Здобувач Академії
муніципального управління, м. Київ
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДЕРЖАВНИХ ПОСЛУГ
Україна має власну історію розвитку базових засад інформаційного
суспільства: діяльність всесвітньо відомої школи кібернетики; розроблення на
початку 90-х років минулого століття концепції та програми інформатизації;
створення різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій і загальнодержавних
електронних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення.
Сформовано основні правові засади побудови інформаційного суспільства
шляхом прийняття ряду нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють
суспільні відносини у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства,
створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної
власності на такі ресурси, гарантій та механізму доступу до публічної
інформації, розвитку електронного урядування та відкритого уряду, електронного
документообігу, інформаційної безпеки, формування
інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг
тощо.
Суб’єктами господарювання прискорено запроваджуються нові сучасні
інформаційно-комунікаційні технології та рішення щодо створення інформаційних
ресурсів і запровадження електронних технологій для підвищення
конкурентоспроможності. Активізується робота із запровадження новітніх
інформаційно-комунікаційних технологій у публічному секторі, зокрема освіті,
науці, охороні здоров’я, культурі. Громадяни активно включаються у глобальні
процеси створення та використання світових інформаційних ресурсів.
Отже, національна інформаційна сфера перебуває у стані активного
становлення, гармонійного включення у глобальний світовий інформаційний простір
та є основою розвитку інформаційного суспільства в Україні. Суттєві позитивні
результати розвитку інформаційного суспільства отримано на регіональному та
місцевому рівні, у тому числі в Дніпропетровській та Одеській областях, м. Вінниці,
Львові, Славутичі.
Водночас рівень розбудови інформаційного суспільства в Україні не
відповідає потенціалу та можливостям України. Основними чинниками, які призвели
до гальмування розвитку інформаційного суспільства в Україні, та формування інформаційного забезпечення
системи надання електронних державних послуг, зокрема, є: відсутність дієвого механізму
виконання завдань розвитку інформаційного суспільства; економічна криза, що призвела до зменшення обсягу фінансування
робіт у рамках виконання Національної програми інформатизації, внаслідок чого
зменшився вплив Програми на процеси інформатизації в державі та посилилася
децентралізація підходів до здійснення заходів з розбудови інформаційного
суспільства відповідними державними органами; відсутність процедури створення
та розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем, в яких оброблятиметься
інформація, що є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога
щодо захисту якої встановлена законодавством.
З огляду на зазначене необхідно: удосконалити нормативно-правову базу з
питань забезпечення розвитку інформаційної сфери та прискорити її адаптацію до
європейських правових норм та стандартів; забезпечити належну координацію дій
усіх заінтересованих суб’єктів під час запровадження інструментів е-демократії;
удосконалити інституціональний механізм формування, координації та здійснення
контролю за виконанням завдань розбудови інформаційного суспільства; підвищити
рівень інформаційної представленості України в Інтернет-просторі та присутності
в ньому українських інформаційних ресурсів; забезпечити прийняття системних
державних рішень, спрямованих на стимулювання створення національних
інноваційних структур (центрів, наукових парків і технопарків) для розроблення
конкурентоспроможних вітчизняних інформаційно-комунікаційних технологій;
підвищити на державному рівні значущість українського сегмента Інтернету як
одного з найважливіших інструментів розвитку інформаційного суспільства та
конкурентоспроможності держави; розробити на національному та місцевому рівні
механізм ефективної громадської участі та громадського контролю за реалізацією
пріоритету розбудови інформаційного суспільства.
Крім того, збільшується кількість проблем та ризиків, пов’язаних з
інформаційною безпекою, а саме: зберігаються загрози національній безпеці,
пов’язані з активним використанням Інтернету і мобільного зв’язку з метою
пропаганди протиправної діяльності; збільшується частка використання
інформаційно-комунікаційних технологій для вчинення злочинів, зокрема крадіжок,
вимагань, шахрайства; актуалізуються питання захисту державних інформаційних
ресурсів тощо [1, c.
72].
В Україні завершено підготовчий етап з впровадження в органах
виконавчої влади електронного документообігу на базі електронного цифрового
підпису, а саме: розроблено комплекс єдиних форматів та протоколів електронного
документообігу та електронного цифрового підпису, формування яких відбувалось
за широкою участю представників бізнесу, науковців та спеціалістів державних
органів; офіційно визначено порядок електронного обміну службовими документами,
що є передумовою для інтеграції різнорідних інформаційних систем, забезпечити
їх сумісність та ефективну взаємодію.
Незважаючи на позитивну динаміку розвитку електронних інформаційних
ресурсів в Україні невирішеними хронічними проблемами залишаються відомчий
підхід до їх створення, значне дублювання інформації, відсутність єдиних
стандартів та несумісність ресурсів, складність доступу тощо. Внаслідок такого
стану сьогодні відсутня можливість надання інтегрованих державних послуг, у
тому числі, адміністративних послуг електронними засобами.
Усвідомлюючи необхідність запровадження адміністративних послуг з використанням можливостей глобальної
мережі Інтернет Кабінет Міністрів України активно ведеться робота у
напрямку впорядкування та класифікації адміністративних послуг, чіткого
розподілу повноважень з їх надання [2, c. 173].
Отже, пріоритетними
напрямами формування інформаційного
забезпечення системи надання електронних державних послуг є: створення
електронних сервісів, що забезпечують громадянам ефективну систему пошуку
роботи і працевлаштування; створення сервісів з подання різного роду заяв (на
отримання допомоги з безробіття, реєстрацію за місцем проживання); формування
каналів прямої взаємодії громадян і державних установ, що зокрема, дозволяють
звертатися в органи державної влади за фактами порушення їх законних інтересів;
отримання громадянами інформації про послуги організацій охорони здоров’я,
освіти, культури, органів соціального захисту; забезпечення громадянам доступу
через Інтернет до каталогів.
Література
1. Семенченко А. Організаційно-правові механізми державного управління розвитком
електронного урядування в Україні: порівняльний аналіз та науково-методологічні
підходи щодо їх удосконалення / А. Семенченко // Вісник Національної академії
державного управління при Президентові України. - 2013. - № 1. - С. 55-74.
2. Грицан А.В. Підходи до реалізації ініціатив електронного уряду / А.В. Грицан
// Панорама політологічних студій. - 2013. - Вип. 11. - С. 172-179.
References
1. Semenchenko, A. (2013) “Organizational
and legal mechanisms of state administration by development of electronic management
in Ukraine: comparative analysis and scientifically-methodological approaches
in relation to their improvement”, Visnyk Natsional'noi akademii
derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 1, pp. 55-74.
2. Hrytsan, A.V. (2013) “Going near realization of initiatives of electronic government”, Panorama politolohichnykh studij, vol. 11, pp. 172-179.