Економічні науки 15. Державне регулювання економіки

Ліщинський Роман Михайлович, Дикан Микола Іванович

Буковинська державна фінансова академія

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

При важливості дії ринкових факторів регулювання інвестиційної сфери для економіки України дуже важливим є створення чіткої системи державного регулювання. По-перше, це зумовлено значною частиною державного сектора в економіці країни і значною питомою вагою перерозподілу національного доходу через державний бюджет, що історично і традиційно склалися у другій половині 90-х років. По-друге, в умовах сучасної кризи підприємства товаровиробники самостійно не можуть здійснити інвестування в масштабах, необхідних для структурних змін і технічного переобладнання виробництва.

Держава, як суб'єкт ринкових відносин, повинна нести певну відповідальність за організацію інвестиційного процесу. В ринковій економіці вирішальну умову розвитку і забезпечення життєздатності підприємств будь-якого профілю є ефективність вкладення капіталу в той чи інший інвестиційний проект.

У загальному плані регулювання державою ринку інвестиційних ресурсів передбачає управління функціонуванням таких його елементів: визначення об'єктів і суб'єктів інвестування (вітчизняного та іноземного); визначення видів цінних паперів, за посередництвом яких може здійснюватись інвестування; управління діяльністю фондових бірж і фінансових посередників на ринку інвестиційних ресурсів та ін.

Для структурної перебудови національної економіки в Україні необхідна активна і цілеспрямована інвестиційна політика держави та банківських структур. Мається на увазі те, що інтенсивність інвестиційного процесу повинна підтримуватись на такому рівні, за якого реально може здійснюватися структурна перебудова економіки. Враховуючи диспропорції, що склалися в національній економіці, зношеність основних фондів у промисловості й сільському господарстві, очевидно, що для цього потрібна досить висока інтенсивність інвестиційного процесу. Отже, відносне зниження рівня капіталовкладень у розвиток економіки не повинно бути більшим, ніж скорочення обсягів промислового виробництва. Необхідно також цілеспрямовано концентрувати ресурси у таких галузях і виробництвах, підвищення потенціалу яких дає змогу прискорено ліквідувати диспропорції в економіці України, полегшити її структуру, зорієнтувати виробництво на попит кінцевих споживачів.

Важливим елементом державного регулювання процесу інвестування у сучасних умовах є визначення ринкового зіставлення попиту й пропозиції на інвестиційні ресурси з точки зору аналізу об'єктів інвестування, черговості інвестування, ролі в економічній системі, аналізу ризиків та прибутковості інвестицій, управління їх надходженням.

Найближчим часом на державному рівні необхідно провести ряд організованих заходів із залучення іноземного інвестора в економіку України. До найголовніших із них можна віднести: гарантії уряду під інвестиційні проекти, які здійснюються на умовах валютної самоокупності й імпортозаміщення; гарантії уряду під іноземні кредити на середньорічній та довгостроковій основі з пільговим періодом погашення й помірною процентною ставкою погашення; сприяння у створенні інвестиційно-клірингового комітету і страхових компаній; визначення переліку народногосподарських об'єктів, що можуть бути повністю приватизовані іноземними інвесторами.

При усій важливості іноземного інвестування воно не зможе, по-перше задовольнити вітчизняних інвестиційних потреб, по-друге, інвестиції надаються для отримання прибутку і за них треба розраховуватися. Тому робити ставку на іноземні інвестиції нереально і необачно.

Вирішальні передумови економічного відродження залежатимуть, певна річ, від власних, внутрішніх зусиль України.

Тому передусім слід створити чітку систему захисту дрібного інвестора від ризиків при вміщенні капіталу в інвестиційні проекти. Ця система повинна скеровувати на державному рівні й знайти своє відображення у відповідній нормативній базі.

Для захисту інвестора необхідно опрацювати і прийняти певну форму договорів на здійснення фінансових операцій, в якій передбачити чіткі вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють такі послуги.

Крім нормативних актів, що безпосередньо регулюють інвестиційну діяльність, захист вітчизняного інвестора може бути ще дієвішим, якщо паралельно здійснюватиметься реформа і вдосконалення наявних законів, що визначають важливі параметри функціонування економіки в цілому. Державна підтримка інвестиційного процесу нині має бути структурно-виборною до різних секторів народного господарства. Великі інвестиційні проекти необхідно орієнтувати на вирішення завдань структурної перебудови народного господарства.

Основні з них такі:

- ресурсозбереження у первісних галузях шляхом комплексного використання сировини та максимального наближення до його джерел;

- виробництво обладнання на машинобудівних підприємствах, передусім конвертованих, для впровадження на машинобудівних підприємствах, передусім конвертованих, для впровадження ресурсозберігаючих технологій у первинних галузях і будівельній індустрії;

- завершення конверсії у високотехнологічному секторі колишнього ВПК (в авіаційній, космічній, хіміко-технологічній, медико-біологічній промисловості тощо) та досягнення його конкурентоздатності на світовому ринку;

- розвиток сільськогосподарської переробної промисловості та сільськогосподарської інфраструктури;

- формування інфраструктури для ефективного функціонування малого і середнього бізнесу;

- докорінна зміна матеріальної бази галузей соціальної інфраструктури, особливо за рахунок поширення порівняно малокапіталомістких видів послуг.

Отже, іноземні інвестиції є каталізаторами ринкових перетворень, впливаючи за допомогою трансферту капіталу, технологій та досвіду на продуктивні потужності країн, які приймають, спричиняють розвиток експорту, а отже, сприяють інтеграції постсоціалістичних країн у світогосподарську систему.

На мою думку, проблема регулювання іноземного інвестування в Україні становить і науково-методичний, і практичний інтерес. Збільшення обсягів та оптимізація структури іноземного інвестування можливі лише за умов підвищення привабливості інвестиційного клімату і створення відповідно до ринкових засад механізму взаємодії іноземного інвестора й органів державної влади (державного апарату), а також за умови наявності сталого економічного зростання і подальшої лібералізації економіки. Провідна роль у розв'язанні цих проблем на сучасному етапі, без сумніву, належить саме державі.

Список використаної літератури

1. Абрамович І.В. Напрямки активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Економіка і держава. – 2006 р. - №9 с.25-27.

2. Войцеховська В.В. Іноземне інвестування в умовах інтеграції України у світову економіку // Актуальні проблеми економіки. – 2006 р. - №8 (62) с. 55-60.

3. Пирог О.В. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2005 р. - №5 (47) с. 15-19.