«Історія» / 2. Загальна історія
Лебідь І. Г.
Донецький національний
університет
Протидія
торгівлі людьми : приклад співпраці Російської Федерації та ЄС у
1992 – 2010 рр.
Наприкінці
ХХ ст. ЄС став кінцевим пунктом торгівлі людьми, а Росія –
країною-поставником, країною транзиту людей, а також пунктом призначення
нелегалів з країн СНД і азійських регіонів. За даними ООН, у 2010 р. 1/5
частина всіх жертв торгівлі людьми була з пострадянського простору і 1/3 – з
Балкан [1]. Як бачимо, обсяги торгівлі людьми
на поч. ХХІ ст. набули страшних обертів. Так, від експлуатації у ЄС
140 тис. рабів бізнес отримує близько 2,5 млрд. євро (друге
місце після наркоторгівлі) [1].
Зважаючи
на масштаби й резонанс, останнім часом ця проблема привертає увагу не тільки широкого
загалу, а й науковців. Торгівля людьми згадується в контексті нелегальної
імміграції у працях західноєвропейських дослідників Т. Бальзака,
С. Каррери, А. Кіссінгер, К. Крамер-Хаджидімоса і їхніх
українських і російських колег І. Кресіної, О. Стойко,
О. Потьомкіної. Більш детально ця проблема розглядається
А. Введенською, Б. Гавриловим і О. Тюрукановою, але, на жаль,
питання взаємодії Російської Федерації (далі – РФ) і ЄС не отримало належного
висвітлення в наукових колах.
Джерельну
основу дослідження склали законодавчі акти вищих установ ЄС і Росії, звіти спеціальних комісій, виступи
високопосадовців і суспільних діячів, статистичні дані, періодична преса.
Метою
повідомлення є аналіз співпраці Російської Федерації та ЄС у протидії торгівлі
людьми в 1992 – 2010 рр.
Термін
«торгівля людьми» зазвичай трактується правозахисниками та у ЗМІ відносно
жінок, яких використовують з метою сексуального рабства, однак коло жертв є
значно ширшим, адже це – серйозний кримінальний злочин, який підлягає
розслідуванню, жорстокому покаранню і тісно пов’язаний, не тільки з сексуальною,
а й трудовою експлуатацією, що забезпечує її організаторам значні прибутки [8, с. 4]. За звітами
Європолу та Групи російських експертів на чолі з О. Тюрукановою, жертви
торгівлі задіяні у проституції, жебрацтві, грабіжництві, ресторанному
обслуговуванні, домашньому господарстві, сільському господарстві, будівництві, текстильній
промисловості, догляді за хворими, сурогатному материнстві, нелегальному
всиновленні, трансплантації органів, у силових структурах і військових
формуваннях [9, с. 21; 10, с.21-22].
Правове
оформлення як недопустиме антисоціальне явище торгівля людьми вперше отримала в
1815 р. із прийняттям на Віденському конгресі Генерального акту про
заборону торгівлі африканцями. Упродовж майже двох століть міжнародна спільнота
прийняла низку документів, спрямованих проти торгівлі людьми й рабства. Відзначимо,
що залишаються нормативно-правові акти, які не підписали/не ратифікували або
країни-члени ЄС, або РФ [8, с. 6;
10, с. 11]. Крім того, існують лакуни в законодавстві на
національному рівні. На наш погляд, недосконалість наявної правової бази і
повільність у розробці нових законодавчих механізмів ускладнюють взаємодію ЄС і
РФ у протидії торгівлі людьми, а між тим трафік людей для них є серйозною
проблемою.
На жаль, точну кількість жертв трафіку встановити неможливо: її
визначають за даними про відмову претендентам на політичний притулок, за
кількістю затриманих під час спроби перетнути кордон, за обсягами депортацій, а
такі розрізнені цифри можуть надати лише гіпотетичні уявлення про реальний стан
речей. За підрахунками експертів, сукупна кількість жертв прикордонної торгівлі
людьми у Росії досягає 600-800 тис. на рік, із яких 80% складають жінки і
діти [10, с. 13], а кількість постраждалих від торгівлі людьми
з третіх країн у ЄС зросло на 18% з 2008 по 2010 р. і становило більше
23,6 тис. у 2010 р. [3]. За національним складом у РФ домінують представники Середньої Азії,
Закавказзя, українці, молдовани й останнім часом китайці, а в ЄС – бразильці,
китайці, нігерійці, українці та в’єтнамці [5, с. 32; 10, с. 24], що ілюструє достатньо
широку географію нелегалів.
