Фонд життєвих коштів і суб'єкти інвестування в персонал

Варнавська Д.С.

«Економічні науки» №5

Серед різноманітних сучасних теоретичних підходів до вивчення персоналу виділяється один напрямок, що М. Блауг називає інвестиціями в персонал. Цей аспект він називає «твердим ядром» дослідницької програми. Воно складається в можливості альтернативного вибору. Люди витрачають на себе ресурси різним образом: не тільки для задоволення поточних потреб, але й заради майбутніх грошових і негрошових доходів. Вони витрачають час і ресурси на здоров'я, освіту, пошук більш цікавої роботи, одержання інформації, перенавчання та перекваліфікацію.

Однак в сучасних умовах недостатньо вести мову про людей як суб'єктів інвестування. Мова повинна йти про розподіл функцій між різними учасниками, у тому числі індивідом, родиною, фірмою, державою. Кожний з них протягом всього життя, а не тільки трудової діяльності, витрачає ресурси на відтворення свого й майбутнього людського капіталу.

Розглянемо схему інвестицій у людину до його трудової діяльності (схема №1):

Схема 1. Інвестиції в людину до трудової діяльності

Як видно зі схеми, до початку трудової діяльності головними інвесторами виступає родина та держава. Бізнес бере участь в основному посередньо - за допомогою витрат на утримання дошкільних установ і податкових відрахувань на соціальні цілі. Характерним є збільшення витрат держави у зв'язку з реалізацією програми «освіта».

Наступний напрямок - інвестиції під час трудової діяльності, у тому числі:

- забезпечення здоров'я працівника та його родини,

- додаткова освіта,

- пошук роботи з максимально можливо високою оплатою,

- витрати на міграцію,

- забезпечення майбутніх витрат у пенсійному віці та інше.

Суб'єктами таких напрямків уже стають не тільки родина та держава, але й бізнес. Головним джерелом коштів, звичайно, є сам працівник, що виробляє необхідний продукт. Останній стає базою для формування фонду життєвих коштів. З погляду переходу від змісту до форми можна сформувати наступний «ланцюжок» сходження від абстрактного змісту до конкретних форм:

Схема 2. Необхідний продукт і його форми в ринковій економіці.

Кожний із суб'єктів ринку людського капіталу по-своєму бере участь у рішенні проблеми, причому спостерігаються як успіхи, так і «провали». Успіхи більш-менш висвітлені в літературі. Однак провали аналізуються без зв'язку з теорією персоналу.

Нижче наведені основні «провали» у функціях родини, домашнього господарства з питання про інвестиції у персонал:

а) сверхзайнятість жінок у суспільному господарстві через низькі доходи родини; у результаті спостерігається високий рівень бездоглядності дітей;

б) непогодженість політики держави та родини в питаннях кількості дітей у родині;

в) помилки родини у визначенні перспектив інвестування в утворення дітей;

г) відсутність належних фінансових ресурсів для протидії інфляції. У родини є ряд альтернативних варіантів:

- більше заробляти на одному робочому місці,

- більше працювати ( 2-3 робочих місця),

- частину доходів та видатків перевести «у тінь», щоб заощаджувати на податках. У результаті сімейний бюджет здобуває деформований характер, порушується регулярність надходження доходів;

д) низький рівень розвитку освіти для дорослих людей, у тому числі пенсіонерів;

е) низький рівень санітарної, освітньої та правової культури батьків.

Таким чином, родина в сучасних умовах через загальні недоліки системи недостатньо впливає на відтворення персоналу, що стримує темпи економічного росту в країні.

Серйозний вплив на якість робочої сили роблять «провали» держави. Основні з них відповідно до процесу інвестування у людину:

а) тривалий час зберігався «залишковий» принцип фінансування соціальної сфери, що призвело до серйозного відставання системи освіти, охорони здоров'я від рівня передових країн і вимог ринку;

б) статистика доходів населення дає перекручену картину: від 30 до 50 відсотків доходів громадян перебуває «у тіні» через прагнення уникнути високого оподатковування;

в) загальний рівень заробітної плати в Україні залишається низьким. По чинному законодавству роботодавці не мають права виплачувати зарплату лише нижче мінімального розміру оплати праці;

г) держава не справляється із завданням забезпечення росту професійної кваліфікації людей, які забезпечують здоров'я та освіту персоналу.

У літературі слабко відображено питання стосовно «провалів» бізнесу у формуванні персоналу. Тим часом проблем створилося досить багато, найбільш значимими із них є :

1. Бізнес-структури досить часто своєчасно не виплачують заробітну плату.

2. Бізнес-підприємства звикли бути утриманцями у держави з питання про розвиток системи освіти.

3. Роз'єднано мотиваційний механізм, коли стимули до високого заробітку, кар'єрного росту та прагненню до творчої діяльності не узгоджені, що є наслідком ослаблення соціальної відповідальності менеджменту.

Таким чином, участь різних суб'єктів у розвитку персоналу та формуванні фонду життєвих коштів об'єктивно обумовлено інтересами різних суб'єктів, які регулюють ринок робочої сили. Але багато в чому невирішеним залишається питання про величину фонду життєвих коштів, що забезпечував би оптимальний рівень відтворення персоналу, а також система показників.