувала перебування в них, надання необхідної інформації особам, зацікавленим “літниськовим” рухом, забезпечення дбайливого ставлення до навколишнього середовища.

Література:

1. 1. Zima w Karpatach Wschodnich // Івано-Франківський обласний архів, Ф. 369, оп. 1, спр. 15. – С. 1-24.

2. Protokół III Konferencji Związków Letniskowych w sprawie aktualnych zagadnień letniskowych i wczasów pracowniczych odbytej dnia 21.II.39 r. w lokalu Związku Powiatów R.P. w Warszawie // Івано-Франківський обласний архів, Ф. 369, оп.1, спр. 42. – 13 с.

3. Гловацька В.В. Передісторія туристичного обслуговування в системі сільського (зеленого) туризму Івано-Франківського Прикарпаття // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 231: В 7 т. Т. 6. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 1211-1222.

4. Przygotowanie się uzdrowiska wzgl. letniska do sezonu. // Івано-Франківський обласний архів, Ф. 369, оп. 1, спр. 15. – С. 59-64.

5. Гловацька В.В. Розвиток підприємництва в системі становлення сільського (зеленого) туризму. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук спеціальності 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – захищена 19 березня 2008 р. м. Житомир.

6. Referat mgr J. Gryczuka p.t. „O stanie turystyki w województwie stanisławowskim” // Івано-Франківський обласний архів, Ф. 369, оп. 1, спр. 15. – С. 38-51.