Джуфер К. І.,

Студентка 4 курсу, Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка, Україна

На сучасному етапі розвитку суспільства, під час глобалізації усіх сфер суспільних відносин відбувається підвищення уваги до вивчення іноземної мови, і проблема мотивації в навчанні іноземної мови стає досить актуальною. Процес глобалізації означає, що все більшого значення набуває роль особистих контактів людей, а відповідно, і вербальної комунікації, у тому числі й міжнаціональної, яка потребує знання іноземної мови.

Опанування іноземної мови розглядається сьогодні як необхідний компонент загальнокультурного розвитку сучасного студента, його рівня освіченості, прилучення до світової культури і загальнолюдських цінностей. Згідно з положеннями Державного освітнього стандарту з іноземної мови, сучасний викладач повинен розвивати здібності студентів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

Дослідження різних аспектів проблем мотивації учіння завжди були в центрі уваги науковців.

Безпосередньо питанням мотивів оволодіння іноземною мовою присвячені роботи С. Т. Григорян, І. В. Дубровіної, І. А. Зимньої, Л. О. Кучми., І. Б. Красноголової, Л. С. Леонтьєва, О. О. Славіної, В. А. Шерстенікіної, Л. З. Якушиної та ін.

Процес формування мотивів опанування іноземної мови відбувається в навчальній діяльності через актуалізацію окремих вже існуючих мотивів і через свідоме розуміння суб'єктом учіння спонукань, ідеалів цілей, які перетворюються в реально діючі мотиви в ході самої навчальної діяльності.

Управління мотивацією у вивченні іноземних мов є однією з центральних проблем методики навчання у вищих начальних закладах. Іноземна мова як предмет має ряд специфічних рис, однією з яких є оволодіння іноземною мовою шляхом навчання вмінню спілкування іноземною мовою. На жаль, на даний момент, навчання іноземним мовам в основному носить штучно-навчальний характер в силу відсутності у студентів «природної потреби» в спілкуванні на іноземній мові.

Для оптимальної організації навчального процесу важливо в першу чергу глибоке знання мотивів навчання студента, і по-друге, вміння правильно виявляти їх і розумно керувати ними. У зв'язку з цим необхідно звернутися до теоретичних досліджень з проблем мотивації, а також визначити її зв'язок зі змістом навчання іноземної мови.

Аналіз наявної вітчизняної і західної літератури показав наступне. На даний момент немає єдиної думки або однозначного рішення даної проблеми, а саме, що ж таке мотивація в цілому і мотивація навчальної діяльності зокрема.

Мотивація як психічне явище трактується по-різному. У одному випадку – як сукупність чинників, що підтримують і направляють, тобто що визначають поведінку, в іншому випадку – як сукупність мотивів, в третьому – як спонукання, що викликає активність людини і визначає її спрямованість. Структура мотиву як основи дії або вчинку - багатокомпонентна, в ній найчастіше знаходять відображення кілька причин і цілей. Зрозуміло, до того, як людина може зробити щось, вона повинна захотіти це зробити. Це твердження стосується і навчального процесу, тобто перед тим, як студент зможе вивчити матеріал, він повинен захотіти це зробити.

Пошук шляхів вирішення питання про мотивацію навчання можливий у плані психологічних досліджень цього напрямку, де розглядаються психологічні основи мотивації. На думку І. А. Зимньої, «Мотив - це те, що пояснює характер даної мовленнєвої дії, тоді як комунікативний намір висловлює те, яку комунікативну ціль переслідує той, хто говорить, плануючи ту чи іншу форму впливу на того, хто слухає».За словами іншого дослідника, Н. В. Бордовської, «Мотив - це внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка), пов'язане із задоволенням певної потреби». В області навчання іноземних мов психологічні питання мотивації вирішуються в роботах А. А. Алхазішвілі, І. А. Зимової, А. А. Леонтьєва, Н. М. Симонової та інших.

Взявши за основу зазначені вище роботи, під мотивацією слід розуміти систему спонукаючих імпульсів, що направляють навчальну діяльність, в разі позитивної установки викладача, на більш глибоке вивчення іноземної мови, його вдосконалення і прагнення розвивати потреби пізнання іншомовної мовленнєвої діяльності.

