Педагогические науки/ 3 Методические основы
воспитательного процесса
Артюхова О.В.
Мелітопольський державний
педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна
Cутність технології використання авторської казки у формуванні
екологічної культури дітей дошкільного віку
Питання щодо формування
екологічної культури дошкільників є надзвичайно актуальним сьогодні, оскільки
екологічна проблема є однією з найважливіших сучасних проблем суспільства.
Людство вже давно стоїть на порозі екологічної кризи планетарного масштабу, а
це потребує негайного вирішення.
Екологічна освіта
пліч-о-пліч йде з екологічним вихованням, що у свою чергу нерозривно пов’язане
з екологічною культурою, яка формується на основі отриманих знань, переконань,
мислення. Без цих компонентів неможливо сприймати природу як єдине ціле, а себе
‒ як частину природи. Людина майбутнього має усвідомлювати закономірності
природи і суспільства, тоді, по праву, вона зможе вважати природу своєю рідною
домівкою, буде берегти її та піклуватися про неї [6].
На нашу думку, безперечним є той факт, що виховний вплив природи на людину
важко переоцінити. Спілкування з природою позитивно впливає на особистість,
таїть в собі великі можливості для всебічного розвитку дітей.
Мета статті – розкрити
сутність технології використання авторської казки у формуванні екологічної
культури дітей дошкільного віку.
Достеменно відомо, що
період дошкільного дитинства є оптимальним для сприйняття дитиною емоційних
вражень про природу, накопичення уявлень про різні форми життя, формування
першооснов екологічного мислення, свідомості, закладання основ екологічної
культури.
Саме тому, у “Концепції з
екологічного виховання та освіти на 2013-2018 рр.” зазначено, що екологічна
освіта як цілісне екологічне явище, має спрямовуватися на формування
екологічної культури як складової системи національного і громадського
виховання всіх верств населення [5].
Аналізуючи Базовий
компонент дошкільної освіти України та чинні програми: “Дитина”, “Дитина в
дошкільні роки”, “Впевнений старт”, “Світ дитинства”, “Українське дошкілля”, “Я
у Світі” робимо висновок, що до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути
сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості,
екологічної культури, позитивне емоційно-цілісне ставлення до природи.
Проведений аналіз праць
видатних представників зарубіжної педагогіки Я. Коменського,
Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, свідчить, що вчені
відводили природі важливу роль у вихованні та навчанні дітей.
Не стояв осторонь гострих
питань екологічної освіти й вітчизняний педагог К. Ушинський. Він закликав
розширити межі спілкування дитини з природою і дивувався тому, що “... виховний
вплив природи ... так мало оцінений в педагогіці” [10, с. 145].
Схожу думку зустрічаємо у дослідниці
сучасності О. Білан, яка впевнена, що екологічну освіту дітей дошкільного
віку слід тлумачити як значно вагоміший, порівняно з іншими, чинник формування
життєвих компетенцій, адже маючи інтегративний зміст, саме він уже змалку
формує стиль життя дитини, впливаючи в різний спосіб на стиль життя родини.
Вбираючи у себе унаслідок цілеспрямованого педагогічного впливу екологічний
потенціал засвоюваних уявлень, понять, умінь і навичок та ін., дитина пізнає
цілком інші способи співіснування з природою на засадах гуманного ставлення до
всіх її проявів, вибудовуючи гармонійні стосунки, закладаючи підвалини
екологічної культури [2].
На глибоке переконання
таких дослідників дослідників, як В. Деркач, І. Звєрєв,
А. Захлєбний, М. Кисельов, І. Суравегіна, К. Ситник,
О. Плахотник, В. Червонецький та ін., екологічна культура є
невід’ємним компонентом загальної культури людини. А в доробках
вчених-педагогів А. Волкової, Н. Горопахи, І. Звєрева,
Н. Кот, Н. Лисенко, В. Маршицької, М. Мусієнко, С. Ніколаєвої,
З. Плохій, Н. Рижової, І. Суравєгіної, Н. Яришевої
з’ясовуємо, що головною метою екологічного виховання є формування засад
екологічної культури. У своїх напрацюваннях, дослідниця М. Мусієнко дає
визначення поняттю “екологічна культура”: це поведінка й життя суспільства на
основі пізнання та раціонального використання законів розвитку природи з
урахуванням близьких і віддалених наслідків змін середовища.
Виходячи з вище сказаного
зазначимо, що вітчизняні та зарубіжні вчені-дослідники як минулого, так і
сучасності не полишають спроб знайти нові технології навчання та виховання
дітей, досі триває робота й над пошуком ефективних методів екологічної освіти.
