«Історія» / 2. Загальна історія

Лебідь І. Г.

Донецький національний університет

Протидія торгівлі людьми : приклад співпраці Російської Федерації та ЄС у 1992 – 2010 рр.

Наприкінці ХХ ст. ЄС став кінцевим пунктом торгівлі людьми, а Росія – країною-поставником, країною транзиту людей, а також пунктом призначення нелегалів з країн СНД і азійських регіонів. За даними ООН, у 2010 р. 1/5 частина всіх жертв торгівлі людьми була з пострадянського простору і 1/3 – з Балкан [1]. Як бачимо, обсяги торгівлі людьми на поч. ХХІ ст. набули страшних обертів. Так, від експлуатації у ЄС 140 тис. рабів бізнес отримує близько 2,5 млрд. євро (друге місце після наркоторгівлі) [1].

Зважаючи на масштаби й резонанс, останнім часом ця проблема привертає увагу не тільки широкого загалу, а й науковців. Торгівля людьми згадується в контексті нелегальної імміграції у працях західноєвропейських дослідників Т. Бальзака, С. Каррери, А. Кіссінгер, К. Крамер-Хаджидімоса і їхніх українських і російських колег І. Кресіної, О. Стойко, О. Потьомкіної. Більш детально ця проблема розглядається А. Введенською, Б. Гавриловим і О. Тюрукановою, але, на жаль, питання взаємодії Російської Федерації (далі – РФ) і ЄС не отримало належного висвітлення в наукових колах.

Джерельну основу дослідження склали законодавчі акти вищих установ ЄС і Росії, звіти спеціальних комісій, виступи високопосадовців і суспільних діячів, статистичні дані, періодична преса.

Метою повідомлення є аналіз співпраці Російської Федерації та ЄС у протидії торгівлі людьми в 1992 – 2010 рр.

Термін «торгівля людьми» зазвичай трактується правозахисниками та у ЗМІ відносно жінок, яких використовують з метою сексуального рабства, однак коло жертв є значно ширшим, адже це – серйозний кримінальний злочин, який підлягає розслідуванню, жорстокому покаранню і тісно пов’язаний, не тільки з сексуальною, а й трудовою експлуатацією, що забезпечує її організаторам значні прибутки [8, с. 4]. За звітами Європолу та Групи російських експертів на чолі з О. Тюрукановою, жертви торгівлі задіяні у проституції, жебрацтві, грабіжництві, ресторанному обслуговуванні, домашньому господарстві, сільському господарстві, будівництві, текстильній промисловості, догляді за хворими, сурогатному материнстві, нелегальному всиновленні, трансплантації органів, у силових структурах і військових формуваннях [9, с. 21; 10, с.21-22].

Правове оформлення як недопустиме антисоціальне явище торгівля людьми вперше отримала в 1815 р. із прийняттям на Віденському конгресі Генерального акту про заборону торгівлі африканцями. Упродовж майже двох століть міжнародна спільнота прийняла низку документів, спрямованих проти торгівлі людьми й рабства. Відзначимо, що залишаються нормативно-правові акти, які не підписали/не ратифікували або країни-члени ЄС, або РФ [8, с. 6; 10, с. 11]. Крім того, існують лакуни в законодавстві на національному рівні. На наш погляд, недосконалість наявної правової бази і повільність у розробці нових законодавчих механізмів ускладнюють взаємодію ЄС і РФ у протидії торгівлі людьми, а між тим трафік людей для них є серйозною проблемою.

На жаль, точну кількість жертв трафіку встановити неможливо: її визначають за даними про відмову претендентам на політичний притулок, за кількістю затриманих під час спроби перетнути кордон, за обсягами депортацій, а такі розрізнені цифри можуть надати лише гіпотетичні уявлення про реальний стан речей. За підрахунками експертів, сукупна кількість жертв прикордонної торгівлі людьми у Росії досягає 600-800 тис. на рік, із яких 80% складають жінки і діти [10, с. 13], а кількість постраждалих від торгівлі людьми з третіх країн у ЄС зросло на 18% з 2008 по 2010 р. і становило більше 23,6 тис. у 2010 р. [3]. За національним складом у РФ домінують представники Середньої Азії, Закавказзя, українці, молдовани й останнім часом китайці, а в ЄС – бразильці, китайці, нігерійці, українці та в’єтнамці [5, с. 32; 10, с. 24], що ілюструє достатньо широку географію нелегалів.