Численні експерименти показали, що протягом одного навчального року відношення студентів до різних видів мовної діяльності іноземною мовою може різко змінюватися в негативну чи позитивну сторону. Це в свою чергу залежить від стилю роботи викладача (постійне використання одного лише підручника, одноманітних видів вправ послаблює позитивні емоції, і студент перетворюється на пасивного спостерігача), від результатів навчання і т. п. Так, експеримент Н. М. Симонової показав, що чим вище успішність з іноземної мови, тим глибше в підсвідомості студента позитивна установка до вивчення іноземної мови. І навпаки, низька успішність сильно корелює з негативною когнітивною, мнемонічною, комунікативною установкою.

Психологи вивчаючи характер спонукальних сил і способи їх регуляції в навчанні, встановили різноманітність мотиваційної сфери людини, її складну структуру. По перше на неї можуть впливати соціальні мотиви, що визначаються потребами суспільства; у сукупності вони складають зовнішню мотивацію, яка існує у двох різновидах: як широка соціальна мотивація і вузькоособиста. По-друге на мотиваційно-спонукальну сферу людини може впливати і характер діяльності як такої. Це так звана внутрішня мотивація; її підвидом є мотивація успішності. Як зовнішня, так і внутрішня мотивації можуть носити позитивний і негативний характер; в цих випадках прийнято говорити про позитивну і негативну мотивації. Існує, зрештою, і такий різновид мотивації, як дальня (дистантна, відстрочена) і близька (актуальна).

Існує кілька видів мотивації стосовно іноземної мови. Точну характеристику широкої соціальної мотивації (різновид зовнішньої) дає П.М. Якобсон: «Така мотивація процесу навчання пов'язана з досить гострим почуттям громадянського обов'язку перед країною, перед рідними, близькими людьми, пов'язана з думками про навчання, як про дорогу до засвоєння великих цінностей культури, як засіб, що дозволяє нести людям добро і користь, з уявою про навчання, як шлях до здійснення свого призначення в житті». Так, для учнів основою для оволодіння іноземною мовою може стати перспектива участі в різноманітних міжнародних форумах.

Другий різновид зовнішньої мотивації - вузькоособистісна - визначає відношення до оволодіння іноземною мовою, як способу самоствердження, а інколи як шлях до особистого благополуччя. Тут можливий досить широкий діапазон морального плану: від громадянських мотивів до вузькоегоїстичних.

Зовнішня мотивація, як правило, буває дистантною, далекою мотивацією, розрахованою на досягнення кінцевого результату навчання. Тим не менше її стимулюючий вплив на процес навчання може бути досить сильним. Вона на самому початку, а іноді ще й до вивчення іноземної мови націлює учнів на кінцеву мету. Важливо тільки будувати процес навчання таким чином, щоб учні в кожній його точці відчували сходження до поставленої мети.

Основні різновиди внутрішньої мотивації - комунікативна, лінгвопізнавальна і інструментальна. Лінгвопізнавальна мотивація заключається у позитивному відношення учнів до самого мовного матеріалу, до вивчення основних властивостеймовних знаків. Можливі два шляхи її формування: опосередкований, тобто через комунікативну мотивацію та безпосередній, шляхом стимулювання пошукової діяльності учнів в мовному матеріалі.

Таким чином доцільно спиратися виключно на внутрішню мотивацію, тобто таку, де стимули до навчання породжуються саме тим, хто навчається, і діяльність починає виконуватися заради її власного змісту. Така висока позитивна внутрішня мотивація у навчанні іноземних мов виникає в тому випадку, коли процес оволодіння мовою має для тих, хто навчається, особистісну значущість, яка в свою чергу є результатом формування перспективної та процесуальної мотивацій. В зарубіжній теорії та практиці навчання особливою популярністю користується теорія „цілеспрямованої мотивації ” Р. Гарднера (R. Gardner), компонентами якої є: „внутрішня ” мотивація (coremotivation) – почуття, бажання, зусилля; орієнтація на навчання та ставлення до навчальної ситуації. Р. Гарднер визначає дві орієнтації щодо вивчення мови:

· інструментальну, яка пов’язана з бажанням того, хто навчається, вивчити мову задля досягнення такої мети, наприклад, як складання іспиту чи кар’єрний ріст;

· інтегративну, яка пов’язана з бажанням того, хто навчається, вивчити мову через високе позитивне особистісне ставлення до цієї мови, народу, який нею спілкується, культурі тощо.

