ПОЛИТОЛОГИЯ. РЕГИОНАЛЬНЫЕ ПОЛИТИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ

Магістрант Петрович І.В.

Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету, Україна

ХАРАКТЕР СПІВПРАЦІ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА

Україна і Польща вступили в ХХІ сторіччя з історично новою якістю двосторонніх відносин. Зусиллями політичних та інтелектуальних еліт обох країн вдалося досягти певних успіхів у процесі міжнаціонального примирення та порозуміння, визначити площини взаємовигідного співробітництва.

Польща і Україна належать до числа найважливіших учасників сучасних європейських відносин, і це є одним із ключових факторів, що визначають шляхи геополітичної трансформації в Центрально-Східній Європі. Водночас нова конфігурація регіональних стосунків і взаємовідносини наших двох держав великою мірою формуються під впливом процесу європейської та євроатлантичної інтеграції. Для України ці чинники, крім того, багато в чому визначають поле зовнішньополітичних пріоритетів[4, 78].

Українсько-польським відносинам уже протягом тривалого часу притаманні такі риси, як стабільність, прогрес і динамізм. Розвиток добросусідського співробітництва та скоординована взаємопідтримка на міжнародній арені зробили їх зразком взаємовідносин серед країн ЦСЄ, тому стосунки між Україною і Польщею – це особливий випадок співробітництва між новими незалежними державами і їх безпосередніми сусідами. Предмет українсько-польських взаємин міцно пов’язаний з формуванням єдиного безпекового та політико-економічного простору Європи, і тому логічно враховувати цей чинник, розглядаючи проблему в загальноєвропейському форматі. Цілком очевидно, що зміст цих інтересів є визначальним для обох країн і, виходячи з тотожності напрямів європейської самореалізації, характер міждержавних взаємин – стратегічний.

Стосовно цього, як відзначив Марек Зюлковський, стратегічне партнерство між Польщею та Україною означає, що «ми маємо не тільки схожий погляд на політичні проблеми, а й, що найважливіше, поділяємо ті ж самі демократичні принципи й цінності…, під «стратегічним партнерством» ми також розуміємо всіляке сприяння процесові інтеграції України в європейський організм, що є фактором стратегічним, без якого європейська архітектура була б неповною».

Політичні цілі стратегічного партнерства Польщі та України полягають в тому, щоб запобігти появі нової лінії поділу Європи на українсько-польському кордоні, сприяти зміцненню відносин Заходу і Сходу, Півночі і Півдня Європи. У цьому контексті партнерство між обома країнами виходить далеко за межі двостороннього співробітництва, долучається до європейської інтеграції та євроатлантичного партнерства. Поглиблення інтеграційних процесів на континенті є необхідною передумовою створення глобальної системи безпеки, яка відповідала б вимогам ХХІ століття [3, 26].

Українсько-польська взаємодія, як співробітництво двох націй, має цілком обґрунтовані підстави і практичні інтереси. Сучасному етапу українсько-польських відносин притаманна інтеграція – об’єднання політико-економічних зусиль для здійснення євроінтеграційної стратегії. Тобто і Україна, і Польща бачать своє майбутнє виключно в «об’єднаній Європі».

Систему зазначених інтересів становить взаємозацікавленість стосовно: зміцнення системи національної безпеки в рамках загальноєвропейської системи безпеки, як продукту політичного діалогу, що ведеться у євроатлантичному співтоваристві; активного розвитку політичного, економічного (торгового, енергетичного, транспортного, виробничо-технологічного, фінансового) та інформаційного співробітництва на двосторонній основі у форматі ЦЄІ, ГУАМ, а в перспективі також в рамках ЄС; взаємної міждержавної політико-економічної підтримки на міжнародній арені; налагодження і розширення громадських, науково-дослідних, освітніх та культурно-мистецьких зв’язків [1, 147-156].

На відміну від нашої країни, Польща має більший історичний досвід державності, тому й завдання, які вирішуються нею, істотно відрізняються від завдань, котрі стоять перед Україною. Водночас економічні реформи в Польщі зумовлені аналогічними причинами, що й в країнах СНД, – необхідністю переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової. Це створює важливі передумови для розвитку нових економічних відносин двох держав. У цілому економічна політика польських урядових кіл враховує міжнародний розподіл праці та орієнтована на пошук зв’язків з якомога більшою кількістю партнерів.

Розвиток відносин стратегічного партнерства з Республікою Польща є одним із основних пріоритетних напрямів зовнішньої політики правлячої еліти України. Широкі можливості для співробітництва двох сусідніх держав зумовлені не лише геополітичним розташуванням, а й глибокими історичними, культурними та економічними зв’язками [4, 97].

Оцінюючи сучасний стан польсько-українських міждержавних відносин за визначеною ієрархічною шкалою (добросусідські, партнерські, конкуруючі, конфронтуючі), можна зазначити, що вони є партнерські, котрі схильні до конкурування по різних напрямках, а в деякі періоди навіть до конфронтуючих. Саме цей чинник визначатиме на найближчі роки характер організації і тактику оперативної діяльності польських спецслужб щодо громадян, державних і недержавних структур України.

Станом на 1 січня 2011 р. обсяги інвестиційного капіталу з Польщі до України становили 935,8 млн.дол.США, що складає 2,0% від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну.

Найвагомішими польськими інвестиціями в Україні є: фабрика будівельної кераміки «Церсаніт», фабрика паркету «Барлінек», меблева фабрика «Новий Стиль», фабрика упаковки «Кен-Пак», фабрика автозапчастин «Інтер-Гроклін», м’ясокомбінат «ПКМ Дуда», банки «Кредо», «Плюс-банк».

За даними Державного комітету статистики України, обсяги українських інвестицій в польській економіці станом на 01.01. 2011 р. склали 49,1 млн. дол. США, що становить 0,7% від загального обсягу українських інвестицій за кордоном. За наявною інформацією, обсяг реальних українських інвестицій в Польщі, які з різних причин не зараховуються українською статистикою, перевищує 1 млрд. дол. США [2, 7-16].

Щодо перспектив українсько-польських відносин, то треба враховувати інтереси Польщі стосовно України після її вступу до НАТО, коли кон’юктурні моменти, пов’язані з позицією України під час цього вступу нині не відіграють суттєвої ролі. Крім того, важливим для України є можливість надання допомоги з боку Польщі в плані економічних і суспільних трансформацій. Нарешті треба враховувати зміни у сприйнятті східноєвропейської геополітики і в цьому відношенні ініціативи України на відповідному напрямі вимагають виваженого і послідовного підходу та, за необхідності, згодження певних оцінок і прогнозів з польською стороною.

Література:

1. Сергій Стоєцький. Концепція стратегічного партнерства в політиці Республіки Польща щодо України / Стоєцький Сергій // Політичний менеджмент.– 2005. – №3. – С.147-156.

2. Олександр Полторацький. Особливий випадок співпраці / Полторацький Олександр // Політика і час.– 2005. – №1. – С.7-16.

3. Polska-Ukraina. Terazniejszosc i przyszlosc. Studia spoleczno-polityczne. Pod redakcja Andrzeja Andrusiewicza. – Rzeszow: Sanok, 2010. – 478 s.

4. Maria Marczewska-Rytko. Polska w strukturach Unii Europejskiej / Marczewska-Rytko Maria. – Lublin: UMCS, 2010. – 262 s.