Субординований борг як одне із джерел залучення грошових ресурсів муніципального банку.

Карпінець В.Й., здобувач наукового степеня

кандидата економічних наук.

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів

На сьогоднішній день в умовах дефіциту грошових ресурсів особливої актуальності набувають питання формування ресурсної бази банків як комерційних так і спеціалізованих.

Для ефективного функціонування спеціалізованого муніципального банку формування грошової ресурсної бази є одним із найважливіших завдань, що тим самим забезпечить економічне зростання міста і регіону загалом.

Відповідно до інструкції Національного банку України “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” [1] норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань (Н3-1) має бути не менше 10%. Відповідно муніципальний банк при статутному капіталі 120 млн. грн. теоретично може залучити кредитних ресурсів (депозитів від населення та юридичних осіб) на суму 1,2 млрд.грн.

Банківські ресурси включають власні кошти банку (власний капітал), а також кошти, залучені та запозичені на фінансовому ринку, які використовуються для здійснення активних операцій та надання послуг з метою отримання прибутку. При цьому розмір прибутку банку має забезпечувати виплату дивідендів, створення резервів і розширення банківської діяльності.

Одним із можливих джерел формування ресурсів муніципального банку є субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше ніж через п’ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвесторові після погашення претензій усіх інших кредиторів. Максимальна сума субординованого строкового боргу обмежується 50% суми елементів капіталу першого рівня.

Як передбачено Базельською угодою про міжнародні стандарти капіталу, випуск таких паперів банки можуть використовувати для збільшення регулятивного капіталу, адже зазначені зобов’язання мають характер субординованих (тобто підпорядкованих), або зобов’язань другої черги. Це означає, що в разі ліквідації банку сукупні зобов’язання мають погашатися після розрахунків із вкладниками і кредиторами, але перед розрахунками з акціонерами [2, С. 194.].

Досить цікавим є питання щодо економічної сутності субординованого боргу. З позиції фінансового обліку субординований борг відносять до зобов’язань банків, однак йому властиві й ознаки власного капіталу. Відповідно до нормативних документів, такі запозичення збільшують розмір регуля-

тивного капіталу банку та беруть участь у визначенні нормативів адекватності основного і регулятивного капіталу (Н2, Н3). Хоча, з іншого боку, передбачається, що такі зобов’язання мають характер субординованих, тобто в разі банкрутства банку є другорядними порівняно із зобов’язаннями перед вкладниками, але мають пріоритет перед виплатами акціонерам у разі встановлення їх черговості. Ураховуючи позиції фінансового обліку щодо такого типу операцій, субординований борг включається до зобов’язань

банків, які необхідно повертати у визначений термін. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» сума субординованого боргу, включеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору. У світі субординовані зобов’язання вважаються менш ризикованими, ніж акції банків, тому мають

нижчий рівень дохідності. В нашому випадку, для муніципального банку таке джерело формування грошових ресурсів є досить дешевим порівняно з емісією акцій. Здебільшого капітальні зобов’язання випускаються терміном на 10–15 років під фіксовану ставку або на дисконтній основі, коли дохід забезпечується за рахунок зростання їхньої курсової вартості.

У зарубіжних країнах субординовані зобов’язання можуть бути конвертованими, коли умовами випуску передбачається можливість їх обміну на акції в майбутньому. Саме конвертованість підвищує привабливість таких фінансових інструментів, оскільки надає право придбання акцій у найвигідніший момент [3, с. 96].

Отже, зростання основного та додаткового капіталу муніципального банку забезпечить:

· збільшення депозитної бази муніципального банку через розширення спектру фінансових послуг, залучення якомога більшої кількості клієнтів, проведення гнучкої цінової політики, реалізації стримуючої політики щодо інвестицій з високим ступенем ризику та виваженої кредитної політики;

· збільшення обсягів власного капіталу банку шляхом здійснення емісії власних боргових цінних паперів та залучення коштів на умовах субординованого боргу.

1. Інструкція Національного банку України “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001р. № 368. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/ laws/ main. cgi?nreg=z0841-01

2. Олійник Я.О. Субординований борг як зовнішнє джерело формування ресурсної бази банку // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – №2(11) – С.194-197.

3. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. − 2-ге вид., доп. і перероб. − К.: КНЕУ,

2004. – 468с.