Экономика / Экономика предприятия

к.держ.упр. Алфьорова І.Є., Кобзарь Г.А.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Напрямки підвищення ефективності роботи вугледобувних підприємств

Розвиток енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в державі та рівень життя населення. Вугільна промисловість на сьогодні є найбільш проблемною в промисловості України: з одного боку, вона є основним джерелом забезпечення національної економіки власними енергоресурсами, з іншого – через складні гірничо-геологічних умов розробки родовищ і невисокої технічного рівня є менш конкурентоспроможною, складно адаптується до ринкових умов господарювання, вимагає суттєвої державної підтримки.

Можна виділити ряд основних напрямків, що забезпечують підвищення ефективності роботи вугільного підприємства:

1. Розширення номенклатури реалізованої продукції за рахунок зміни споживчих характеристик (підвищення якості або модифікації) вугільної продукції.

2. Управління витратами шляхом: розрахунку витрат по окремих структурних підрозділах і підприємству в цілому; підготовки інформаційної бази, що дозволяє оцінювати витрати при виборі і прийнятті господарських рішень; виявлення технічних способів і засобів контролю і виміру витрат; пошуку резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах; проведення аналізу витрат з метою прийняття управлінських рішень по удосконалюванню виробничих процесів, формуванню цінової політики, вибору варіантів інвестування, прогнозуванню обсягів виробництва і збуту продукції.

3. Ресурсозбереження припускає пріоритетне фінансування технологій переробки вугілля, що дозволяють одержати більший ефект від використання вугільної продукції. Наприклад, більш ефективне використання сировини при подальшій її переробці, зміна характеру потреб у вугільній продукції в ході науково-технічного прогресу, створення ефективних замінників, утилізація накопичених у відвалах техногенних ресурсів, комплексна розробка родовищ, технології замкнутого циклу. Крім прямого економічного ефекту стратегія ресурсозбереження сприяє істотному оздоровленню навколишнього природного середовища

4. Максимізація обсягів реалізації продукції.

5. Диверсифікація виробництва. Глибока переробка низькосортного вугілля, додаткових продуктів вуглевидобутку і відходів на базі видобувних підприємств, могли б внести помітний вклад у підвищення їхньої прибутковості. Ринок у випадку такої диверсифікації поповниться потрібними споживачеві товарами.

6. Реструктуризація. Сприяє поліпшенню управління, стимулюванню діяльності по підвищенню ефективності виробництва і конкурентноздатності продукції, підвищенню продуктивності праці, зниженню витрат, поліпшенню фінансово-економічних результатів діяльності. Вимагає інвестицій для модернізації виробництва, зменшення собівартості тощо.

7. Інтеграційна стратегія. Економічна доцільність створення вугільних компаній пояснюється можливістю максимального використання виробничого потенціалу збагачувальної фабрики, поліпшенням фінансової обстановки на шахті і збагачувальній фабриці за рахунок оптимального перерозподілу власних засобів, варіюванням якості продукції в залежності від кон'юнктури, що складається на внутрішньому і зовнішньому ринках, підвищенням можливостей в частині одержання необхідних інвестицій для простого і розширеного відтворення.

8. Інновації. Найбільше значення має інвестування в нову техніку, технології й організацію виробництва нових видів продукції (на місці видобутку).

Усі рішення, прийняті для підвищення ефективності діяльності вугільного підприємства, можна віднести до двох основних областей:

- здійснення прибуткової господарської діяльності на основі ефективного використання наявних виробничих ресурсів;

- вибір і здійснення інвестицій у техніку і технологію на основі економічного аналізу і управління для зниження витрат на виробництво.

Таким чином, для вугільних підприємств можна виділити наступні шляхи досягнення оптимального функціонування: пропозиція продукції більш високої якості; нижчий рівень собівартості в порівнянні з аналогічною продукцією (причому в даному випадку необхідно розглядати виробництво кінцевої продукції, наприклад, електроенергії з різної сировини) або одержання таких видів продукції з вугілля (на вугільному підприємстві), що користуються попитом на ринку і виробляються в обмеженій кількості. Вугільне підприємство має вибір: застосовувати ці стратегії на широкому ринку або на сегменті ринку, на якому сконцентрована його основна діяльність.

Література:

1. Амоша О.І. Стан, основні проблеми і перспективи вугільної промисловості України: наук. доп. / О.І. Амоша, Л.Л. Стариченко, Д.Ю. Череватський; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2013. – 44 с.

2. Методические подходы к выбору оптимальной структуры управления угольной промышленности Украины // Экономика промышленности: Сб. научн. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2002. – С. 147 – 156.

3. Проблемы реструктуризации угольной промышленности в России// Вопросы экономики, 2005 г. - №10. – С.4 – 8.

4. Перерва О.Л. Экономика и управление инновационными процессами на промышленном предприятии: теория, методология, практика. - М.: «Манускрипт», 2005. – 279 с.

5. Кібкало М. М. Методологічні основи управління ефективністю функціонування вугільних підприємств / М. М. Кібкало // The Economic Messenger of the NMU . — 2006. — № 4. — С. 72-78.