Дакал Н. А.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»

ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВОДИ НА ТЕХНІКУ ПЛАВАННЯ

Формування правильної навички плавання можливо в тому випадку, якщо педагог у процесі навчання плаванню, найбільш доцільно використовує закони взаємодії людини з водним середовищем. А студентам технічного вузу буде нескладно орієнтуватись у питаннях фізики води.

Перш ніж ознайомитися з технікою плавання, необхідно познайомитися з деякими властивостями води, в умовах якої людина виконує рухи. Вода має вагу. Питома вага води більш, ніж в 800 разів більше питомої ваги повітря. Знання питомої ваги води й зануреного в неї тіла дозволяє судити про плавучість. Коли питома вага води більше питомої ваги тіла плавця, то тіло здобуває позитивну плавучість і спливає. Якщо питома вага тіла плавця більше питомої ваги води, тіло здобуває негативну плавучість і тоне. Середня питома вага тіла людини залежить від питомої ваги окремих тканин тіла людини і їхнього відсоткового вмісту (у жінок і дітей питома вага менше), а також від ступеня наповнення легенів повітрям. Тому на початковому етапі навчання плаванню всі вправи виконуються на повному вдиху при затримці дихання, що збільшує плавучість тіла.

Людина при зануренні у воду губить у вазі стільки, скільки важить витиснута їм вода (закон Архімеда). Плавець може утримувати тіло на поверхні води в положенні лежачи, роблячи ногами лише легкі рухи. Умови, в яких знаходиться плавець, близькі до умов перебування в невагомості. На тіло у воді діє також підйомна сила. Властивість рідини, виражена законом Архімеда, має велике значення для техніки плавання. Плавець може велику частину енергії витрачати на просування вперед.

Вода – незвичне для людини середовище, і для того, щоб до неї звикнути, прийдеться впоратися з рядом труднощів. Більш-менш гарна плавучість, а також труднощі, які можуть з'явитися при збереженні горизонтального положення, вплинуть на техніку плавання й результати. Плавучість людини залежить від питомої ваги його тіла і питомої ваги води. Величина питомої ваги тіла пов'язана з індивідуальними анатомічними особливостями людини. Велика питома вага тіла у багатьох випадках обумовлена важким кістяком, великою м'язовою масою і малою товщиною жирового шару. Чим менша питома вага тіла, тим краща плавучість

На суші людина переміщається, відштовхуючись від опори. У воді людина позбавлена цієї можливості. Вода текуча і рухлива, проте при русі твердого тіла вона чинить опір просуванню. Пересування людини у воді засновано на властивості рідини чинити опір тілу, що рухається. Цей опір виникає на поверхнях, що гребуть, рук, ніг і всього тіла у вигляді реакції води на ці поверхні. Плавець може опиратися на воду руками, ногами, всім тілом і викликати дію реактивних сил. Це корисний опір. При виконанні гребків, кисті і стопи потрібно повернути так, щоб їх площа була найбільшою, тоді опора на воду буде краща і просування вперед швидше. Правильне розташування основних гребкових поверхонь – кистей і стоп – дуже важлива умова успішного просування вперед. Робочі рухи треба робити енергійно, надаючи гребковим поверхням велику швидкість руху, а підготовчі рухи у воді – відносно повільно.

Шкідливий опір – це те, що гальмує просування тіла. І воно тим більше, чим більше поперечний перетин тіла плавця. А поперечний перетин тіла при плаванні спортивними способами набагато менше, ніж при плаванні способами самобутніми. Лобовий опір - головна сила, що перешкоджає просуванню тіла плавця вперед. Необхідно зберігати при плаванні таке положення тіла, при якому площа підводного поперечного перетину буде найменша. Для людини це – коли тіло витягнуте горизонтально. Але подовжня вісь тіла не повинна співпадати з напрямом руху, оскільки знижується ефективність роботи ніг і ускладнюється техніка дихання. Має бути кут атаки – кут між напрямом руху і подовжньою віссю тіла. Кутом атаки характеризують орієнтацію тіла плавця у воді. Кути атаки тіла плавця, що перевищують 10° – 15° не є раціональними.

Істотне значення має теплопровідність і теплоємність води. Теплоємність води в 4 рази, а теплопровідність в 25 раз більша, ніж у повітря, тому віддача тепла людським тілом у воді відбувається набагато швидше, ніж на повітрі. У зв'язку з цим час зайняття у воді обмежується.

Світлопроникність – це показник активного поглинання променів світла водою. Людина, відкривши очі під водою, всі предмети бачить мутно й розпливчасто, навіть якщо вода прозора й добре освітлена. Це обумовлено тим, що при контакті води з роговицями очей знижується гострота зору. При використанні окулярів для плавання поліпшується видимість, але зменшується поле зору й всі предмети здаються ближче й крупніше майже на 25 %.

Сучасна техніка плавання дуже досконала, в ній відбиті закони гідродинаміки і біомеханіки плавання, вона пройшла тривалий шлях розвитку під впливом науково-технічного прогресу, відрізняється високою економічністю рухів. Тому навчена людина витрачає менше зусиль, без зусиль збільшує швидкість просування і подолання відстані.

Література:

1. Ганчар И. Л. Плавание: методика преподавания / И.Л. Ганчар. – Минск, 1994. – 336 с.

2. Педролетти М. Основы плавання. Обучение и путь к совершенству /Мишель Педролетти. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. – 176 с.

3. Булгакова Н. Ж. Плавание / Н. Ж.Булгакова. – М.: ФИС, 2001. – 400 с.