Огаренко Т.Ю.

Класичний приватний університет, Україна

Роль сфери послуг у сучасному економічному просторі

Якісні зміни у структурі суспільного виробництва розвинутих країн світу, які відбулись у другій половині ХХ століття, дали підстави говорити про формування нової моделі суспільства, характерною рисою якого стала домінуюча роль сфери послуг. Для позначення нового суспільного ладу почали використовувати різні терміни: “інформаційне суспільство”, “економіка знань”, “нова економіка”, “постіндустріальна економіка”, “суспільство послуг”, “сервісна економіка” і ін.

Констатацією факту змін стало виокремлення нових етапів у періодизації історичного розвитку суспільства. Дослідження джерел змін і описання характерних рис нової епохи у працях науковців отримало широке розповсюдження і, в той же час, мало різні модифікації, чим і зумовлене використання цілого ряду термінів для позначення нового суспільного ладу. Ці терміни описували одну або кілька основних тенденцій нового суспільства.

Так, Д. Бел для позначення нового етапу суспільного розвитку використовує термін “постіндустріальне суспільство”, під яким розуміє суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя [2]. За З. Бжезинським сучасне суспільство стає “технотронним суспільством”, тобто таким, яке у культурному, соціальному і економічному відношеннях формується під впливом техніки і електроніки, особливо розвиненої в області комп’ютерів і комунікацій [3]. Термін “інформаційне суспільство” з’явився на початку 60-х років ХХ ст. у роботах М. Пората [7], Й. Масуда [6] і ін. і почав використовуватися для описання етапу, який настав початком інформаційно-комп’ютерної революції. П. Дракер новий лад називає “посткапіталістичним”, відзначаючи при цьому відхід від капіталізму і перехід від індустріального господарства до економічної системи, заснованої на знаннях і інформації [5].

Одночасно з виділенням нової фази історичного розвитку з’являються праці, спрямовані на аналіз і прогнозування змін у економіці. К. Кларк і Ж. Фурастьє запропонували поділ усього виробництва на три сектори: первинний (сільське господарство), вторинний (промисловість) і третинний (сфера послуг) і зробили прогноз збільшення частини третинного сектору порівняно з первинним як за частиною зайнятих у ньому, так і у структурі ВВП [4]. Процеси, що відбувались у різних сферах суспільства одночасно зі становленням нового ладу, стали предметом інтересу широкого кола науковців.

На рис. 1 наведено узагальнення характерних рис і домінуючих тенденцій економічної, соціальної, політичної і наукової сфер суспільства нового ладу:

Рис. 1. Характерні риси постіндустріального суспільства

Основною характеристикою порядку, який формувався, стало розповсюдження послуг, у тому числі нових їх видів, таких як освіта, охорона здоров’я, проведення дозвілля, послуги соціальних служб, фінансові послуги і інші послуги, які надають професіонали.

Незважаючи на те, що в економічних працях склалось, головним чином, загальне уявлення про сферу послуг, однозначного визначення даного терміну немає, оскільки сутність послуги можна розглядати з кількох точок зору: як вид діяльності, як економічна категорія, як специфічна категорія народногосподарського комплексу, як грошовий потік, який відповідає результату діяльності. У результаті аналізу ряду трактовок сутності поняття послуги можна дати таке її визначення: послуга – це вид економічної діяльності, у результаті якої створюється особливий продукт, який, як правило, не має матеріально-речової форми, або матеріалізується у зміненому стані, і задовольняє певні потреби особи, колективу або суспільства. Послуга представляє собою результат різнобічної діяльності, яка здійснюється виробником на замовлення споживачів, тому обов’язковою умовою надання послуги є її адресність, тобто наявність замовника.

Традиційно послуги наділяють такими рисами, як невідчутність, невіддільність від споживача, неможливість зберігання і транспортування, нерозривність процесу виробництва і споживання, нестабільність якості, тимчасовий характер і інші. Характерним є те, що ці риси не завжди властиві різним видам діяльності, які виділяють у сервісній галузі національної економіки, особливо при розширенні спектру послуг, що надаються і розгляді їх нових сучасних видів, що, у свою чергу, зумовлює деяку розпливчастість самої сфери і неоднозначність при спробах класифікації послуг.

Під сферою послуг розуміють комплекс досить різнорідних галузей господарства, продукція яких має неречову форму і виступає як корисний ефект, невіддільний від виробничої або господарської діяльності з обслуговування процесу суспільного виробництва [1].

Функції сфери послуг можна умовно розділити на дві групи: економічні та соціальні. До економічних функцій сфери послуг відносять обслуговування процесу виробництва матеріальних благ; відновлення робочої сили; створення додаткових матеріальних благ. До соціальних функцій сфери послуг відносять задоволення потреби населення у різних видах обслуговування; забезпечення зменшення витрат і поліпшення умов праці у домогосподарствах; реалізація вільного часу; забезпечення безпечності і нормального функціонування держави і охорони суспільного порядку.

Значення сфери послуг визначається тим, що в сучасних умовах вона є одним з секторів економіки країни; впливає на функціонування і розвиток матеріального виробництва; створює можливості для повнішого задоволення потреб суспільства; є важливим елементом формування рівня життя населення; відіграє важливу роль у розвитку людського капіталу.

Отже, набуття сферою послуг домінуючої ролі є невід’ємною частиною якісних змін у структурі суспільного виробництва при переході до постіндустріальної економіки. Тому важливим завданням є стимулювання економічного розвитку сфери послуг і розробки державної політики, спрямованої на розвиток цієї сфери.

Література

1. Экономика США : учебник для вузов / под ред. В.Б. Супяна. – СПб. : Питер, 2003. – 125 с.

2. Bell D. Notes of the Post-Industrial Society / D. Bell // The Public Interest. – 1967. – №7. – P. 102.

3. Brzezinski Zb. Between two ages. America’s role in the technetronic era / Zb. Brzezinski. – N.Y., 1970.

4. Clarck C. Conditions of Economic Progress. 3-d ed. / C. Clarck. – London : The Macmillan Co. – New York: St. Martin’s press, 1957. – 236 p.

5. Drucker P. Post-capitalist society / P. Drucker. – N.Y. : Harper-Collins Publ., 1995.

6. Masuda Y. The information society as post-industrial society / Y. Masuda. – Wash., 1981.

7. Porat M. The information economy: development and measurement / M. Porat. – Wash., 1978.