Василюк В. М.

Дніпропетровський національний університет, Україна

Економічний вимір співробітництва України і Франції в контексті інтеграції до Європейського Союзу

 Об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світових інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу. Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-економічний простір. 

Важливим аспектом економічного співробітництва залишається торгівельна співпраця обох країн. Як відомо, французька сторона приділяє особливого значення співробітництву у сфері сільського господарства та енергетичному секторі [2].

Поміж чисельних спільних рис Франції та України виділяється та, що обидві держави є аграрними країнами, вірні своїм культурним традиціям села, валоризації свого виробничого потенціалу та експорту на світовий ринок. Двостороння співпраця відбувається у рамках загального договору, підписаного у 1999 році з уточненнями від 2004 р. під час зустрічей глав держав, прем’єр-міністрів та, зовсім недавно, міністрів сільського господарства у Києві та у Парижі (31 січня 2008 р. та 26 лютого 2008 р.).

Співробітництво відбувається засобами аграрної політики і в цілому політики села: всебічного знання та аналізу статистики сільськогосподарської діяльності, передбачення показників урожайності та управління ринками, контролю за якістю та санітарною безпекою продовольства, підвищення професійного рівня працівників. Співпраця матеріалізується у рамках двосторонніх проектів, таких як Центр з навчання та розповсюдження інформації в галузі тваринництва у м. Черкаси; проведення семінарів з питань правління та управління засобами аграрної політики, такими як організація статистичних служб; управління сертифікацією насіння [3; 4].

Діяльність Франції спрямована на зміцнення інституційної співпраці між професійними організаціями на рівні сільськогосподарського синдикату та, особливо, професійних економічних асоціацій. Під час обмінів на вищому рівні розглядаються також питання приватизації сільськогосподарських земель: використання засобів кадастру чи земельних книг, організація приватної земельної експертизи тощо. У цій сфері Франція бажає «передати Україні свій досвід комбінованого управління правами сільськогосподарських виробників та правами земельних власників; досвід сільськогосподарської політики, орієнтованої на виробництво та управління селом, поєднуючи управління ринками та захистом соціальної сфери».

Умови, інвестиційний клімат в Україні виявилися привабливими для французьких виробників сільськогосподарської продукції. Французи запропонували українському ринку ноу-хау у галузі виробництва та менеджменту. Вони переконалися, що перенесення виробничих потужностей або створення нових не суперечить власній внутрішній політиці в аграрній галузі, оскільки це створює нові можливості і додаткові ринки.
Французькі лідери на ринку молочних продуктів "Лакталіс" і група "Данон" придбали в Україні кілька молочних заводів, модернізували їх, налагодили виробництво сирів, віднайшли спосіб, як українську продукцію зробити конкурентоспроможною на ринках, що традиційно належали Україні. Фактично це спільний вихід на ринки третіх країн.
Подібна кооперація між нашими країнами існує й у зерновій галузі, тваринництві, парфумерії. В Україні вирощуються 70 % компонентів рослинного походження для французької парфумерії. В українському Приазов’ї та Причорномор’ї клімат, хімічний склад земель подібні до французького південного узбережжя, де відсутні виробничі сільськогосподарські землі. Натомість, на півдні України є цілинні території, які вітчизняні та французькі фермери використовують для вирощування необхідних у парфумерії рослинних культур, що потім імпортуються до Франції.

Неодмінною умовою співробітництва України та Франції залишається енергетичний чинник, а саме проблематика ядерної енергії. Україна і Франція мають значний потенціал в ядерній галузі. Впродовж останніх років українські атомні станції виробляють майже 50 відсотків всієї електроенергії в державі. У Франції частка атомної енергії сягає 77 відсотків. Отже дві країни мають безліч тем для обговорення, обміну практичним досвідом та інформацією [5].

Для України актуальним є ознайомлення з підходами французьких колег до розвитку ядерно-паливного циклу, будівництва реакторів збільшеної потужності, переоцінки безпеки діючих реакторів. Франція ж зацікавлена в ознайомленні з унікальним українським досвідом щодо регуляторної безпеки у проектах, пов’язаних зі зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС. Особливої уваги українська сторона приділяє допомозі Франції у будівництві сховищ відпрацьованого ядерного палива та укриттів навколо четвертого енергоблоку на Чорнобильській АЕС.

