О.В. Сень

Полтавська державна аграрна академія

Сектор великотоварних господарств на ринку продукції молочного скотарства

В секторі велико-товарного виробництва молочне скотарство було однією із галузей, що мала чи не найбільший спадок, що залишився після Радянського Союзу. На початок дев'яностих років на території України розміщувалося близько 15 тис. молочних ферм з загальним поголів'ям корів 6,2 млн. голів. Щорічний валовий надій молока становив понад 18,5 млн. тонн або ж три чверті від загального обсягу виробництва молока. На кінець 2010 р. в сільськогосподарських підприємствах залишилось всього 3,9 тис. діючих молочних ферм, поголів'я корів в яких становило 589,1 тис. голів. Загальні надої молока в сільськогосподарських підприємствах в 2010 р. склали 2,2 млн. тонн або ж всього 20% від загального виробництва.

Безумовно, скорочення поголів'я корів та обсягів виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах на початку та всередині дев'яностих років було цілком зрозумілим. Загальні кризові явища в сільському господарстві та економіці країни, падіння купівельної спроможності населення, обмеженість державної підтримки галузі та інші фактори призвели до стрімкого вирізання худоби сільськогосподарськими підприємствами. Лише за перше десятиріччя незалежної України поголів'я корів в сільськогосподарських підприємствах скоротилось на 4,3 млн. голів або в 3,3 рази. Обсяги виробництва молока за той же період зменшились майже на 15 млн. тонн або в 5,1 рази.

В подальшому темпи звертання молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах дещо призупинились але, в цілому, не змінили загальний екстенсивний напрямок розвитку. І це незважаючи на активний розвиток молокопереробної галузі. Так на початку двотисячних років молочна промисловість мала найбільш високі темпи щорічного росту серед усіх галузей харчової промисловості. Крім того, з загальної кількості іноземних інвестицій залучених у харчову промисловість, більш 20% було спрямовано саме в молокопереробну галузь.

Незважаючи на статус однієї з найбільш перспективних та потенційно інвестиційно-привабливих галузей сільського господарства, розвиток велико-товарного молочного скотарства в останнє десятиріччя так і не набрав обертів. Однією з головних причин, що стримувало цей процес, можна вважати відсутність спільної для виробника молочної сировини та переробника довгострокової стратегії розвитку молочної галузі. І це не дивно, зважаючи, що великий проміжок часу, щорічні потреби молокопереробної галузі у молочній сировині не перевищували 25% від загальних обсягів надоїв молока. Не відчуваючи дефіциту в молочній сировині, переробник диктував рівень цін попиту, компенсуючи нестачу пропозиції молока від велико-товарних виробників сировиною, що вироблялась в особистих селянських господарствах. Викривлення кривої попиту/пропозиції в сторону пропозиції вело до зменшення закупівельних цін на молоко для сільськогосподарського виробника. Ситуація ускладнювалась також сезонністю пропозиції молочної сировини і значними коливаннями закупівельної ціни. Як наслідок — молочне виробництво для сільськогосподарських підприємств відзначалось волатильністю та порівняно низькою прибутковістю у порівнянні з іншими галузями, особливо рослинництвом. У сукупності це призвело до скорочення загальних показників роботи галузі молочного скотарства в секторі велико-товарного виробництва.

Лише на тлі дефіциту молочної сировини та високих закупівельних цін в останні декілька років, ситуація з молочним скотарством в сільськогосподарських підприємствах почала дещо виправлятися. Принаймні, вперше за часів незалежної України, в 2009-2011 роках спостерігалась тенденція збільшення обсягів виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах, хоча й при загальнім скороченні поголів'я корів. Збільшилась частка сільськогосподарського підприємства в загальному надходженні молока на переробні підприємства. Зросла продуктивність корів. Ряд компаній анонсували та зробили певні кроки по створенню нових тваринницьких комплексів молочного напрямку.