Звідси виникає необхідність обирати такі форми і методи екологічного розвитку
дошкільників, які дозволили б продемонструвати пристосування рослин і тварин до
середовища проживання, взаємозв’язок в природних співтовариствах. Найефективнішим
методом роботи з дошкільниками є вивчення екологічної культури нашого довкілля
через казку. Адже казка – це активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного
життя дитини, її розум, почуття, уяву, волю. Казка, близька і зрозуміла дітям
дошкільного віку. Всі вони покликані вчити дітей берегти і охороняти природу. У
цьому зв’язку вважаємо доречним навести слова вченої С. Русової, яка
зазначала: “Казка й дитина щось таке споріднене, вони так одне з другим
зрослися, що як би педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона
таки там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму”
[9, с. 29].
Багато аспектів
застосування казок, як методу навчання, у екологічному вихованні дітей
дошкільного віку, зустрічаємо у наукових розвідках сучасних дослідників:
Г. Бєлєнької, Н. Горопахи, Н. Лисенко, З. Плохій,
Л. Присяжнюк, Н Рижової та ін. Такі науковці як О. Аматьєва,
В. Андросова, Е. Берн, Н. Виноградова, Е. Гарднер,
Л. Гурович, О. Запорожець, Т. Зінкевич-Євстигнєєва,
Г. Леушина, О. Петрова, Д. Соколов, О. Соловйова,
Л. Стрєлкова, Л. Фесюкова, Е. Фромм, Н. Циванюк та ін.
вважають, що перевагам казки неможливо найти замінник так, як: мова проста і
тому доступна, сюжет прозорий, але загадковий, казкові образи близькі за своїм
характером образам уяви дітей, а ще жодна дитина не любить настанов, а казка
дозволяє собі натякнути на те, як краще вчинити в тій, чи іншій ситуації.
Враховуючи актуальність
досліджуваного питання, зазначимо, що завдяки казці дітям у доступній формі
можна розповісти про складні явища в природі, про відносини природи і людини і
важливості людської праці. Роль казки у вихованні дошкільнят важко переоцінити:
новизна сюжету та введення незвичайних персонажів роблять екологічну казку
надзвичайно цікавою. Загально відомо, що дошкільний вік – це вік казок, то на
душу думку, технологія використання авторської казки у формуванні основ екологічного
виховання дітей дошкільного віку Г. Бєлєнької та Н. Науменко є найбільш
доречною і вдалою задля вирішення питання екологічної освіти дошкільників. Досить
повно окреслює сутність технології Г. Бєлєнька. На її думку, авторська казка природознавчого змісту
впливає не тільки на свідомість, а й на почуття дитини, вона дозволяє дитині
глибше пережити ті, чи інші явища в природі, вчить дітей науковому баченню
природи. Вчена переконана, що авторська екологічна казка вчить пізнавати
навколишній світ, виховувати почуття причетності до благополуччя в природі,
думати про наслідки своїх вчинків по відношенню до навколишнього світу, про
відповідальність за збереження її багатства і краси [1].
Розроблена
Г. Бєлєнькою технологія використання авторських казок природознавчого
змісту є тим самим поступовим ускладненням навчально-виховних завдань в
контексті екологічного виховання та змісту інформації, що доноситься дітям
через казку.
Вважаємо за потрібне
підкреслити, що технологія використання авторських казок у процесі формування
основ екологічної культури дітей дошкільного віку обов’язково має
реалізовуватись у роботі з дітьми, з педагогами дошкільних закладів, з
батьками, серед яких провідною виступає робота з дітьми, що складається з трьох
етапів:
1) закріплення знань дітей
про об’єкти та явища природи, формування позитивного емоційного ставлення до
неї засобами авторської казки природознавчого змісту;
2) формування уявлень про
зв’язки й залежності у природі, розвиток емоційно-ціннісного ставлення за
допомогою авторської казки;
3) формування уявлення про
цілісність природних систем і людину як частину природи, розвиток позитивного
емоційно-ціннісного ставлення засобами авторської казки природознавчого змісту,
мотивація екологічно доцільної поведінки та діяльності.