Вже наступного року планується візит керівництва ASN (Орган ядерного регулювання Французької Республіки) до України. Основною темою майбутніх обговорень стане подолання наслідків Чорнобильської аварії, виконання програм реабілітації забруднених територій та населення, роль у цих процесах регулюючого органу. Така активізація співпраці Держатомрегулювання та ASN – запорука того, що при використанні в Україні французьких технологій будуть максимально знижені регуляторні ризики [6].

Питання законодавчого закріплення співробітництва в економічній галузі знайшло своє відображення в постійних зустрічах на найвищому рівні.

Позитивним чинником у цій сфері стають постійні щорічні засідання з 1998 р. Змішаної українсько-французька міжурядової Комісія з економічного співробітництва, розвитку аграрного сектору та питанням альтернативних джерел енергії.

У жовтні 2001 р. в Україні перебувала делегація Руху підприємців Франції (МЕДЕФ). Обговорювалися питання сприятливого інвестиційного клімату. У травні 2003 р. Францію відвідала делегація УСПП на чолі з його головою А.К. Кінахом. Підприємці дуже зацікавлені в налагодженні співробітництва, залученні французьких інвестицій та інноваційних технологій.

Питання економічної співпраці розглядаються щорічно на економічних форумах та конференціях, де кожна із сторін пропонує свої моделі подальшої співпраці, обговорюються пріоритетні галузі співпраці. З 28 квітня по 1 травня 2009 р. у Парижі відбулося п’яте спільне засідання Українсько-французької міжурядової комісії з економічного співробітництва. Очолив офіційну українську делегацію Міністр економіки України Данилишин Б.М. Під час засідання відбулось обговорення актуальних питань двосторонніх відносин, стану виконання домовленостей в економічній сфері, досягнутих під час візитів Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В. в червні 2005 р. та у березні 2009 р. Особлива увага приділялась співпраці в енергетичній, агропромисловій та транспортній галузях. На завершення відбулося підписання спільного Протоколу п’ятого засідання Українсько-французької міжурядової комісії з економічного співробітництва. Сторони розглянули під час зустрічі і цілу низку питань аграрного сектору:

· Франція захотіла брати участь у розвитку сільськогосподарської та ветеринарної галузей України;

· Сторони висловили зацікавленість у продовженні співпраці у впровадженні необхідних умов для отримання доступу французького репродуктивного поголів‘я великої рогатої худоби на український ринок, результатом якого має бути проведення у першому півріччі 2009 р. навчального семінару в галузі тваринництва;

· Було вирішено обмінюватися інформацією у галузі земельних ресурсів та сільськогосподарських структур, зокрема шляхом організації місій експертів та обміну студентами [1].

Отже, обидві країни виділили найбільш пріоритетні галузі співробітництва. Разом з тим, слід відзначити, що динаміка економічної співпраці обмежується виключно енергетикою та сільським господарством. Є обоюдне розуміння того, що потрібно приділяти увагу також й іншим галузям економіки, адже визначальним залишається питання всебічної інтеграції України до ЄС та в цьому контексті модернізації усіх галузей промисловості. Французька сторона розглядає Україну як партнера, що допоможе знайти нові ринки збуту продуктів виробництва. Крім того, не треба забувати, що Україна потребує міжнародного досвіду для налагодження економічно виправданого виробництва, модернізації основних фондів та постійного залучення інвестиційного капіталу. Останнім часом визначається посилений інтерес Франції до співробітництва у харчовій промисловості, будівництва українських транспортних мереж.

Література

1. Дорожня карта співробітництва Україна – Франція – Режим доступу: <http:// rada. gov.ua>.

2.  Клочко В. Зовнішньоторговельні відносини України в умовах посилення інтеграційних зв’язків // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №11. – C.141-155.

3. Круглик С. За принципом взаємного доповнення. Франція – торговий партнер України // Політика і час. – К., 2003. – № 12. – С.15-20.

4. Лебедько С. Украино-французское экономическое сотрудничество должно обрести большой динамизм // Финансовая Украина. – К., 2007. – № 9, 1 апр. – С. 24.

5. Тимошенко К. В минувшем году Украина и Франция не смогли на все 100 использовать потенциал двусторонних отношений // Кієвській телеграфъ, 2008. – №4. – С. 9.

6. Україна на ринку Європейського союзу (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2003. – №11. – C. 3-40.