УДК 334.735

Державна підтримка обслуговуючих кооперативів в Україні

Тарасов Д. А., здобувач

Полтавська державна аграрна академія

У 2012 році 340 тисяч селян отримали державну допомогу за утримання молодняку ВРХ. Як вважають у Мінагрополітиці [1], започаткована позитивна динаміка свідчить про ефективність державної політики щодо відродження галузі тваринництва, і мають намір продовжувати цю програму постійно, оскільки основне завдання − організувати сімейні ферми та підвищити товарність молока у населення.

Окрім того, «місцевим органам влади слід звернути увагу на селян, що вимагають практичної допомоги зі створення кооперативів. Необхідно здійснити детальний аналіз існуючої інфраструктури аграрного ринку, вивчити потреби дрібних сільгоспвиробників у зміцненні матеріально-технічної бази з урахуванням особливостей розвитку регіонів, визначити напрямки діяльності сільгоспкооперативів. При розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку та при формуванні бюджетів слід враховувати потреби селян і передбачати відповідні кошти. Держава активно залучає до цього процесу обласні дорадчі служби, профільні навчальні заклади, громадські організації тощо» [4].

Ухвалений Верховною Радою бюджет на 2013 рік передбачає збереження фінансування програм виплати дотацій за збереження та утримання ВРХ, розвитку обслуговуючих кооперативів. У першу чергу кошти направлятимуться на розвиток тваринництва, кооперативів і покриття відсотків за отримані кредити. Збережено спеціальний фонд розвитку тваринництва, який акумулюється з ПДВ від переробки молока та м’яса. Він в прогнозованому обсязі має бути 800–900 мільйонів гривень. Ці кошти направляються на виплату дотацій за збереження та утримання молодняку ВРХ, підвищення поголів’я дійного стада, створення сімейних ферм, на компенсацію коштів, витрачених на доїльне обладнання та на створення заготівельних кооперативів.

Державне регулювання виробничих кооперативів має бути комплексним та системним. Його формуванню має передувати виважена політика передбачення наслідків діяльності сільських кооперативів, узгодження стратегії їх діяльності з державними програмами розвитку сільського господарства, формуванням продовольчої безпеки, підтриманням конкурентного середовища у сфері виробництва та збуту продукції, дійова державна підтримка на умовах лізингу, фінансова підтримка на поворотній основі, компенсація за кредитними ставками, спрощення оподаткування, відшкодування ПДВ.

Необхідно враховувати той факт, що із зареєстрованих реально діють тільки 70%, решта створювалися з певною метою, в тому числі і для отримання бюджетних коштів. Тому бюджетній підтримці кооперативного руху повинен передувати щорічний моніторинг їх діяльності на відповідність законодавству України про їх діяльність. Бюджетне фінансування має виділятися кооперативам, які виконують завдання, відповідні державної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій.

Держава, позиціонуючи стратегію сучасного стану державної підтримки створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, визнає, що «доклавши максимум зусиль до створення мережі сільгоспкооперативів, в Україні вдасться підвищити рівень життя в селах. Саме тому Уряд й інші органи влади повинні максимально сприяти соціально-економічному розвитку в сільській місцевості. Зокрема, необхідно забезпечити повноцінне фінансування кооперативів і ферм. Завдяки об’єднанню зусиль держави та виробників сільськогосподарської продукції над розвитком кооперації, підвищиться економічний результат від сільгоспвиробництва, а також соціальні стандарти проживання на селі» [2]. Тому держава повинна гарантувати допомогу розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації на всіх етапах її створення. У свою чергу, це допоможе забезпечити внутрішній ринок продовольством і підвищити стандарти безпеки продукції.

Перспективами подальших досліджень за даною проблемою є посилення соціальної спрямованості діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; створення належного інформаційного середовища щодо кооперативного руху на макро-, мезо- та мікро- рівнях; моніторинг ефективності програм і напрямів бюджетної підтримки тощо.

Список використаних джерел:

1.Алексик Т.І. Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація. Словник-довідник. / Т.І.Алексик, В.Є.Андрієвський, Т.І. Величко, Львів, 2010, С. 69–73.

2. Гриценко М.П. Соціально-економічні передумови створення тафункціонування сільськогосподарських кооперативів в Україні / М.П. Гриценко. – Режим доступу: http://www.koras.com.ua/?m_am13.htm

3. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію». [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=469%2F97-%E2%F0

4. Пантелеймоненко А.А. Сельскохозяйственныеобслуживающиекооперативы молочного направления: отечественныйопыт и современная практика / А.А. Пантелеймоненко // Бизнес-информ. Научно-информационный журнал. – 2008. – № 2. – С. 57-61.