Міжнародна організація міграції розпочала активну діяльність з протидії торгівлі людьми у світовому масштабі з 1994 р. Активні дії РФ і ЄС припадають на к. 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. Вони більше досягли успіху в поодинокій боротьбі проти торгівлі людьми, ніж у взаємодії. Діяльність ЄС спрямована на усунення для іммігрантів можливостей бути втягнутими в торгівлю людьми і охоплює низку запобіжних заходів. У РФ подібні ініціативи дуже фрагментарні й позбавлені доброї координації. На відміну від ЄС, у РФ складніше організувати дієвий механізм боротьби з трафіком людей через низький рівень контролю з боку держави та корупцію.

Відносини РФ і ЄС у сфері протидії торгівлі людьми охоплюють застосування Протоколу ООН про спільні операції правоохоронних органів, застосування Протоколу про попередження та запобігання торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, співпрацю з відповідними неурядовими організаціями, проведення спеціальної професійної підготовки для надання допомоги та захисту жертвам торгівлі людьми, регулярний обмін статистичними даними, інформаційне забезпечення.

90-ті рр. ХХ ст. позначилися млявістю відносин Росія – ЄС загалом і у сфері торгівлі людьми зокрема. Європейська Комісія і Рада ЄС ставили собі на меті співпрацю не тільки з «третіми країнами», але й на глобальному рівні, зокрема з Радою Європи, ОБСЄ, ООН, що і почало втілюватися. Участь РФ у міжнародній співпраці проти торгівлі людьми разом із країнами-членами ЄС розпочалася з участи в міжнародних форумах: презентація доповіді на конференції «Global Survival Network» («Глобальна мережа виживання») у США (1997 р.), Стамбульський і Віденський саміти ОБСЄ, присвячені торгівлі людьми (1999 р.), конференція міністрів закордонних справ ОБСЄ «Європа проти торгівлі людьми», робота Ради міністрів ОБСЄ в Бухаресті (2001 р.), Європейська Конференція «Попередження й боротьба з торгівлею людьми – глобальне завдання на 21 століття» за участи держав-членів ЄС, країн-кандидатів у члени ЄС, сусідніх держав, серед яких і РФ, різноманітних регіонів, організацій і структур ЄС (18-20 вересня 2002 р.).

Показовими є спільні операції Росії та країн-членів ЄС. Запобігання трудовій та сексуальній експлуатації іммігрантів на сьогодні є одним із напрямів співпраці агенцій ЄС, відповідальних за умови й оплату праці, та глибшій взаємодії країн ЄС з «третіми країнами», зокрема з Росією. Так, у 2001 р. правоохоронними органами РФ разом з Муніципальною поліцією Ніцци було виявлено організоване угруповання в Ніцці та Ростові-на-Дону, яке вербувало жінок для роботи у якості офіціанток і танцівниць з Росії, Арменії, Грузії, балканських країн у різноманітних розважальних закладах [10, с. 36]. У 2002 р., наприклад, за співпраці з Федеральним відомством карної поліції Німеччини та з поліцією Королівства Нідерландів були проведені операції з виявлення порнографії в Росії та Німеччині за участи дітей, а також злочинного угруповання «Блакитна орхідея», яке діяло на території всього ЄС і поширювало відео порнографічного змісту [2].

Перша ініціатива з комплексної протидії феномену торгівлі людьми в Росії розпочалася в 2006 р. у формі великого трирічного проекту ЄС за підтримки МОМ і програми «ТАСІС» «Попередження торгівлі людьми у РФ» (березень 2006 – серпень 2008 рр.) (бюджет – 4 млн. євро), який було подовжено і завершено 31 грудня 2009 р. [4; 7, с. 61; 10, с. 66]. Проект фінансувався ЄС, Держдепартаментом США і Швейцарським агентством з розвитку й співпраці. Він складався з трьох основних компонентів: розробки рекомендацій в галузі стратегії й політики; превентивних заходів; надання допомоги постраждалим. Проект охопив взаємодію інституцій ЄС з центральними органами влади і відомствами РФ, були налагоджені зв’язки з неурядовими організаціями, проведено моніторинг ситуації в Росії [7, с. 61].

