Попичко Олена Анатоліївна

Одеський національній економічний університет,Україна

Розробка операційної стратегії діяльності як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства

Зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку та перспектива його подальшого розвитку стають можливими за умови підвищення ефективності його операційної діяльності. Адже відповідність якості товарів та послуг споживчим вимогам створює надійний фундамент для підвищення рівня задоволеності споживачів та безпосереднім чином впливає на можливості подальшого існування і розвитку підприємства, забезпечує економічну ефективність його функціонування у майбутньому. Саме тому підприємство має створити належні умови для задоволення потреб кінцевого споживача у потрібних матеріальних благах та належному сервісі, спроектувати таку операційну систему, яка була б адекватною вимогам покупців, або іншими словами, розробити операційну стратегію діяльності. Розробка операційної стратегії в ринкових умовах є одним із вирішальних факторів, що визначає конкурентоспроможність підприємства та безпосередньо залежить від його позиції в цьому питанні відносно інших. Як правило, при оцінюванні стратегії відповідають на такі запитання [1]:

1. Які головні фактори конкурентоспроможності товарів?

2. Яка практика фірм-конкурентів у рекламі та стимулюванні збуту?

3. Яка практика фірм-конкурентів щодо найменувань (торгових марок) товарів?

4. В чому полягають переваги упаковки товарів конкурентів?

5. Який рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

6. Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу чи створюють власну?

7. Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту, обсяги запасів, розміщення складів, види складів та їх вартість)?

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно виявляється більш прибутковим, ніж його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг і його продукція користується постійним попитом. Однак у житті цей стан не є незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відстежувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, вихід на нові ринки тощо. Тобто важливу роль відіграє розробка операційної стратегії підприємства[2].

Загальновідомо, що операційна стратегія є складовою загальної корпоративної стратегії підприємства та сприяє її реалізації. Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Операційна стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією, охоплює весь спектр діяльності компанії і передбачає довгостроковий процес, покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які зміни в майбутньому. Операційна стратегія успішна лише в тому разі, якщо вона бере до уваги всі можливі варіанти пріоритетів, кожен з можливих компромісів. Ця стратегія враховує, з одного боку, потреби споживачів, а з іншого – завдання інших елементів структури підприємства. Такий підхід пов’язує загальну стратегію підприємства із цільовими ринками, виробничою структурою та операційними можливостями підприємства. Основний об’єкт уваги стратегічного операційного менеджменту – розробка перспектив розвитку організації за рахунок використання її операційного потенціалу щодо загальної стратегії та типу конкурентної поведінки організації. Його кінцевою метою є координування й управління виконанням завдань для підвищення ефективності та продуктивності організації з метою забезпечення конкурентоспроможності фірми й отримання прибутку. Потреби споживача та дії конкурентів формують створення нових чи модифікацію вже існуючих товарів або послуг. Стратегія підприємства полягає в тому, щоб урахувати ці обставини. Отже, можна виділити такий ряд послідовних дій у розробці операційних стратегічних рішень [3]:

1. Визначення потреби споживачів.

2. Вибір продукту.

3. Вибір операційного процесу.

4. Ефективне використання виробничих потужностей.

5. Забезпечення вертикальної інтеграції.

6. Удосконалення організації праці.

7. Удосконалення технології (способу виробництва).

8. Оптимізація товарно-матеріальних потоків.

9. Місце розташування виробничих потужностей.

Для проектування операційної системи сфери виробництва товарів необхідно розробити і прийняти стратегічні рішення проектного характеру, тобто скласти операційну стратегію. Із цього погляду операційна стратегія реалізується шляхом розробки виробничого процесу та інфраструктури його підтримки. Розробка процесу включає в себе вибір відповідної технології, складання календарних графіків, визначення товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення такого процесу. Щодо інфраструктури, то рішення стосуються систем планування та управління забезпечення якості, її контролю, системи оплати праці. Правильне поєднання таких видів діяльності блокує спроби наслідування шляхом створення ланцюга цінності. Цінність одного виду діяльності для споживача може бути підвищена за рахунок інших видів діяльності компанії. Таким чином, правильне поєднання видів діяльності забезпечує конкурентну перевагу та високу прибутковість підприємства[4].

Висновок: Операційна стратегія полягає в розробці
загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Виробнича стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією , охоплює весь спектр діяльності компанії і допускає довгостроковий процес, що покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.

Список використаної літератури:

1. Чейз Р. Б. Производственный и операционный менеджмент / Р. Б. Чейз, Н. Д. Еквилайн, Р. Ф. Якобс. – М. : ИД "Вильям", 2004. – С. 950.

2. Портер М. Конкуренция. – Wiliams, 2006. – 600 с.

3. Ансофф И. Стратегическое управление: сокр. пер. с англ. / И. Ансофф. – М. :Экономика, 1989. – 519 с.

4. Гэлловей Л. Операционный менеджмент / Л. Гэлловей. – Спб.: Питер, 2002. –320 с.