Ігнатенко І.В.,  

                                                                     Студентка 4  курсу,

                                                                     Національної юридичної академії

                                                                     України імені Ярослава Мудрого

Елементи позову

     За роки незалежності України роль судів у вирішенні  спорів між громадянами значно зросла. Також ростає кількість цивільних справ розглядаємих  судами. Особливо після прийняття Конституції України, яка у ст. 55 закріпила право громадян безпосередньо звертатися до суду за захистом своїх цивільних прав і інтересів. Значну роль у всій сукупності цивільних прав відіграє  позов. Знання такого способу захисту дає можливість і спроможність скористатися ним не тільки для розв'язання спірних ситуації  і  захисту порушеного права, але і поступово викорінити правовий нігілізм у розумах багатьох наших співвітчизників.

    Важливу роль відіграє така складова позову, як елементи. У юриспруденції під елементами позову розуміються такі складові частини, які в сукупності визначають його зміст, обумовлюють самостійність та індивідуальну визначеність позову. Вони дають необхідну інформацію про зацікавлених осіб - сторони процесу, про суб'єктивне матеріальне право, яке на думку позивача, потребує  захисту, про обставини, що слугували підставою звернення до суду.

       Дослідження  елементів позову має не тільки теоретичне, але й важливе практичне значення, оскільки елементи позову сприяють визначенню предмета доказування по справі, полегшують відповідачу можливість захищатися проти пред'явленого до нього позову, допомагають суду визначити обсяг судового дослідження, допустимість тих чи інших видів засобів доказування по справі.

    У науковій літературі питання щодо елементів позову є одним з найбільш спірних в науці цивільного процесуального права, бо сформувалися дві основні точки зору, які позов поділяють на двох- і трьохелементну структуру.

    Першим елементом позову є предмет, який характеризує позов з точки зору того, що конкретно вимагає, чого домагається позивач. Але деякі автори зазначають, що це  не вимога позивача до відповідача, а «вимога позивача до суду про задоволення матеріально-правового вимагання до відповідача».  Якщо погодитися з цим поглядом, то вийде, що предмет позову у всіх позовах про присудження буде однаковим, тому що в кожному з позовів про присудження вимога до суду буде полягати в тому, щоб суд задовольнив матеріально-правову вимогу до відповідача. Навіть при такому розумінні предмета позову, яке роблять деякі вчені, індивідуалізація позову все ж таки буде здійснюватися не за характером вимоги позивача до суду, а за характером матеріально-правової вимоги до відповідача.Таким чином, предмет позову- це матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову характеризує те, на що спрямований позов. Він має випливати із спірних матеріально-правових відносин і підпадати під цивільну юрисдикцію суду.

   Позовна вимога має спиратися на підставу позову. Цьому елементу позова, так само як і предмету позова, належить важлива роль в індивідуалізації позова і у вирішенні питання про тотожність двох позовів.  Підставою позову є те, з чого позивач виводить свої позовні вимоги, тобто фактичні обставини. Оскільки позов є процесуальний засіб захисту порушеного або оспорюваного права, то позивач, звертаючись до суду,  повинен вказати то суб'єктивне право, яке він вважає порушеним або оспорюваним, а не тільки ті факти, з якими він пов'язує можливість задоволення заявленої вимоги до відповідача. Фактична  і правова основа позову взаємопов'язані і взаємообумовлені, тому що факти реальної дійсності матимуть юридичне значення, якщо саме з ними закон пов'язує настання юридичного факту і регулює спірні правовідносини. Законодавець називає підставу позову- «обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги» (п.5 ч.2 ст. 119 ЦПК України).

   Важко погодитися з авторами , які називаються в якості третього елемента позову - сторони, мотивуючи це тим, що спір про право виникає саме між певними особами, які є конкретними носіями суб'єктивних прав та обов'язків. Однак, позивач і відповідач, є сторонами процесу, а не позову.

  Ще одним з елементів позову є зміст, який повинен відповідати одному з видів судового захисту, встановлених законом. Цей елемент позову визначається  і як вираження волі позивача про форму захисту і як «судження суду», і як дія суду, здійснення якої домагається позивач. Одні автори ототожнюють зміст позову з метою, для досягнення якої пред'явлен даний позов. Інші автори спираються на філософське тлумачення категорії "зміст". Стверджуючи, що зміст завжди відповідає на питання, з чого складається це явище або предмет, з яких складових частин він складається. З приводу змісту, як ще одного елемента позову, в науці цивільного процесу висловлюються неоднозначні думки. Одні вчені вважають, що не має потреби виділяти цей елемент, оскільки він повністю охоплюється іншими складовими позову. Інші автори визнають зміст необхідним елементом позову. На мій погляд, зміст, як елемент позову є необхідним, однак не завжди є можливість у позивача вказати спосіб судового захисту.

    Проведений аналіз елементів позову дозволяє прийти до висновку про те, що елементи позову мають вирішальне значення для його характеристики. Так при прийнятті позовної заяви дає можливість суду правильно провести підготовку справи до судового розгляду. З предмета і підстав легко побачити, які потрібні докази по справі. Крім того, вони потрібні і для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Ними визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні по справі, визначається підвідомчість справи, визначається коло юридичних фактів, що лежать в основі вимог позивача. Усі ці елементи індівідуалізуют позов і цим самим дають можливість встановлювати тотожність і відмінність позовів, що має важливе практичне значення, оскільки при тотожності позовів вторинний його розгляд в суді за участю тих же сторін не допускається.

    Знання елементів позову дозволяє реалізувати корінні і найбільш значущі цілі цивільного судочинства - захист порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та дозволить досягти гарантії винесення законних і обгрунтованих рішень судами, що в свою чергу, позитивним чином позначиться на ефективності правосуддя у цивільних справах.