За час дії проекту було виявлено 423 жертви торгівлі людьми, було вдосконалено законодавство і міжвідомча модель спрямування постраждалих від трафіку осіб для надання їм допомоги, проведене дослідження, організовані інформаційні та навчальні кампанії для молоді, у пілотних регіонах – Москві, Московській області, Астрахані та Республіці Карелія – працювали Інформаційно-консультативні центри [4]. Для співробітників МВС і Генеральної прокуратури РФ були організовані навчальні відрядження до країн ЄС, а також було налагоджено механізм консультацій, навчальних семінарів і правової допомоги між російськими та європейськими правоохоронними структурами. Корисним результатом проекту стала розробка каталогу контактної інформації відповідних відомств країн ЄС і пострадянського простору й інтерактивного довідкового Інтернет-ресурсу з питань укладення міжнародних доручень і взаємної правової допомоги [4].

Узагальнюючи досвід співпраці сторін, варто підкреслити, що ЄС більше налаштований на продовженні ширшої кооперації з РФ у межах регіональних форумів: Північно-Балтійських тактичних сил проти торгівлі людьми, Південно-Східної європейської ініціативи співпраці, Пан’європейського будапештського процесу [8, с. 11]. РФ останнім часом веде більш інтенсивний діалог з ФРОНТЕКС, прикордонними та правоохоронними структурами ЄС.

Отже, можна зробити висновок, що трафік людей має тісний зв’язок з кримінальними угрупованнями й тіньовим сектором економіки, що серйозно загрожує життю й здоров’ю, і широке використання в торгівлі людьми Інтернету лише ускладнює боротьбу проти неї. Взаємодія РФ і ЄС у протидії торгівлі людьми не визначалася великою інтенсивністю впродовж 90-х рр. ХХ ст., однак на поч. 2000-х рр. активізувався консультативний механізм між сторонами, обмін візитами й кваліфікованими кадрами. З ініціативи ЄС у Росії було проведено низку проектів і спільних операцій, які мали хороші результати. На наш погляд, є підстави вважати перспективною подальшу наукову розвідку питання боротьби проти торгівлі людьми, адже спільна діяльність РФ і ЄС вже розпочата, чимало спільних програм у розробці.

Література:

1.  Введенская А. ЕС-Россия: «адский» бизнес работорговли / Анна Введенская // Голос Америки. 19.10.2010. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: m.golos-ameriki.ru/a/189457.html.

2.  Гаврилов Б. О противодействии торговле людьми в Российской Федерации (проблемы совершенствования законодательного обеспечения в свете деятельности правоохранительных органов) : [Аналитические материалы] / БЯ. Гаврилов // Электронный бюллетень «Остановим торговлю людьми в России». – 08.01.2004. – 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.owl.ru/content/trafficking/p53570.shtml

3.  ЕС обеспокоен разрастанием торговли людьми в Европе; Брюссель // ИНТЕРФАКС. – 15.04.2013. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.swissinfo.ch/rus/detail/content.html?cid=35512324.

4.  Предотвращение торговли людьми в Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.no2slavery.ru/ru/proekt/.

5.  Annual Risk Analysis 2012 : [Risk Analysis Unit] / European Agency for the Management of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the European Union (FRONTEX). – Warsaw, April 2012. – 60 p.

6.  Balzaq T. Migration, borders and asylum. Trends and vulnerabilities in EU policy / T. Balzaq, S. Carrera. – Brussels: Centre for European Policy Studies, 2005. 88 p.

7.  Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Committee and the Committee of the regions «Applying the Global Approach to Migration to the Eastern and South-Eastern Regions Neighbouring the European Union» : COM(2007) 247 final; Brussels, 16.5.2007. – Brussels: Commission of the European Communities. – 84 p.

8.  Communication from the Commission to the European Parliament and the Council «Fighting trafficking in human beings - an integrated approach and proposals for an action plan» : COM(2005) 514 final; Brussels, 18.10.2005. Brussels: Commission of the European Communities. – 18 p.

9.  EU organized crime threat assessment OCTA 2011 O2 : [EUROPOL Public Information] // Analysis & Knowledge. – File no. 2530-274. – The Hauge, 28.04.11. – 38 p.

10.            Human trafficking in the Russian Federation inventory and inventory and analysis of current situation and responses : Report conducted by E.V. Tiurukanova and the Institute for Urban Economics for the UN/IOM Working Group on Trafficking in Human Beings. – Moscow: UNICEF, ILO, CIDA, 2006. – 137 p.