Медицина / 6. Экспериментальная и клиническая фармакология.

Свіжак В.К., д.мед.н. Дейнека С.Є.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ПОШУК НОВИХ АНТИМІКРОБНИХ ЗАСОБІВ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ШЛЯХІВ ПОДОЛАННЯ ЗРОСТАЮЧОГО РІВНЯ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ

Антибіотикорезистентність основних збудників інфекційних захворювань, без перебільшення, є однією з найбільших проблем сучасної медицини [1, 2]. Виділяють наступні причини антибіотикорезистентності: загальнобіологічні – фармакологічні, соціальні, економічні, медичні та біоетичні [3].

Виходів із ситуації, що склалася у зв’язку зі зростаючою стійкістю збудників інфекційних захворювань до антимікробних засобів, на даний момент є лише два: інтенсифікувати розробку і впровадження нових антимікробних препаратів або знаходити методи контролю розповсюдження резистентності мікроорганізмів до препаратів, що вже існують і використовуються [4]. Хоч контроль розповсюдження резистентності мікроорганізмів до препаратів дозволяє приймати заходи вже сьогодні, що є надзвичайно актуальним, однак він є надзвичайно складним і потребує розробки та використання програм зі зменшення і контролю рівня резистентності мікроорганізмів до існуючих антимікробних засобів. Тому сьогодні загальновизнаною є ідея, що кардинально підвищити ефективність антибіотикотерапії можна, лише впровадивши в клініку нові антибіотики тих класів, які раніше не використовувалися, або тих, що використовувалися дуже рідко. Тому пошук нових антибіотиків і модифікація відомих з метою їх удосконалення залишається одним із головних напрямів сучасної медицини [5].

На жаль, після 50-літнього періоду успіху, фармацевтична індустрія значно скоротила виробництво антибіотиків, особливо, ефективних стосовно грамнегативних мікроорганізмів. Хоча описано більше 6 тисяч природних і десятки тисяч напівсинтетичних похідних антибіотиків, однак найбільше значення в медичній практиці мають близько 50 антибіотиків, що випускаються в різноманітних лікарських формах і призначені для різних цілей.

Для ряду антибіотиків розроблені методи повного хімічного синтезу, які, однак, складні й економічно не обґрунтовані. Тому основний напрямок створення нових антибіотиків - хімічна й мікробіологічна модифікації природних антибіотиків і одержання так званих напівсинтетичних антибіотиків, яких вже отримано близько 100 тисяч, однак лише деякі з них застосовуються.

Пошук і розробка нових антибіотиків – процес тривалий, кропіткий і дорогий. У ході подібних досліджень вивчаються й відбраковуються сотні, а то й тисячі культур мікроорганізмів. Одночасно виявляються все нові збудники інфекційних хвороб, а спектр активності існуючих препаратів стає недостатнім для боротьби з ними. Стрімко росте резистентність бактерій. Тому, поряд з пошуком природних антибіотиків, активно ведуться роботи з вивчення структури існуючих речовин, для того, щоб модифікуючи їх, одержувати нові й нові, більш ефективні й безпечні препарати. Таким чином, наступним етапом отримання антибіотиків стало створення напівсинтетичних речовин, що подібні за будовою й за дією з природними антибіотиками.

Поряд з розвитком традиційних способів створення нових антибіотиків (пошук мікроорганізмів-продуцентів, модифікації природних антибіотиків) усе більше місце в розв'язанні цього завдання займають методи генетичної інженерії й сучасної біотехнології. Наприклад, антибактеріальні речовини можна одержувати, вбудовуючи гени "потрібного" антибіотика в геном бактерій - у процесі життєдіяльності такі бактерії напрацьовують бажану лікарську речовину, перетворюючись у своєрідну фармацевтичну фабрику з виробництва антибіотиків. Тому процес створення нових антимікробних засобів потребує тісної кооперації висококваліфікованих фахівців багатьох галузей: фармацевтичних технологій, біотехнології, генетики, біоорганічної хімії, експериментальної й клінічної хіміотерапії й ін.

Також слід зазначити, що існує й безліч причин, що перешкоджають розробці нових антибіотиків. Одна з них – наукова, оскільки необхідно створювати нові лікарські засоби із принципово новими механізмами дії. Друга причина – комерційна, оскільки інвестиції в розробку антибактеріальних препаратів приносять невисокий прибуток, тому що вони призначені для короткострокового лікування певних гострих захворювань. Лікарські засоби для терапії хронічних захворювань, наприклад, артеріальної гіпертензії, призначають пацієнтам довічно. Враховуючи це, більшість великих фармацевтичних компаній віддає перевагу розвитку ринку більш прибуткових препаратів для лікування хронічної патології.

Таким чином, проблема резистентності збудників інфекційних захворювань до антимікробних засобів є багатогранною і важкою для вирішення. Причини виникнення і швидкого розповсюдження резистентності мікроорганізмів на даний час не є до кінця визначеними. Феномен бактеріальної стійкості вимагає розробки й впровадження нових і нових ефективних препаратів. Тому пошук нових антибіотиків, і, особливо, модифікація відомих з метою їх удосконалення є одним із головних напрямів сучасної медицини, а впровадження в медичну практику нових антибіотиків у найближчі десятиліття повинно стати одним із пріоритетних напрямків вітчизняної науки й технології.

Література: 1. Толстанов О. К. Пріоритетні завдання педіатричної освіти та науки в контексті реформування галузі охорони здоров'я // Новости медицины и фармации. - 2013. - № 16.- С. 20-22.

2. Фещенко Ю.І., Гуменюк М.І., Денисов О.С. Антибіотикорезистентність мікроорганізмів. Стан проблеми та шляхи вирішення // Український хіміотерапевтичний журнал. – 2010. - № 1-2 (23). – С. 4-10.

3. Чекман I.С. Антибіотикорезистентність: погляд на проблему // Східноєвропейський журнал громадського здоров'я. - К., 2011. - № 1. - С. 260.

4. Фещенко Ю. И. Рациональная антибиотикотерапия больных с инфекциями нижних дыхательных путей // Украинский пульмонологический журнал. - 2009. - №4. – С.117-122.

5. Тодосійчук Т. С., Іздебська Т. І., Громико О. М., Федоренко В. О. Сучасний стан і перспективи біотехнологічного виробництва антибіотиків // Біологічні Студії / Studia Biologica. – 2011. – Т. 5, №1. - С. 159–172.