Безумовно, саме зараз відповідні тенденції та ініціативи мають бути підтримані виваженою державною політикою. Тем паче, що задля забезпечення ефективного функціонування молочного комплексу основним стратегічним завданням є підвищення концентрації та формування велико-товарного виробництва. Створення великих спеціалізованих сільськогосподарських підприємств дозволить сформувати достатній обсяг виробництва для забезпечення продовольчої безпеки країни, запровадити систему управління якості молочної продукції, покращити селекційну роботу та розвиток племінного фонду молочного скотарства, буде сприяти розвитку кормової бази та впровадженню інноваційних технологій.

Наразі, загальні результати роботи галузі молочного скотарства в секторі велико-товарного виробництва за останнє десятиріччя можна вважати вкрай незадовільними. Поголів'я корів у сільгосппідприємствах скоротилося на 64,8% з 1675,2 тис. голів у 2001 р. до 589,1 тис. голів в 2010 р. Обсяги виробництва молока за той же період зменшились на 39,0% до 2216,5 тис. тонн (табл. 1). Дещо стабілізувалась ситуація у поточному році. Незважаючи на скорочення поголів'я корів на 1%, виробництво молока за січень-листопад 2011 р. залишилось на рівні минулого року. Незважаючи на певні позитивні сигнали, зокрема поступове зростання продуктивності, цей показник все ще залишається набагато нижчим за економічно обґрунтований рівень, а також суттєво нижчим, ніж продуктивність в інших країнах - великих виробниках молока.

Таблиця. 1.

Показники роботи велико-товарних господарств

молочного скотарства

Рік	Поголів’я корів	Обсяги виробництва молока	Середній річний удій молока від однієї корови
	тис. голів	тис. тонн	кг
1990	6191,6	18634,1	2941
1995	4595,1	9443,0	1908
2001	1675,2	3636,5	2071
2002	1401,8	3468,1	2199
2003	1100,0	2680,1	2043
2004	949,9	2533,2	2475
2005	866,2	2582,5	2952
2006	764,0	2454,0	3083
2007	678,6	2178,0	3131
2008	624,3	2089,9	3366
2009	604,6	2236,0	3893
2010	589,1	2216,5	3975

Джерело: Державна служба статистики

На тлі загального скорочення показників роботи сільськогосподарських підприємств в галузі молочного скотарства, відбувались також й структурні зміни. На початок 2011 налічувалось 12,6 тис. підприємств, що мали корів. З них в 6 господарствах поголів'я корів перевищувало 1.5 тис. голів. На початок 2006 р. загальна кількість підприємств скоротилась до 7,0 тисяч, при цьому до 8 одиниць збільшилась кількість великих молочних ферм з поголів'ям корів 1,5 і більше тисяч голів. В подальшому тенденція скорочення загальної кількості господарств при поступовому нарощуванні частки велико-товарного виробництва молока збереглася. Загальна кількість підприємств на кінець 2010 р. скоротилась до 3,9 тис, водночас до 18 одиниць збільшилась кількість великих підприємств.

Нижче наведено окремі виробничі показники, групування підприємств в залежності від обсягів виробництва молока в 2010 р (табл. 2). Слід відзначити, що скорочення поголів'я корів відбувається виключно в групі підприємств з обсягами виробництва молока до 1 тис. тонн. У всіх інших групах поголів'я корів протягом 2010 р. збільшилось.

Подібні тенденції, при яких дрібний виробник поступово витісняється з молочного ринку, зберігаються протягом останніх трьох-чотирьох років, що є підтвердженням процесів консолідації та укрупнення виробництва. Основна причина — низька ефективність неспеціалізованих дрібних виробництв. В даному випадку, не беручи до уваги економічну складову, дуже показова залежність середньорічного надою на одну корову від масштабу виробництва. Так в підприємствах з обсягами виробництва молока до 500 тонн на рік середньорічний надій молока на корову виявився майже в два рази нижче, ніж на підприємствах велико-товарного виробництва. В цілому, між масштабом виробництва і середньорічним надоєм в 2010 р. існувала пряма залежність: чим більше масштаб виробництва — тим вище надої. При цьому необхідно відзначити, що зниження показника надоїв у групі підприємств з обсягами виробництва від 5 до 10 тис. тонн, пов'язано з наявністю в цій групі нетипового крупно-товарного виробника, що відноситься до категорії виробничих кооперативів. У даному випадку — це кооператив, об'єднуючий тваринницькі ресурси господарств населення, які, зрозуміло, мають значно меншу виробничу ефективність у порівнянні з великими молочними фермами.

