Череп О.Г.

К.е.н., доцент

Торгашов П. В.

ДВНЗ «Запорізький національний університет»

КЛЮЧОВІ ФУНКЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Більшість концептуальних підходів до формування національної інноваційної системи можна охарактеризувати наступними положеннями:

1. В даний час відбувається відмова від традиційної лінійної моделі, орієнтованої на пропозицію в системі «дослідження - розробка - впровадження», і перехід до нелінійної моделі інноваційного процесу, яка передбачає тісну взаємозалежність всіх елементів і орієнтацію інновацій на попит;

2. Велике значення надається еволюційним чинникам розвитку.

Інноваційні процеси та системи мають специфічні риси і розвиваються під впливом національних особливостей економічного і соціально-політичного історичного розвитку країни. Саме тому не існує унікальною, оптимальної національної інноваційної системи, навпаки, має місце безліч таких систем, різних за сильними і слабкими сторонами. Більше того, динамічні національні інноваційні системи постійно адаптуються і трансформуються у відповідності з новими можливостями;

3. Особливе значення надається ролі інститутів - як відносно встановлення норм, правил і законів, так і щодо організації процесів.

4. Зростає увага до форм та інтенсивності взаємодії між головними елементами сучасних інноваційних систем.

5. Концептуально національні інноваційні системи розглядаються в якості аналітичного інструменту, який можна використовувати при розробці політики та планування

З використанням методу, функціонально адаптованого до української специфіки, можна концептуально сформулювати такі ключові функції української інноваційної системи:

1. Необхідно формулювати принципи інноваційної політики в динамічному режимі. Ця політика повинна визначити роль і функції всіх системоутворюючих елементів інноваційної системи та напрямки їх розвитку (тобто враховувати можливості синергетичного ефекту).

2. Необхідно формувати систему інституційного регулювання середовища для інновацій. Оскільки в інноваційній системі задіяно велику кількість часто конфліктуючих учасників (з незбіжними інтересами), необхідна розробка зводу правил і норм (охорона інтелектуальної власності, антимонопольне законодавство, технічні стандарти, охорона навколишнього середовища та здоров'я тощо).

3. Слід удосконалити систему визначення та відбору наукових та інноваційних пріоритетів. Інноваційний процес не обмежується створенням знання або нового продукту, необхідно практичне використання їх результатів і отримання економічної чи соціальної віддачі (наприклад, в області медичних досліджень). Тому важливою функцією інноваційної системи є визначення та відбір наукових та інноваційних пріоритетів з найбільш високою економічної чи соціальної віддачею.

4. Необхідно вдосконалювати існуючі та створювати нові елементи системи фінансування та розподілу ресурсів інноваційної діяльності. Для фінансування інновацій необхідно мобілізувати кошти та їх розподілити. Необхідно створення стимулів для інновації. Стимулювання може здійснюватися як у матеріальній чи фінансовій формі (податкові пільги, субсидії), так і в нематеріальній (престиж). Прикладом останньої форми може служити вибір найбільш успішної інноваційної компанії року або найбільш інноваційного продукту року;

5. З метою покращення функціонування української інноваційної системи український Уряд повинен проводити активнішу системну інноваційну політику, спрямовану на поліпшення ключових функцій української інноваційної системи.