Автор стверджує, що тільки при наявності інтегративного мотиву можливий реальний успіх у вивченні іноземної мови, оскільки неможливо досягти успіху у оволодінні тим, що викликає байдужість, а тим більше тим, що не подобається. Однак, щоб таке позитивне ставлення до мови народу та культури виникло, навряд чи можна знайти інший шлях, ніж забезпечення позитивних емоцій тих, хто навчається, в самому процесі вивчення мови.

Студенти, які вивчають іноземну мову у немовному вузі, як правило, на заняттях перебувають в двох діаметрально протилежних психічних станах: стан нудьги чи стан тривожності. Так, на заняттях з іноземної мови нудьгують студенти, які не вмотивовані до вивчення іноземної мови та зовсім далекі від прагнення оволодіти іноземною мовою на комунікативно достатньому рівні, а тривожність відчувають ті, які ще не втратили бажання оволодіти іноземною мовою, але невпевнені в собі, бояться помилитися, що стає непереборним психологічним бар'єром. При цьому найсучасніші методики навчання іншомовної мови виявляються безрезультатними, якщо вони застосовуються в процесі навчання іноземної мови в умовах негативних емоцій учнів. Як соціальний психолог, Р. Гарднер турбується про вплив соціальних змін на мотивацію студента; викладачів-мовників же більше турбує вплив навчальних програм, видів та форм роботи під час навчання іноземної мови.

З цієї причини багато дослідників, особливо в останні десятиліття, намагаються модифікувати та адаптувати гарднерівську теорію та інші теорії мотивації, щоб застосовувати їх в навчальних ситуаціях.

Так, Г. Крукс(G. Crookes) і Р. Шмідт (R. Schmidt) визначають чотири основних рівні мотивації в вивченні мови: мікро-рівень, рівень роботи в класі, рівень навчальної програми та рівень, пов'язаний із зовнішніми факторами. Вони застосовують принципи „очікуваності результату” та самостійності в поясненні теорії мотивації в навчанні.

Дж. Келлер (J. Keller) виокремлює чотири умови успішної вмотивованої діяльності: інтерес (до теми та діяльності), актуальність, очікування (успіху та контролю), задоволення. З. Дорней (Z. Dornyei) аналізує мотивацію навчання в рамках трьох рівнів, які включають в себе цілий ряд факторів мотивації, а саме:

1. рівень мови (культура, суспільство, практична важливість мови та оволодіння нею)

2. рівень студента (само-ефективність, впевненість в собі, орієнтація на результат тощо)

3. рівень навчальної ситуації (вплив особистості викладача, його поведінки, стилю викладання, вплив навчальних програм, матеріалів, методів і прийомів навчання та вплив групової динаміки).

У дослідженні взяло участь 20 осіб (студентів ДДПУ), віком 19-21 року, із них 17 жінок та 3 чоловіків. Середній вік досліджуваних склав 20 років. Переважну частину досліджуваних складають особи жіночої статі.

Учасникам дослідження були роздані опитувальники з 15 твердженнями стосовно мотивів вивчення іноземної мови. Їх завданням було позначити ті твердження, які, як вони вважали, найбільше описували їх мотивацію стосовно вивчення іноземної мови:

1. Бажання себе випробувати.

2. Краще дізнатись про свої можливості з даного предмету.

3. Інтерес до предмету.

4. Бажання якомога більше дізнатись з даної галузі науки.

5. Знання іноземної мови буде великою перевагою при майбутньому працевлаштуванні.

6. Цей предмет і знання з нього необхідні для подальшої освіти (можливо за кордоном).

7. Перспектива подорожувати світом.

8. Бажання подолати труднощі.

9. Цікаво спілкуватися з одногрупниками на парах з іноземної мови.

10. Бажання мати авторитет серед товаришів, оскільки цей предмет престижний у даному колективі.

11. Хороше ставлення до викладача.

12. Бажання бути знавцем та освіченою людиною, цікавою для друзів.

13. Бажання бути готовим до самостійного життя.

14. Бажання бути духовно багатим, культурним і корисним для суспільства.

15. Небажання йти наперекір батькам, які хочуть цього.