Під час роботи можна
використовувати традиційні методи, такі як читання казок (авторські: “Як
листочок потрапив у біду”, “Пригоди Равлика”, “Чому засумувало Сонечко”;
Камінь” В. Сухомлинського, “Чому восени листя кольорове” Г. Бєлєнької, “Кисличка”, О. Іваненко, “Гречка”
Г. Барвінок, “Квіти дощу” З. Мезантюк, “У
живій кімнатці” Н. Павлової, “Найгарніша мама” В. Сухомлинського та ін.), розповідь, бесіди за
змістом казок; “образи перетворень”, малювання, ліплення, ручна праця;
дидактичні ігри за сюжетами казок; ігри-психогімнастики, режисерські та
театралізовані ігри за сюжетами казок; використання казки як відповідь на
запитання дитини; ігри-драматизації. Також можна застосовувати творчі методи
роботи з текстами казок (перенесення героїв знайомих казок у нові обставини,
зміна ситуацій у знайомих казках, створення нових сюжетів казок). Доречно у
своїй роботі з малюками використовувати нетрадиційні методів роботи з казками,
які були запропоновані Д. Родарі і Н. Рижовою ‒ різні варіанти
створення казок природознавчого змісту (сторітелінгу). А саме:
‒ “біном фантазії“
‒ дітям пропонують описати незвичайних казкових персонажів, таких як
“зірколяк”, “анти- природа”, і розповісти про них;
‒ “перевернення”
казки ‒ розповідання по-новому відомої авторської казки природознавчого
змісту;
‒ “вінегрет”
(“салат”) з казок ‒ об’єднання епізодів різних казок;
‒ продовження казки,
розпочатої вихователем, і придумування нового закінчення казки;
‒ казка в заданому
напряму ‒ використання сюжету відомої казки з переміщенням її героїв в інший
час або простір;
‒ казки “навиворіт”
‒ зміна характерів персонажів, їхньої поведінки і, як наслідок, ‒
сюжету казки;
‒ гра-казка ‒
дитина уявляє себе в різних ролях і, виходячи з них, визначає значення лісу і
його мешканців;
‒ перетворення дитини
на героя казки та розмова з іншими персонажами казки, висловлювання своїх
прохань, побажань, скарг об’єктам і явищам природи (рослинам, сонцю, вітру) і
людям, у тому числі дітям.
На підставі зазначеного
сформулюємо наступне, використання казок про природу в різних видах дитячої
діяльності сприяє систематизації природознавчих знань, отриманих ними раніше й
формуванню екологічних уявлень та екологічно доцільних поведінкових навичок.
Таким чином, уявлення дітей, набуті у всіх видах діяльності, трансформуються у стійке
дбайливе ставлення до природи.
Узагальнюючи викладене
вище, резюмуємо, що суть технології використання авторських казок у процесі
формування основ екологічної культури дітей дошкільного віку полягає в тому, що
у дітей послідовно закріплюються та розширюються уявлення про окремі об’єкти та
явища природи; формується уявлення про зв’язки та залежність у світі природи,
її цілісність; розвивається позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи.
Екологічні казки виховують культуру поведінки та дбайливе ставлення до живого,
розвивають пізнавальний інтерес до навколишнього.
Література
1. Бєлєнька Г. В.
Дошкільнятам про світ природи. Старший дошкільний вік / Г. В. Бєлєнька,
Т.С. Науменко, О. А. Половіна. ‒ К. : Генеза, 2013.‒
115 с.
2. Білан О. І.
Екологічне виховання дітей дошкільного віку / О. І. Білан. ‒ Львів,
1996. ‒ 71 с.
3. Вербицький В. В. Нам
– 70. А насправді… / В. В. Вербицький // Рідна школа – 1995. – №10-11. – с.
6
4. Інновації в дошкіллі.
Програми, технології, проекти, ідеї, досвід : Посібник на допомогу
дошкільним працівникам / Авт.-упор. : Л. В. Калуська, М. В.
Отрощенко. ‒ Мандрівець, 2010. ‒ 376 с.
5. Концепція з екологічного
виховання та освіти на 2013-2018 рр. Додаток До рішення виконавчого комітету
Одеської міської влади від 28. 02. 2013 р. No 65. ‒ Режим
доступу : www. odessa.ua/images/File/DODATKI2013/.../65.rtf
6. Матузова І. Г.
Структура моделі системних професійно важливих характеристик екологічно
вихованого фахівця / І. Г. Матузова // Педагогіка формування творчої
особистості у вищій і загальноосвітній школах. Вип. 13. Запоріжжя, 2011. – С.
116-124.
7. Мономах В. Повчання дітям
// Федорова М. Хрестоматія по давньоруській літературі. – М. : Вища шк.,
1985. – с. 40-56.
8. Освітні технології :
Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська
та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. ‒ К. : А.С.К., 2001. ‒
256 с.
9. Русова С. Вибрані
педагогічні твори / С. Русова. – К. : Освіта, 1996. – 304 с.
10. Ушинський К. Д.
Педагогические сочинения : В 6-ти т. Т.5/ Сост. С.Ф. Егоров. М. :
Педагогика, 1989. – 512 с.