Таблиця. 2.

Основні показники роботи молочних ферм в залежності від обсягів виробництва молока в 2010 р.

обсяги виробництва молока в рік, тонн	кількість підпр.	обсяг виробництва молока, тонн		поголів’я корів, голів		середньорічний надій молока на корову у групі, ц	сукупна зміна поголів’я за 2010., тис. гол
		середнє	частка	середнє	частка
Менше 100	1744	29	2,3%	17,2	4,9%	20,0	-5,1
101-500	1059	253	12,1%	102,5	18,3%	26,4	-12,8
501-1000	535	722	17,4%	221,3	20,6%	34,6	-3,2
1001-1500	224	1227	12,4%	311,0	12,4%	40,3	1,2
1501-2000	114	1749	9,0%	414,2	8,3%	43,3	0,7
2001-3000	155	2444	17,1%	523,1	14,2%	46,7	0,5
3001-5000	88	3838	15,2%	729,9	11,0%	53,6	0,9
5001-10000	38	6152	10,6%	1151,4	7,8%	51,0	0,8
Більше 10001	5	17244	3,9%	2620,4	2,3%	67,3	0,4
Всього	3962	559	100,0%	149,9	100%	40,0	-16,8

Джерело: Державна служба статистики

Економічні показники виробництва молока, як і іншої сільськогосподарської продукції в цілому, значною мірою залежать від зміни вартості вхідних матеріально-технічних ресурсів (МТР) та послуг, які використовуються при виробництві продукції. В Україні ринок МТР традиційно є схильним до значних цінових коливань з узагальненим трендом до зростання. Так, лише за останні п'ять років сукупний індекс витрат на виробництво сільськогосподарської продукції збільшився в 2,7 рази. За таких умов не дивно, що в країні спостерігається тенденція до зростання цін на сільськогосподарську продукцію, що веде до загального збільшення вартості продуктового кошику, і молочна продукція в цьому переліку не є виключенням.

При цьому слід зазначити, що темпи зростання цін на молоко останніми роками були досить високими і в цілому відповідали темпам подорожчання матеріально-технічних ресурсів. Цей чинник, серед іншого, був досить вагомим, що стимулював залучення інвестицій у велико-товарне виробництво. Адже при оптимізації структури собівартості за рахунок сучасних технологій такі проекти хоча і не гарантували прибутковості, порівняної із рослинництвом, але все ж були досить привабливими з економічної точки зору.

Однак суттєве зростання цін на молоко призвело до ситуації, коли ціни на молочні продукти в Україні вийшли на європейський рівень або наблизились до нього. Отже, подальше зростання цін виглядає малоймовірним, оскільки в цьому випадку зросте конкуренція з бору імпортованої молочної продукції. В таких умовах вкрай важливими є проекти із зростання ефективності виробництва молока на корпоративному рівні, а також зважена середньострокова політика підтримки галузі, що може включати в себе економічні та організаційні заходи.

Література:

1. Безсмертна О.В. Вплив рівня концентрації та спеціалізації на ефективність виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах / О.В.Безсмертна, Н.М. Тарасюк // Економіка АПК. - 4’2012 (210) – с. 23 – 27.

2. Саблук П.Т. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні. / П.Т. Саблук, В.І. Бойко. – Монографія. – К.: ННУ ІАЕ, 2005. – 340 с.

3. Україна: ринок молока і молочних продуктів 2011/ Про Агро. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: marketing. rbc. ua / publication / 13.12.2011/4747.

4. www.ukrstat.ua – Офіційний сайт Державної служби статистики України.