Всі названі мотиви навчання (показники) розподіляються за вісьмома основними напрямами, що дозволяє судити про значність для студента завдань, які він обирає.

Показники	Інтерпретація	Група за мотивацією
5, 14, 15	Самовираження	І
3, 4, 7	Розширення кругозору	ІІ
5, 6	Вузькопрактичні	ІІ
1, 2, 9	Саморозвиток	І
12	Спілкування з учителем	ІІІ
10	Спілкування з однолітками	ІІІ
11, 13	Самоствердження	І
8, 15	Запобігання неприємностей	ІІІ

Отже, питання в опитувальнику розподілялися за наступними напрямами:

· Самовираження (№ 5, 14, 15)

· Пізнавальні мотиви, розширення кругозору (№ 3,4,7)

· Вузькопрактичні мотиви (№ 5,6)

· Саморозвиток (№ 1,2,8)

· Спілкування з учителем (№ 11)

· Спілкування з однолітками (№ 9)

· Самоствердження (№ 10, 12)

· Запобігання неприємностей (№ 15)

В свою чергу напрями дозволяли розподілити студентів на 3 групи:

o I група – включає студентів, які сприймають вивчення іноземної мови з позиції справжньої необхідності.

o II група – включає студентів, для яких спонукальна сила сьогодення і майбутнього однакова.

o III група – включає студентів, які сприймають вивчення іноземних мов в університеті як «тимчасове» життя, що має для них обмежену та вимушену цінність.

Після аналізу результатів дослідження можна було зробити наступні висновки: більшість студентів, а саме 85% належать до I та II груп, тобто вони усвідомлюють необхідність вивчення іноземних мов. Вони вивчають мови, бо розуміють, що в майбутньому це допоможе їм знайти кращу роботу, їм буде легше реалізувати себе в майбутній професії та вони будуть мати можливість навчатися та реалізувати свій творчий потенціал за кордоном (бо як показав опитувальник, 16 із 20 опитуваних планують в майбутньому подорожувати світом).

Можна з упевненістю сказати, що в 85% студентів висока внутрішня мотивація щодо вивчення іноземних мов і вони повністю усвідомлюють їх необхідність в теперішньому і майбутньому житті. Це позитивний результат.

Натомість 15% опитаних визнали, що мають сумніви стосовно необхідності знання іноземної мови. Їх головним мотивом щодо її вивчення могла бути симпатія до викладача та його стилю викладання, або ж зацікавленість в спілкуванні зі своїми одногрупниками на парах з англійської мови. Такі студенти мають середню або ж низьку мотивацію щодо вивчення іноземних мов і головне завдання викладача при цьому єсвоєчасно зберегти, збудити і підтримати її, зацікавити студента своїм предметом, пояснити необхідність знання додаткових мов та показати, які перспективи при цьому відкриються для нього в майбутньому. Адже іноземна мова сьогодні займає особливе місце - без знання її тепер не може обійтись жодній фахівець будь-якої галузі. Також іноземна мова служить містком між культурами різних народів і робить можливим обмін духовними цінностями. Більш того, без іноземної мови неможливі економічні, політичні і культурні відносини між країнами, боротьба народів за мир і збереження загальнолюдських цінностей. Саме з таких позицій в першу чергу слід шукати джерела мотивації у студентів.

Література:

1. Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогіка. Підручник для вузів - СПб: Пітер, 2000.- 312 с.

2. Вартанова И. И. До проблеми мотивації навчальної діяльності// Вісник МГУ. Психологія. - 2000. - №4. – 291 с.

3. Гальскова Н. Д. Теорія викладання англійської мови. Лінгводидактика та методика. - М.: ИЦ «Академія», 2004. - 370 с.

4. Готлиб Р. А. Социальная востребованность знания иностранного языка / Р. А. Готлиб // Социологические исследования. – 2009. – № 2. – 354 с.

5.Зимняя И. А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке / Зимняя И. А. – М. : Просвещение, 1985. – 342 с.

6. Зязюн І. А. Мотивація і мотиви людської поведінки// Початкова школа. - 1999. - №6. – 286 с.

7. Пассов Е. И. Ціль навчання іноземної мови на сучасному етапі розвитку суспільства// Иностранный язык. - 1997. - №6. – 203 с.

8. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека / Якобсон П. М. – М. : Просвещение, 1988. – 360 с.