Право / 4. Трудовое право и право социального обеспечения

Шульженко І.В.

Донецький національний університет економікі і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ ДІВЧАТ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Чинне законодавство України, забезпечуючи рівність трудових прав громадян, одночасно передбачає надання додаткових пільг і гарантій окремим категоріям працівників, які нездатні на рівних конкурувати на ринку праці. До таких категорій відносяться неповнолітні, жінки та особи із пониженою працездатністю.

Особливості правового регулювання праці неповнолітніх висвітлювалися у працях Абрамової М.І., Єгорова А.М., Шебанової Г.І. та інших фахівців у галузі трудового права. Питанням забезпечення додаткових гарантій працюючим жінкам присвячені праці Абрамової О.А., Вєтухової І.А., Мерцалової Г.В., Севастьянова Г.М., Толкунової В.М., але у сучасній науковій літературі не досліджувалась проблема правового регулювання праці неповнолітніх дівчат.

Варто зазначити, що в умовах ринкових відносин та жорсткої конкуренції на ринку праці ця проблема є досить актуальною.

Метою повідомлення є аналіз законодавства, що диференціює правове регулювання праці неповнолітніх дівчат, а також надання пропозицій, щодо удосконалення правового регулювання праці вищевказаної категорії працівників для подальшого підвищення їх соціально-трудових гарантій.

Однією з особливостей трудового права є застосування принципу єдності й диференціації в правовому регулюванні праці [1, 116]. Єдність правового регулювання праці полягає в тому, що право на працю це конституційне право (ст. 43 Конституції України), яке гарантоване всім громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану місця проживання, мовних або інших ознак (ст. 24 Конституції України).

Гарантуючи рівність конституційного права на працю, стаття 2-1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), чітко забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин [2].

Диференціація правового регулювання праці полягає в особливостях виникнення і припинення трудових правовідносин, особливостях регулювання робочого часу та часу відпочинку, а також у наданні деяким категоріям працівників додаткових трудових гарантії, у вигляді пільг та переваг, порівняно з загальною кількістю найманих працівників.

Критерієм диференціації правового регулювання праці неповнолітніх працівників є вік, а якщо мова йде про працівника - неповнолітню дівчину то критерієм диференціації крім віку буде ще і стать. Тобто мова йде про статево-вікову диференціацію правового регулювання праці.

Диференціація правового регулювання праці неповнолітніх дівчат передбачає надання їм додаткових соціально-трудових гарантій, а також застосування обмежень і заборон при виконанні деяких видів робіт.

Соціально – трудові гарантії, які диференціюються за віковою ознакою і надаються неповнолітнім дівчатам передбачають надання пільг у галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці (ст. 187 КЗпП України), заборону застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці та на підземних роботах (ч. 1 ст. 190 КЗпП України).

Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 46 [3, с. 280-351].

Проте варто зазначити, якщо неповнолітні набувають професій, які пов’язані з важким роботами і роботами зі шкідливими і небезпечними умовами праці, вони можуть проходити виробничу практику або виробниче навчання на підприємствах, в установах, організаціях із вище визначеними шкідливими умовами. І тут виникає колізія, оскільки, якщо законодавство України містить Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, то чому дозволяється проходити виробничу практику або навчання по цим роботам.

Виходячи з того, що у підлітків, які виконують однакову з дорослими роботу і піддаються впливи одних і тих же виробничих факторів спостерігаються значно більш виражені негативні зміни у стані здоров’я [4, с. 181] усі особи, молодші 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП України).

Норми виробітку для робітників до 18 років встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників, пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років (ст. 193 КЗпП України). Заробітна плата працівникам, молодшим 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Забороняється залучати працівників, молодших 18 років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Працівникам віком до 18 років щорічні відпустки надаються у зручний для них час тривалістю 31 календарний день. Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою відповідного комітету у справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування (ст. 198 КЗпП України).

Соціально – трудові гарантії, які диференціюються за статевою ознакою і надаються неповнолітнім дівчатам передбачають крім вище перерахованих гарантій заборону направлення вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до трьох років у відрядження (ст. 176 КЗпП України), переведення на легшу роботу жінок, що мають дітей до трьох років (ст. 178 КЗпП України), надання додаткових відпусток у зв’язку з вагітністю пологами і для догляду за дитиною (ст. 179 КЗпП України), заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей (ст. 184 КЗпП України).

Диференціація правового регулювання праці неповнолітніх дівчат за статево-віковою ознакою передбачає заборону залучати осіб, молодших 18 років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ч. 2 ст. 190 КЗпП України).

Варто зазначити, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 р. № 59 граничні норми підіймання та переміщення вантажів під час короткочасної та тривалої роботи, а також граничні норми сумарної ваги вантажу для неповнолітніх дівчат у два рази менші ніж у юнаків відповідного віку, а неповнолітні дівчата у віці від 14 до 15 років зовсім не допускаються до підіймання та переміщення вантажів, як підчас короткострокової так і тривалої роботи [5, с. 359-361].

Таким чином ці норми диференційовані залежно від статі та віку неповнолітніх працівників.

Отже незаперечним є той факт, що неповнолітні дівчата з урахуванням вікового фактору та фізіологічних особливостей жіночого організму потребують додаткових соціально - трудових гарантій для забезпечення фактичної рівності на ринку праці. Але ринкові відносини передбачають жорстку конкуренцію у підприємницькій діяльності і тому підприємці – роботодавці незацікавлені у прийнятті на роботу працівників, що мають додаткові пільги і гарантії.

Тому держава повинна стимулювати підприємців приймати на роботу зазначену категорію працівників шляхом надання економічних стимулів для підприємств установ та організацій. Наприклад пільговим оподаткуванням тих підприємств де працюють неповнолітні.

На нашу думку недоліком трудового законодавства України є і те, що ст. 2-1 КЗпП України передбачаючи забезпечення рівності трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання не передбачає такого фактору забезпечення рівності у трудових правовідносинах, як вік працівника.

Ми пропонуємо доповнити ст. 2-1 КЗпП України таким критерієм забезпечення рівності у трудових правовідносинах, як вік працівника.

Література

1. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 2-ге вид., стер. – К.: Вікар, 2004. – 725 с.

2. Кодекс законів про працю // Право і практика. – 2001. - № 1.

3. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.01.1994 р. № 46 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч. II. // Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юринком, 2004. – С. 280-351.

4. Шебанова А.И. Трудове льготы молодежи, совмещающей работу с обучением. – М.: Знание, 1971. – 32с. - С. 181.

5. Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми: затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22. 03. 1996 р. № 59 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч. II. // Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юринком, 2004. – С. 359-361.