К.пс.н. Поснова Т.П.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Політична соціалізація студентської молоді: психологічний дискурс

Розгляд проблем політичної соціалізації в юності загалом і під час навчання у вищому навчальному закладі зокрема, передбачає осмислення тих підходів до вивчення розвитку особистості, в яких тою чи іншою мірою відображається вплив соціуму. Так, наприклад, Е.Шпрангер започаткував систематичне дослідження юнацької самосвідомості і ціннісних орієнтацій, беручи за основу те, що головним завданням психології є пізнання внутрішнього світу особистості, тісно пов’язаного з культурою та історією. Е.Шпрангер розрізняє цінності, ціннісні переживання і реалізацію цінностей. Ціннісні переживання відносяться до впливу ціннісних концепцій на когнітивні процеси, реалізація цінностей – до поведінки, що управляється цими концепціями. До новоутворень цього періоду він відносив відкриття „Я”, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, появу життєвого плану.

К.Левін вважав, що найважливішими процесами, що відбуваються в цей період у житті людини, є розширення життєвого світу особистості, кола спілкування, групової приналежності і типу людей, на який орієнтується особистість. Поведінка в юнацькому віці зумовлюється маргінальним становищем молодої людини – вже не дитина, але ще і не дорослий. Разом з тим, К.Левін зазначав, що невизначеність вікового статусу не завжди означає таку ж невизначеність рівня домагань і ціннісних орієнтацій.

У своїй епігенетичній концепції Е.Еріксон особливо виокремлює саме кризу юнацького віку як одну з найважливіших в розвитку особистості. Цей період він характеризує як період “рольового мораторію”, коли у людини з’являється почуття своєї неповторності, індивідуальності, несхожості на інших, чи, навпаки, виникає дифузне, розмите “Я”, рольова і особистісна невизначеність [3].

Розробку проблем соціалізації (політичної в тому числі) в юнацькому віці здійснили видатні російські та вітчизняні вчені: Л.І.Божович, Л.С.Виготський, А.Н.Леонтьєв, М.Й.Боришевський, В.В.Москаленко, М.І.Пірен та ін. Зокрема, Л.С.Виготський заперечував доцільність розгляду середовища як “обставини розвитку”, яка ззовні визначає розвиток особистості, оскільки впливи середовища самі змінюються і кількісно, і якісно залежно від того, через які уже наявні психологічні якості особистості вони переломлюються. Вчений писав, що на початок кожного вікового періоду складається абсолютно своєрідне, специфічне, характерне лише для цього віку, виняткове, єдине і неповторне відношення між середовищем і дитиною. Це відношення ми і називаємо соціальною ситуацією розвитку в певному віці. Соціальна ситуація розвитку – це вихідний момент для всіх динамічних змін, які відбуваються протягом певного періоду. Вона визначає цілком і повністю ті форми і той шлях, слідуючи яким дитина набуває нових і нових якостей особистості, черпаючи їх із соціальної дійсності як з основного джерела розвитку, той шлях, на якому соціальне стає індивідуальним [1]. Саме специфічна ситуація розвитку і визначає формування ціннісної структури в ранньому юнацькому віці.

Юнацький вік є особливо сензитивним для формування політичних цінностей та орієнтацій. Б.Г.Ананьєв саме цей вік визначає як центральний період становлення характеру й інтелекту особистості, оскільки він супроводжується інтенсивним формуванням спеціальних навичок у зв’язку з професіоналізацією, з одного боку, та перетворенням мотивації і всієї системи ціннісних орієнтацій, з іншого. Саме в цьому віці у молодої людини формується політична картина світу і визначаються основні критерії оцінювання політичних процесів, які в основному залишаються незмінними у подальшому житті [2, с.83]. Це зумовлює відкритість свідомості молодої людини для політичних маніпуляцій, і саме тому цей вік викликає величезний інтерес з боку політиків, економістів, психологів, педагогів.

Кожне покоління, засвоюючи цінності, які уже сформовані у суспільстві, в подальшому реалізує їх у власній життєвій програмі. Свідомість молоді відкрита до прийняття нового, формує нове світосприйняття та світоцінності, які виступають детермінантою змін у суспільстві. Головною особливістю молодіжної свідомості є сприйняття нового, того, що обіцяє зміни і збігається зі світосприйняттям молодої людини, в якому політичні факти мають велике значення. Засвоюючи певні соціально-духовні, політичні цінності під впливом попереднього покоління, молодь в майбутньому стає ініціатором перетворень у суспільстві.

Молоде покоління відзначається особливостями процесу соціалізації в конкретно-історичних умовах, своїми особливостями, життєвим досвідом, специфічною ієрархією ціннісних орієнтацій. Молодь є найбільш мобільною частиною суспільства і здійснює активний вплив на динаміку соціальної структури суспільства. Соціально-політичне становище такої групи, як студентська молодь, багато в чому визначається процесом її політичної соціалізації. З огляду на це особливого значення набуває розуміння специфіки процесу соціалізації у вузівському освітньому процесі.

Процес і результати політичної соціалізації молоді несуть в собі внутрішні протиріччя. З одного боку, успішна політична соціалізація передбачає ефективну адаптацію цієї групи до політичного життя суспільства; з іншого – передбачає її саморозвиток, активну взаємодію із суспільством та здатність певною мірою протистояти йому. Таким чином, виникає внутрішній конфлікт між ідентифікацією групи із суспільством та відособленням її в ньому. Протиріччя, які існують в політичному житті сучасного українського суспільства, безпосередньо впливають на процес політичної соціалізації. Молода людина відчуває існування протиріччя між об’єктивною необхідністю стати громадянином, почуттям обов’язку, відповідальності, прагненням до суспільно-політичної активності, цілеспрямованості та суб’єктивними труднощами такого становлення через відсутність життєвого досвіду, вольової напруженості, розвитку свідомості і тими негативами, що мають місце на сучасному етапі становлення громадянського суспільства в Україні.

На нашу думку, на даному етапі розвитку українського суспільства ці протиріччя проявляються у постійно зростаючих вимогах до політичної соціалізації студентства як авангарду молоді України та недостатнім використанням засобів впливу на юне покоління.

Література

1. Васютинський В.О. Психосемантика політичної свідомості громадян України: між минулим і майбутнім. – http://www.ji/magazine.lviv.ua/ seminary/2005/sem03-06.htm

2. Ольшанский Д.В. Политическая психология. – СПб.: Питер, 2002.– 576 с.

3. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис // Идентичность: Хрестоматия. – М.: Издательство Московского психолого-социального института: Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – С. 69-102.