Секція «Облік і аудит»

к.с.н., доцент кафедри «Облік і аудит»ЗНТУ

Зоря О.П., магістрантка Хотько В.В.

Удосконалення МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» та МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: Розкриття інформації»

Облікова політика банку – це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються банківською установою для складання та подання фінансової звітності.

Положення про облікову політику банку затверджується наказом керівника до початку нового календарного року. Цим документом визначаються методологія обліку окремих операцій та порядок ведення бухгалтерського обліку банку згідно з чинним законодавством.

Внесення змін до Положення про облікову політику банку протягом року, як правило, не допускається (крім випадків істотних змін у діяльності або правовій базі).

Облікова політика банку базується на основних принципах бухгалтерського обліку, вона має містити принципи обліку статей звітності, методи оцінки окремих статей звітності та факти, що стосуються змін в обліковій політиці.

Обов'язково мають бути розроблені та затверджені основні складові облікової політики банку:

• характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

• додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• правила документообігу та технології обробки облікової інформації;

• перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;

• перелік операцій, що вимагають додаткового контролю;

• порядок проведення інвентаризації і методи оцінювання активів та зобов'язань;

• порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

• порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки);

• порядок фінансування структурних підрозділів банку;

• порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

• порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);

• політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);

• процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);

• порядок реєстрації договорів;

• інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Зміни в обліковій політиці на наступний рік та їх причини мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

• нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

• нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються за суттю від попередніх і не здійснювалися раніше.

Удосконалення МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» та МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: Розкриття інформації» стосуються класифікації і оцінки фінансових активів. Його основні особливості:

фінансові активи повинні класифікуватися за двома категоріями оцінки: за справедливою вартістю або амортизованою собівартістю. Рішення про класифікацію фінансових активів має ухвалюватися під час їх первісного визнання. Класифікація залежить від бізнес-моделі управління фінансовими інструментами компанії і від характеристик договірних потоків грошових коштів за фінансовим інструментом;

фінансовий інструмент оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо він є борговим інструментом, а також: а) бізнес-модель компанії орієнтована на утримання цього активу для цілей отримання договірних потоків грошових коштів; б) одночасно договірні потоки грошових коштів за цим активом є тільки виплатами основної суми і відсотків (тобто фінансовий інструмент має тільки базові характеристики кредиту). Решта боргових інструментів повинна оцінюватися за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у консолідованому звіті про фінансові результати.

Усі інструменти капіталу мають оцінюватися за справедливою вартістю. Інструменти капіталу, що утримуються для торгівлі, оцінюватимуться за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у консолідованому звіті про фінансові результати. Для решти інструментів капіталу під час первісного визнання може бути ухвалене рішення про відображення нереалізованого і реалізованого прибутку або збитку від переоцінки до справедливої вартості в складі іншого сукупного доходу, а не в складі прибутків або збитків. Доходи і витрати від переоцінки не переноситимуться з рахунків капіталу на рахунки прибутків або збитків. Це рішення може ухвалюватись індивідуально для кожного фінансового інструменту. Дивіденди повинні відображатися в складі прибутків і збитків, якщо вони є прибутком інвестицій.

Більшість вимог МСБО 39 відносно класифікації та оцінки фінансових зобов’язань були перенесені в МСФЗ 9 без змін. Основною відмінністю є вимога до компанії розкривати ефект від змін власного кредитного ризику фінансових зобов’язань, віднесених до категорії за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, у складі іншого сукупного доходу.

Застосування МСФЗ 9 з 1 січня 2015 року є обов’язковим, дострокове застосування дозволяється. Наразі Національний банк оцінює вплив застосування цього стандарту на консолідовану фінансову звітність та має намір застосовувати його з 2012 року.