Макогон Л.С.

Університет митної справи та фінансів, Україна

Чикольба Г.М.

Університет митної справи та фінансів, Україна

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАНЯТЬ З РУКОПАШНОГО БОЮ У ВНЗ III-IV Р.А.

Можна вигадати безліч причин і пояснень низької відвідуваності занять з рукопашного бою студентами. Та здебільшого причина полягає в нудних та нецікавих заняттях, що часто не враховують інтереси й побажання вихованців ВНЗ, а також великому навантаженні на заняттях. Адже є програма і треба її виконувати. Тому й маємо низьку явку на заняття. Тож які ж заходи необхідно вживати задля покращення їх ефективності?

По-перше, необхідно вирішити питання з додатковими годинами занять, оскільки гостра нестача навчальних годин аж ніяк не сприяє результативності засвоєння навичок. По-друге, заняття варто проводити в цікавому та зрозумілому форматі. Тобто керівник заняття має вживати всіх можливих заходів задля уникнення сухого та теоретичного проведення занять. Звісно, без теорії ніяк не обійтися, але ж не обов’язково викладати її у нудній монотонній розповіді. У кожного з керівників занять є декілька чи навіть ціла купа історій з практики, якими вони можуть поділитися зі студентами. Таким чином, вихованці не тільки дізнаються про практичне застосування прийомів та навиків, але це ще приверне їх увагу, викличе зацікавленість і покращить дисципліну на занятті.

Велику роль грає уважність керівника занять. Адже на нього покладається важке завдання – не тільки розповісти і показати вправи, удари, прийоми, але й прослідкувати, аби кожен із вихованців засвоїв ці навики і знання. Так, якщо деякі студенти не розуміють певні технічні особливості прийомів, то викладач має попрацювати з цими студентами індивідуально, давши зрозумілі роз’яснення і додатково показавши технічне виконання прийому. При цьому спочатку треба усувати помилки, що є загальними для всіх, а вже потім індивідуальні шляхом персональних вказівок і зауважень. У випадку з координаційними проблемами, що виникають внаслідок недостатньої фізичної підготовки варто в процесі підготовки використовувати певні вправи, що сприятимуть загальному зміцненню фізичного здоров’я, а також допоможуть надалі уникнути у студентів таких помилок. Таким чином можна після основних прийомів давати студентам вправи на зміцнення м’язів, що збільшить у студентів силову витривалість, яка в результаті покращить засвоєння вправ та прийомів з рукопашного бою . Для ефективності розвитку м’язів можуть використовуватися різні методи. Одними з них є метод повторності, метод більших і максимальних зусиль, а також метод виконання вправ «до відмови». Розглянемо їх детальніше.

Метод повторності полягає у повторенні силової роботи в 50-60% від максимальної через однакові проміжки часу. Загалом треба робити 5-6 підходів з невеликими перервами у часі (2-3 хв). На перших етапах занять таким методом обтяження слід робити 30-40%, а вже згодом, на більш пізніх етапах, збільшувати його до 50-60%. Для оптимальної роботи цього методу слід між заняттями створювати перерви в 1 день.

Метод більших і максимальних зусиль засновується на повторенні вправ, що виконуються шляхом більших і максимальних м’язових зусиль (приблизно 90-100% максимальних). Всього підходів робиться 2-3. Перерва між підходами повинна становити не більше 5-6 хвилин.

Третій метод («до відмови») ґрунтується на безперервному здійсненні вправ на максимальну кількість разів. Розмір зусиль при цьому має бути близько 70-80% від максимальної. Особливістю цього методу є те, що він включає в себе 3 варіанти можливого повторення виконання. Перший варіант виконання - це виконання вправ «до відмови» в одному підході при кількості підходів не «до відмови». Другий варіант – вправи «до відмови» виконуються лише у останньому підході. Третій варіант полягає у виконанні вправ «до відмови» й кількості підходів «до відмови» [1].

При діяльності з розвитку фізичної сили не варто використовувати лише один метод, оскільки кожний з методів може стати звичним для організму і з кожним наступним застосуванням давати все менший результат.

У рукопашному бої окрім фізичної сили та техніки виконання важливим фактором успішного засвоєння і реалізації прийомів виступає спритність. Можна виділити такі основні методи розвитку спритності, як метод незвичайних рухових завдань і сенсорний метод [2].

Перший метод полягає в тому, що студенти мають швидко й точно виконувати незвичайні рухи і дії для них. Незвичайність вправи може бути вираженою у новизні вправи, її координаційною складністю виконання, змінюванням способу виконання або ж виконання у дзеркальному відображенні, особливістю вихідних положень тощо.

Другий метод виражається шляхом застосування додаткової та термінової інформації з метою підвищення можливості студентів управляти своїми рухами під час виконання вправи або ж при її наступному повторному виконанні. Цей метод полягає у тому, що від керівника надходить додаткова і термінова інформація у вигляді команд, які сприяють більш якісному управлінні руху. Наприклад, зміна структури руху, його динамічних, просторово-часових характеристик тощо [3].

Отже, можна відзначити, що ефективність занять з рукопашного бою залежить від різних факторів. Це й методи, які мають стимулюючий характер, так і методи, пов’язані із розвитком певних здібностей у студентів. Та попри це значний вплив на ефективність має індивідуальний підхід викладача до кожного студента, а також його уважність і здатність знайти оптимальний спосіб пояснення техніки для кожної групи студентів окремо.

Література:

1. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту] : у 2 ч. / Б. М. Шиян. – Т. : Навчальна книга – Богдан, 2004. – Ч. 1. – 272 с. ; Ч. 2. – 248 с.

2. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки – К. : Вища школа, 1984. – 352 с.

3.. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей : навч. Посібник / М. М. Линець. – Л. : Штабар, 1997. – 208 с.