Д.пед.н. Сулаєва Н. В.

Полтавський національний педагогічний

університет імені В. Г. Короленка, Україна

Формування професійної компетентності

майбутнього вчителя в умовах конвергентності формального і неформального видів

освітньої діяльності

Важливим аспектом оновлення змісту освіти й узгодження її з сучасними потребами суспільства є орієнтація на компетентнісний підхід у навчанні майбутнього педагога. Його сутність розкрили у своїх працях українські дослідники (Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Зарубінська, О. Локшина, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачева) та науковці інших країн (Д. Равен, Д. Рушен, Л. Салганік, Д. Вос, М. Скот, Ш. Алан). Учені зазначають, що основним завданням компетентнісного підходу є формування ключових компетентностей (професійних і особистісних), які є найсуттєвішими в професійній діяльності наставника молодого покоління.

У пошуках єдиного підходу до визначення ключових компетентностей учителя більшість дослідників схиляються до розподілу компетентностей за такими групами:

· компетентності, що визначають ставлення до себе як до особистості й об’єкта життєдіяльності (знання й дотримання норм здорового способу життя; орієнтація на цінності культури (живопис, література, музика), науки, виробництва, історії цивілізацій, власної країни, релігії; гордість за свою державу; відчуття свободи й відповідальності; здатність до структурування знань та їх актуалізації, розширення й збагачення; професійний, мовний розвиток тощо);

· компетентності, що визначають взаємодію з іншими людьми (спроможність взаємодіяти: з суспільством, колективом, сім’єю, друзями, партнерами; здатність до соціальної мобільності, до усного, письмового мовлення; знання й дотримання традицій, ритуалів, етикету тощо);

· компетентності ставлення до діяльності, які проявляються в усіх типах і формах (пізнавальної діяльності: постановка й розв’язання завдань; прийняття нестандартних рішень, створення й розв’язання проблемних ситуацій, продуктивне й репродуктивне пізнання, дослідження; практичної діяльності: здатність до гри, навчання, праці, здійснення планування, проектування, моделювання, прогнозування, дослідницької діяльності; інформаційних технологій: прийом, переробка, видача, перетворення інформації та застосування при цьому масмедійних, мультимедійних технологій.

Оволодіння вищеназваними компетентностями студентами вищих педагогічних навчальних закладів є, безсумнівно, пріоритетним. Тому на розв’язання цього завдання спрямовуються всі зусилля організаторів навчально-виховного процесу. При цьому перевага здебільшого надається гносеологічному складникові підготовки вчителя, який регламентується різноманітними документами: ліцензіями на право підготовки, освітньо-професійними програмами, навчальними й робочими планами тощо. Складнішим для реалізації є формування в майбутніх фахівців компетентностей для транслювання молодому поколінню культурних, моральних цінностей у їх національному й загальнолюдському розумінні. Результатом такого процесу є підпорядкування освіти в сучасних педагогічних ВНЗ предметно-змістовому принципу та превалювання логічного аспекту над соціокультурним. Недооцінка впливу останнього на особистість призводить до того, що навчання в університеті набуває формального, абстрактного характеру, подоланню якого, очевидно, може зарадити реалізація новітніх підходів до організації професійної підготовки педагога.

Одним із таких, на нашу думку, є доповнення формальної освіти майбутніх учителів неформальною мистецькою освітою (добровільною мистецькою діяльністю особистості, що здійснюється поза формальним навчанням у вищому педагогічному закладі освіти, реалізується здебільшого в художньо-творчих колективах і не супроводжується видачею диплома офіційного зразка), яка вирізняється особистісно орієнтованою спрямованістю, що ґрунтується на загальнолюдських та особистісних цінностях.

В умовах неформальної мистецько-освітньої діяльності можлива реалізація основних підходів особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів: поєднання групових форм навчання з індивідуальною творчою діяльністю, здійснення диференціації за інтересами, що забезпечує можливість обирати напрям власного розвитку у відповідності зі своїми уподобаннями, інтересами, запитами, потребами.

Важливим, на наш погляд, аспектом реалізації неформальної мистецької освіти в системі професійної підготовки учителів є спрямування цих двох видів освітньої діяльності на взаємозближення, взаємодоповнення і ваємовплив – конвергентність. Вона передбачає найефективніше поєднання загальноприйнятих і новітніх підходів до організації навчально-виховного процесу в педагогічному університеті.

Традиційними підходами в цьому випадку залишаться проведення лекційних, практичних, семінарських, лабораторних занять. Інноваційними, а коректніше висловитися, відродженими та осучасненими, стануть підходи в організації позанавчальної професійно-спрямованої мистецько-освітньої діяльності майбутніх учителів у художньо-творчих колективах (музичних, хореографічних, образотворчих, літературних, драматичних).

В умовах ефективної конвергентності формальної й неформальної освіти, що забезпечується цілеспрямованим управлінським процесом, може йти мова про повноцінне формування в майбутніх учителів ключових компетентностей. Зосібна, мистецько-освітня діяльність в художньо-творчих колективах дасть змогу: виформувати орієнтування особистості на цінності вітчизняної й світової культури; глибоко відчути, усвідомити й навчитися дотримуватися й відтворювати традиції українського народу й інших народів світу; навчитися взаємодіяти з творчим колективом, друзями, партнерами по спільній діяльності тощо. Це суттєво підсилить результат педагогічної діяльності щодо формування компетентностей, що визначають ставлення до особистості до себе, а також тих, які характеризують здатність майбутнього фахівця до взаємодії з іншими людьми. Водночас систематична, послідовна мистецько-освітня робота учасників художньо-творчих колективів дасть змогу розширити межі компетентнісного розвитку майбутніх учителів щодо пізнавальної (засвоєння нових термінів, мистецьких творів, проникнення в специфіку певного виду мистецтва) та практичної (виконання високого рівня мистецьких творів, створення власних робіт в царині образотворчого, хореографічного, літературного видів мистецтва) діяльності.

Таким чином, конвергентне поєднання формальної освіти й неформальної мистецької освіти в художньо-творчих колективах, що ґрунтується на гармонійному поєднанні особистісних і соціальних, загальнолюдських і національних, традиційних й інноваційних чинниках розвитку майбутнього педагога, може стати запорукою високого рівня якості професійної підготовки майбутніх учителів молодого покоління з виформуваними ключовими компетентностями високопрофесійного фахівця.

Список використаної літератури

1. Зимняя И. А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата современного образования [Электоронный ресурс] / И. А. Зимняя. – Режим доступа : http: //www.eidos.ru/journal/2006/0505/htm

2. Сулаєва Н. В. Неформальна мистецька освіта майбутніх учителів у художньо-творчих колективах : дис.. … докт. пед. наук : 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Наталія Вікторівна Сулаєва. – К., 2014. – 591 с.

3. Сулаєва Н. В. Підготовка вчителя в педагогічному просторі неформальної мистецької освіти : монографія [Текст] / Наталія Сулаєва. – Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2013. – 408 с.