Міжнародна
організація міграції розпочала активну діяльність з протидії торгівлі людьми у
світовому масштабі з 1994 р. Активні дії РФ і ЄС припадають на
к. 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. Вони більше
досягли успіху в поодинокій боротьбі проти торгівлі людьми, ніж у взаємодії.
Діяльність ЄС спрямована на усунення для іммігрантів можливостей бути
втягнутими в торгівлю людьми і охоплює низку запобіжних заходів. У РФ подібні
ініціативи дуже фрагментарні й позбавлені доброї координації. На відміну від
ЄС, у РФ складніше організувати дієвий механізм боротьби з трафіком людей через
низький рівень контролю з боку держави та корупцію.
Відносини
РФ і ЄС у сфері протидії торгівлі людьми охоплюють застосування Протоколу ООН
про спільні операції правоохоронних органів, застосування Протоколу про попередження та запобігання
торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, співпрацю з відповідними
неурядовими організаціями, проведення спеціальної професійної підготовки для
надання допомоги та захисту жертвам торгівлі людьми, регулярний обмін
статистичними даними, інформаційне забезпечення.
90-ті рр.
ХХ ст. позначилися млявістю відносин Росія – ЄС загалом і у сфері
торгівлі людьми зокрема. Європейська Комісія і Рада ЄС ставили собі на меті
співпрацю не тільки з «третіми країнами», але й на глобальному рівні, зокрема з
Радою Європи, ОБСЄ, ООН, що і почало втілюватися. Участь РФ у міжнародній
співпраці проти торгівлі людьми разом із країнами-членами ЄС розпочалася з
участи в міжнародних форумах: презентація доповіді на конференції «Global
Survival Network» («Глобальна мережа виживання») у США (1997 р.), Стамбульський
і Віденський саміти ОБСЄ, присвячені торгівлі людьми (1999 р.),
конференція міністрів закордонних справ ОБСЄ «Європа проти торгівлі людьми»,
робота Ради міністрів ОБСЄ в Бухаресті (2001 р.), Європейська Конференція
«Попередження й боротьба з торгівлею людьми – глобальне завдання на
21 століття» за участи держав-членів ЄС, країн-кандидатів у члени ЄС,
сусідніх держав, серед яких і РФ, різноманітних регіонів, організацій і
структур ЄС (18-20 вересня 2002 р.).
Показовими є спільні операції Росії та країн-членів ЄС. Запобігання
трудовій та сексуальній експлуатації іммігрантів на сьогодні є одним із
напрямів співпраці агенцій ЄС, відповідальних за умови й оплату праці, та
глибшій взаємодії країн ЄС з «третіми країнами», зокрема з Росією. Так, у
2001 р. правоохоронними органами РФ разом з Муніципальною поліцією Ніцци
було виявлено організоване угруповання в Ніцці та Ростові-на-Дону, яке
вербувало жінок для роботи у якості офіціанток і танцівниць з Росії, Арменії,
Грузії, балканських країн у різноманітних розважальних закладах [10, с. 36]. У 2002 р.,
наприклад, за співпраці з Федеральним відомством карної поліції Німеччини та з
поліцією Королівства Нідерландів були проведені операції з виявлення
порнографії в Росії та Німеччині за участи дітей, а також злочинного
угруповання «Блакитна орхідея», яке діяло на території всього ЄС і поширювало
відео порнографічного змісту [2].
Перша ініціатива з комплексної протидії
феномену торгівлі людьми в Росії розпочалася в 2006 р. у формі великого
трирічного проекту ЄС за підтримки МОМ і програми «ТАСІС» «Попередження
торгівлі людьми у РФ»
(березень 2006 – серпень 2008 рр.) (бюджет –
4 млн. євро), який було подовжено і завершено 31 грудня 2009 р.
[4; 7, с. 61; 10, с. 66]. Проект
фінансувався ЄС, Держдепартаментом США і Швейцарським агентством з розвитку й
співпраці. Він складався з трьох основних компонентів: розробки рекомендацій в
галузі стратегії й політики; превентивних заходів; надання допомоги
постраждалим. Проект охопив взаємодію інституцій ЄС з центральними органами
влади і відомствами РФ, були налагоджені зв’язки з неурядовими організаціями,
проведено моніторинг ситуації в Росії [7, с. 61].
