Вплив глобалізаційних процесів на зміни в світовій економіці

Однією з головних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економіки, є глобалізація. Глобалізація – об’єктивний та всеосяжний процес. Змінюються структура і форма організації світової економіки, міжнародних економічних відносин, з’являються нові закономірності, які треба вивчати та свідомо використовувати.

Без урахування глобалізаційних процесів неможливо визначити перспективи розвитку сучасної держави. Глобалізація є одним з найсуттєвіших тенденцій розвитку людства на сучасному етапі. Глобалізація є феноменом, який у той чи інший спосіб зумовлює суспільно-політичне, економічне, культурне життя будь-якої сучасної держави [2].

Відомо, що базовою основою глобалізаційних процесів світового розвитку є економіка. В основі економічної глобалізації – інтеграція світової економіки, що охоплює такі складові, як високі новітні інформаційні технології та засоби комунікації, ефективне виробництво, споживання, фінансування і кредитування, що дають змогу забезпечити зростання обсягів виробництва товарів і послуг, посилення стимулюючої дії конкуренції, зниження цін та підвищення продуктивності праці. Розглядаючи економічні аспекти глобалізації необхідно зазначити, що визначальним елементом всесвітньої економіки є розвиток новітніх інформаційних технологій та засобів комунікації, завдяки яким на світовий ринок можуть успішно виходити не тільки потужні транснаціональні компанії, а практично кожен суб’єкт підприємницької діяльності, включаючи окремого громадянина. Це новий і ще недостатньо вивчений феномен, який надає специфічних рис глобальній економіці, що формується [3].

Становлення та розвиток глобальної економіки привели до формування єдиного середовища здійснення виробничо-господарських, фінансових та управлінських операцій, яке керується умовами кон’юнктури глобального рівня. Зазначений процес, власне, і характеризується терміном “глобалізація”, який набув значного поширення та навіть вийшов в останні роки за межі професійної економічної лексики.

Серед основних джерел глобалізації можна виділити наступні [1]:

1) лібералізація міжнародної торгівлі, яка зумовила стрімке зростання обсягів та диверсифікацію географії міжнародних потоків товарів і послуг;

2) лібералізацію міжнародних фінансових потоків, розвиток надпотужних транснаціональних корпорацій (ТНК), формування глобального фінансового ринку ;

3) технологічний прогрес у сфері транспорту, електроніки, телекомунікацій, інших галузях;

4) розвиток і вдосконалення засобів комунікації.

Глобальні соціально-економічні перетворення наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть нерозривно пов’язані з подоланням застарілих догм і стереотипів, що склалися в минулому, й необхідністю глибокої наукової розробки теоретичних основ нової економічної стратегії, обґрунтування її пріоритетів та механізмів керованості сучасною трансформацією економіки, спрямованою на забезпечення ефективного регулювання динамічних змін у різних сферах суспільного життя.

Досвід світового соціально-економічного розвитку в кінці ХХ і на початку ХХІ століть показує, що пріоритети політичного та економічного розвитку, які мали локальні й національні розміри, набули регіональних та міжнародних масштабів. За таких умов глобалізація стала головним чинником стимулювання світового соціально-економічного розвитку, посилення конкуренції, розподілу і використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів та нових технологій. Глобалізація вплинула на світове соціально-економічне становище, вона відіграє роль вирішального фактора сталого розвитку. В умовах розширення глобалізації збільшується розрив у рівнях розвитку багатих і бідних країн. Причиною цього розриву є зростання нееквівалентного обміну між ними [3].

Аналізуючи процеси глобалізації світової економіки, інтернаціоналізації світових фінансових ринків та лібералізації капіталів, можна побачити, що чітко проявляється взаємозалежність розвитку ринків капіталів і промислового зростання в світовому масштабі. Ці процеси свідчать про розширення переміщення між країнами таких факторів суспільного виробництва, як товари, капітали і робоча сила. Переміщення цих основних чинників ринкової економіки значно відрізняється. Рух кожного з них, як правило, не відбувається збалансовано, внаслідок чого в різних країнах створюється позитивне сальдо. З метою досягнення збалансованості платежів виникає необхідність притоку компенсаційного фінансування. Це породжує фінансову залежність одних держав від інших [4].

Отже, на даний час процес глобалізації набирає сили, стрімко йде по висхідній. Глобалізується ринок капіталу і праці, а також ринок фінансів. Глобалізується соціальне, політичне, культурне життя. Відтак можна впевнено твердити, що осягнення цього феномену перебуває на початковій стадії.

Література:

1.Жаліло Я. Глобалізація та проблеми збереження економічного суверенітету України // Вісник Тернопільської академії. – с.11.

2.Кармазіна М. Глобалізація: місце і роль суб’єктів та об’єктів процесу // Людина і політика. – 2003. – №4. – с.73-75.

3.Лукінов І. Глобалізація і розвиток економіки України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. – с.6-10.

4.Стукало Н. Глобалізація та розвиток фінансової системи України // Фінанси України. – 2005. – №5. – с.29.