Економічні науки/9. Економіка промисловості

Ткач І. М.

Національна академія оборони України, м. Київ, Україна

Король Н. А.

Вінницький фінансово-економічний університет, м. Вінниця, України

Особливості інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України

Забезпечення діяльності галузей економіки і достатньої обороноздатності будь-якої розвинутої держави, як основи її національної безпеки, не можливе без розвинутого та збалансованого цивільного й оборонного секторів національної економіки. В деякій мірі їх розвиток багато в чому залежить від науково-технічного потенціалу, який технологічно забезпечує повсякденне і перспективне функціонування цих двох напрямів розвитку економіки.

Реалізація перспективних напрямів розвитку нової економіки повинна спиратися на могутній інноваційний ривок в розвитку країни, втому числі і України. Він може бути забезпечений перш за все за рахунок усунення диспропорцій між потенціалом інноваційного розвитку і ще слабкою ефективністю його використання.

При цьому слід враховувати, що 3/4 наявної активної частини основних виробничих фондів в галузях національної економіки України до 2010 р. матимуть критичний експлуатаційний термін – більше 21 року, а за основною масою озброєння і військової техніки – очевидно раніше [1].

Спостерігається серйозне науково-технічне відставання України від передових країн світу. Так на початку реформ Україна вела розробки і дослідження в 20 наукоємких галузях, які були пріоритетними для США, то сьогодні (і то умовно) тільки в 7 [2]. Зараз лише 4% підприємств України використовують досягнення наукових досліджень [2]. Хоча галузі ОПК України можуть брати участь в розробці 17 з 21 критично важливих технологій, що розробляються у світі [3].

Звичайно, такий стан справ може стати серйозною перешкодою не тільки в розвитку, але й інтенсивному використанні наукоємких технологій. Тому, вельми актуальним стає науково-технологічне оновлення виробництва, особливо, стосується оборонних галузей, прискорений розвиток високотехнологічних галузей національної економіки, впорядкування наслідків конверсії оборонно-промислового комплексу (ОПК) України у напрямі ефективного використання технологій та ресурсів подвійного використання, критичних (нано-, піко-) технологій.

Структурна перебудова ОПК України є однією з основних складових "Стратегії економічного і соціального розвитку України на період до 2015 року", яка спрямована на подолання негативних тенденцій в оборонно-промисловій сфері, реформуванні та розвитку високотехнологічного та наукоємкого сектору економіки країни, підвищення її експортного потенціалу та прискорення переходу на інноваційну модель розвитку [4]. Реформування ОПК України передбачає створення на принципово новій основі систему управління та зміну його складу.

З метою досягнення визначених стратегічних цілей національної безпеки України, розвитку економіки та, зокрема, ОПК України, створення конкурентного середовища, підтримання конкурентних переваг вітчизняного виробника, уникнення негативних соціальних наслідків (особливо під час реструктуризації ОПК України), у руках держави повинні залишатися наступні важелі регулювання:

– формування державного замовлення, державного оборонного замовлення та видача (переважно на конкурсних засадах) контрактів на їх виконання;

– визначення в законах та підзаконних актах норм і правил для всіх суб'єктів економічної діяльності ОПК України, а також забезпечення неухильного дотримання цих правил;

– вплив на формування та реалізацію стратегій підприємств, галузей (підгалузей) ОПК України активи яких повністю або частково перебувають у державній власності;

– ліцензування (спрощене) виробничої і посередницької діяльності в ОПК України;

– оподаткування, в т.ч. надання цільових тимчасових пільг і преференції підприємствам ОПК, що працюють на "проривних" технологічних напрямах, а також податковий моніторинг;

– державна підтримка експорту та експортний контроль;

– моніторинг стану ОПК України з метою своєчасного коригування процесу реструктуризації та запобігання негативним соціально-економічним наслідкам.

На основі аналізу стану питання щодо інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК України обґрунтовано та запропоновано, що:

Методами та засобами прямого державного регулювання інвестиційно-інноваційної сфери ОПК України повинні бути: фінансування НДДКР та інноваційних проектів ОПК України за рахунок бюджетних коштів; охорона прав суб’єктів інноваційної діяльності ОПК України; формування інноваційної інфраструктури; аналіз, планування і прогнозування науково-технічного і технологічного розвитку ОПК, формування єдиного технологічного простору; підготовка і перепідготовка кадрів, здатних активізувати інноваційну діяльність в ОПК України.

При цьому, методами та засобами непрямого державного регулювання інноваційної сфери ОПК повинні бути: податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування; ліцензування, квотування, контингентування; надання права на прискорену амортизацію устаткування; страхування і гарантування; підтримка малого і середнього бізнесу, зокрема шляхом стимулювання утворення венчурних структур.

Обґрунтовано, що для ефективної реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України необхідне впровадження механізмів ефективного функціонування та взаємодії трьох секторів економіки (див. рис.), де І сектор – цивільний, II – оборонний, III – сектор подвійного призначення, який може задовольнити одночасно як оборонні, так і цивільні потреби.

Рис. Модель три секторної економіки

Ядром III сектора є виробництво військової та цивільної продукції, технологій подвійного використання, критичних (нано-, піко-) технологій. Маятниковий характер функціонування III сектора дає можливість зменшити негативний вплив оборонного сектора на національну економіку України, використати наявний потенціал оборонного сектора в інтересах цивільного сектора у мирний період часу без значних додаткових капіталовкладень і зберегти наявний потенціал для використання в інтересах держави у воєнний час, відповідно перебудувавши економіку якнайшвидше і з найменшими ресурсними витратами. Саме III сектор економіки має бути вибраний як точка прикладання зусиль для подолання кризових явищ, бо в ньому будуть сконцентровані найновіші досягнення цивільного і оборонного секторів економіки.

Висновок. Таким чином, впровадження інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України значно покращить: національну безпеку України; утвердить Україну як високотехнологічну держави; забезпечить Збройні Сили України сучасним озброєнням та військовою технікою; збільшить експорт високотехнологічної продукції ОПК України; та надасть поштовх для розвитку галузей (підгалузей) національної економіки України.

Література:

1. Ольшевський В.И. Стратегия воссоздания гражданского и оборонного машиностроения (теория, практика). – Киев: МИИВЦ, 2001. – 418 с.

2. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. – К.: Техніка, 1999. – С. 125.

3. Бегма В.М. Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави: Дис. …докт. екон. наук: 21.04.01. – К., 2004. – 387с.

4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року" від 21 липня 2006 року №1001.