За час дії проекту було виявлено
423 жертви торгівлі людьми, було вдосконалено законодавство і міжвідомча
модель спрямування постраждалих від трафіку осіб для надання їм допомоги,
проведене дослідження, організовані інформаційні та навчальні кампанії для
молоді, у пілотних регіонах – Москві, Московській області, Астрахані та
Республіці Карелія – працювали Інформаційно-консультативні центри [4]. Для
співробітників МВС і Генеральної прокуратури РФ були організовані навчальні
відрядження до країн ЄС, а також було налагоджено механізм консультацій,
навчальних семінарів і правової допомоги між російськими та європейськими
правоохоронними структурами. Корисним результатом проекту стала розробка
каталогу контактної інформації відповідних відомств країн ЄС і пострадянського
простору й інтерактивного довідкового Інтернет-ресурсу з питань укладення
міжнародних доручень і взаємної правової допомоги [4].
Узагальнюючи
досвід співпраці сторін, варто підкреслити, що ЄС більше налаштований на
продовженні ширшої кооперації з РФ у межах регіональних форумів:
Північно-Балтійських тактичних сил проти торгівлі людьми, Південно-Східної європейської
ініціативи співпраці, Пан’європейського будапештського процесу [8, с. 11]. РФ останнім часом
веде більш інтенсивний діалог з ФРОНТЕКС, прикордонними та правоохоронними
структурами ЄС.
Отже,
можна зробити висновок, що трафік людей має тісний зв’язок з кримінальними
угрупованнями й тіньовим сектором економіки, що серйозно загрожує життю й
здоров’ю, і широке використання в торгівлі людьми Інтернету лише ускладнює
боротьбу проти неї. Взаємодія РФ і ЄС у протидії торгівлі людьми не визначалася
великою інтенсивністю впродовж 90-х рр. ХХ ст., однак на поч.
2000-х рр. активізувався консультативний механізм між сторонами, обмін
візитами й кваліфікованими кадрами. З ініціативи ЄС у Росії було проведено
низку проектів і спільних операцій, які мали хороші результати. На наш погляд, є
підстави вважати перспективною подальшу наукову розвідку питання боротьби проти
торгівлі людьми, адже спільна діяльність РФ і ЄС вже розпочата, чимало спільних
програм у розробці.
Література:
1.
Введенская А. ЕС-Россия: «адский» бизнес работорговли / Анна
Введенская // Голос Америки. – 19.10.2010. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: m.golos-ameriki.ru/a/189457.html.
2. Гаврилов Б. О
противодействии торговле людьми в Российской Федерации (проблемы
совершенствования законодательного обеспечения в свете деятельности правоохранительных
органов) : [Аналитические
материалы] / Б. Я. Гаврилов // Электронный
бюллетень «Остановим торговлю людьми в России». – 08.01.2004. – №1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.owl.ru/content/trafficking/p53570.shtml
3.
ЕС обеспокоен разрастанием торговли людьми в Европе; Брюссель // ИНТЕРФАКС.
– 15.04.2013. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.swissinfo.ch/rus/detail/content.html?cid=35512324.
4.
Предотвращение торговли людьми в Российской Федерации – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.no2slavery.ru/ru/proekt/.
5. Annual Risk
Analysis 2012 : [Risk Analysis Unit] / European Agency for the Management
of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the
European Union (FRONTEX). – Warsaw, April 2012. – 60 p.
6. Balzaq T. Migration, borders and asylum. Trends and vulnerabilities in EU policy / T. Balzaq, S. Carrera. – Brussels: Centre for European
Policy Studies, 2005. –
88 p.
7. Communication from the Commission to the European Parliament, the
Council, the European Committee and the Committee of the regions «Applying the
Global Approach to Migration to the Eastern and South-Eastern Regions
Neighbouring the European Union» : COM(2007) 247 final; Brussels, 16.5.2007. – Brussels: Commission of the
European Communities. – 84 p.
8. Communication from the Commission to the European Parliament and the
Council «Fighting trafficking in human beings - an integrated approach and proposals
for an action plan» : COM(2005) 514 final; Brussels, 18.10.2005. – Brussels: Commission of the
European Communities. – 18 p.
9. EU organized crime
threat assessment OCTA 2011 O2 : [EUROPOL Public Information] // Analysis
& Knowledge. – File no. 2530-274. – The Hauge, 28.04.11. – 38 p.
10.
Human trafficking in the Russian
Federation inventory and inventory and analysis of current situation and
responses : Report conducted by E.V. Tiurukanova and the Institute
for Urban Economics for the UN/IOM Working Group on Trafficking in Human Beings.
– Moscow: UNICEF, ILO, CIDA, 2006. – 137 p.