Перепадя С.В.

Харківська медична академія післядипломної освіти

ОСОБЛИВОСТІ БАР'ЄРНОЇ ФУНКЦІЇ КИШЕЧНИКА, ЙОГО МІКРОБІОЦЕНОЗУ ТА РІВНЯ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ КОЛОРЕКТАЛЬНИМ РАКОМ

Вступ

Забруднення навколишнього середовища, погіршення соціально-економічних умов, емоційний стрес, хронічні захворювання інфекційної і неінфекційної природи, погані умови харчування, криза екології породили зміну імунобіологічної реактивності і зниження резистентності організму. Потрапляючи в організм токсичні продукти та токсичні метаболіти обміну породили забруднення не тільки навколишнього середовища, але і внутрішнього – організму і ставлять задачу очищення екологічного простору. Важливу роль у цьому відіграє новий медико-біологічний напрямок ендоекологія – наука про екологію внутрішнього середовища організму, ведуче значення в якому належить системі заходів по ендоекологічній реабілітації хворих, в тому числі і при онкозахворюваннях. Дослідження вказують, що в розвитку ендогенної інтоксикації виділяються такі основні механізми: зниження активності природних систем детоксикації організму (виведення речовин із тканин у кров, видалення із крові та зовнішнє виведення), значне підвищення швидкості утворення і накопичення ендотоксинів в тканинах і органах або поєднання цих механізмів. Велика роль в розвитку ендотоксемії належить функціональному стану шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і особливо проникливості епітелію слизистої тонкого і товстого кишечника, що дозволяє токсинам проникати в систему кровообігу і розноситись до різних органів і тканин. Особисто кишечник при порушенні бар’єрної функції і морфофункціонального стану мікробіоценозу становиться вогнищем сильного токсико-інфекційного впливу на організм. В умовах порушення ендоекології мікробіоценозу кишечника формуються багаточисельні патофізіологічні стани. Дослідження бар’єрної функції кишечника при новоутвореннях ШКТ намічає новий аспект в проблемі профілактики і терапії канцерогенезу.

Метою роботи було вивчення структурно-функціонального стану і бар’єрної ролі епітелію тонкого і товстого кишечника у хворих на КРР та їх прогностичне значення в діагностиці, терапії і профілактиці онкопатології.

Матеріали та методи дослідження

Клініко-діагностичні, лабораторно-інструментальні та гістологічні методи підтвердили наявність у пацієнтів діагнозу колоректального раку, що знаходились на лікуванні у Харківському онкологічному центрі, віком від 35 до 76 років. Рак прямої кишки (РПК) було діагностовано у 54, сигмоподібної (РСигК) у 62, сліпої (РслК) У 27, попереково-ободової (РПОК) у 66 і товстої (РТК) кишки у 30 хворих. Із них, рак прямої кишки виявлено у 29 чоловіків і 25 жінок, сигмоподібної – 37 чоловіків і 25 жінок, попереково-ободової – 48 чоловіків і 18 жінок, товстої – 17 чоловіків і 13 жінок, сліпої – 15 чоловіків і 12 жінок. В залежності від стадії захворювання – перша була встановлена у 6 пацієнтів, друга у 34, третя у 161 і четверта у 38 онкологічних хворих, що представляли собою неоперабельні форми раку товстого кишечнику. Перша стадія розвитку пухлинного процесу була діагностовано по наявності поліпозу кишечника. До умовно-здорової групи увійшло 43 пацієнта віком від 40 до 65 років як чоловіків, так і жінок. Бар’єрну функцію кишечника досліджували по методиці запропонованій І.В. Гмошинським, А.А. Нізовим і співавторами [1, 2]. Для цього був застосований некоагульований нативний курячий яєчний білок, який приймали пацієнти вранці натщесерце з розрахунку 1г білка на 1кг маси тіла. Яєчний білок – овальбумін (ОВА) визначали в сироватці крові через три години після перорального прийому твердофазним двохвалентним імуноферментним методом. З метою дослідження ендогенної інтоксикації хворих на КРР визначали вміст молекул середньої маси (МСМ) в сироватці крові скринінговим методом за Габрієлян Н.Н. при двох довжинах хвиль – 254 нм (реєстрація катаболічного пулу) та 282 нм (реєстрація анаболічного пулу) [3]. Окислювальну модифікацію білків вивчали за вмістом в сироватці крові 2,4-динітрофенілальдогідразонів (2,4-ДНФАГ) і 2,4-динітнофенілкетогідразонів (2,4-ДНФКГ). Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) визначали по Я.Я Кальф-Каліфу [4]. Малоновий діальдегід (МДА) і дієнові кон’югати визначали спектрофотометричним методом.

Інтенсивність люмінол-залежної індукованої Н₂О₂ біохемілюмінесценції сироватки крові оцінювали за допомогою медичного біохемілюмінометра (ХЛМЦ1-01) в інтервалі рахунку квантів світла фотоелектронним помножувачем (ФЕП-130) і виражали в імпульсах за одиницю часу. Визначення структурно-функціонального стану білків проводили шляхом дослідження інтенсивності фосфоресценції сироватки крові наступним чином: на кварцеву пластину 5х45мм наносили 50мкл сироватки крові і при температурі 30ºС висушували в термостаті впродовж 20 хвилин до утворення твердої плівки. Після чого кварцева пластина з висушеною сироваткою розташовувалась у фосфороскопі і реєструвалась фосфоресценція. Джерелом збуджувального світла слугувала ртутна лампа ДРК-120. За допомогою монохроматора ДМР-4 виділяли наступні спектри збуджувального світла: 197, 313, 334, 365, 404 і 434нм. Реєстрація інтенсивності фосфоресценції здійснювалась в режимі рахунка фотонів. В якості вимірювальної системи застосовувався лічильник СБС-2.

Мікробіоценоз хімусу шлунково-кишкового тракту, його морфологічні, біохмічні власивості вивчали загальноприйнятими мікробіологічними методами. Таксономічну приналежність установлювали згідно Наказу №535 «Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження. Застосування у клініко-діагностичних лабораоріях лікувально-профілактичних установ» - 1985 р. 9-го видання «Визначника бактерій Берджи». – 1999р. Статистична обробка результатів дослідження виконана за допомогою пакету прикладних програм STATISTIKA 6.0 і оцінки вірогідності різниці по Стьюденту-Фішеру.

Результати дослідження та їх обговорення

Дослідження в сироватці крові овальбуміну виявило підвищення його концентрації на 31% і 26%, відповідно у групі здорових пацієнтів як чоловіків, так і жінок (табл. 1). У хворих на КРР середні значення ОВА до харчової загрузки у чоловіків і жінок були підвищені при всіх формах пухлин більш ніж на 50%. Проте, слід відмітити, що ці результати були все ж таки при великих значеннях помилки середньої величини. Після виконання процедури з нагрузкою ОВА (табл. 1) вміст досліджуваного білка в сироватці крові чоловіків підвищився при РПК в 23,2; РСлК – в 28,0; РСигК – в 30,5;

Таблиця 1

Вміст овальбуміну в сироватці крові хворих на КРР до харчового навантаження яєчним білком та після, в залежності від локалізації пухлинного процесу та статі

Локалізація раку	Стать, кількість ОВА (нг/мл), M±m
	чоловіки		жінки
	до харчового навантаження	після харчового навантаження	до харчового навантаження	після харчового навантаження
РПК	0,97±0,34	22,6±4,3*	0,86±0,30	23,4±5,6*
РСлК	0,85±0,28	24,3±4,1*	0,82±0,34	22,8±4,5*
РСигК	0,93±0,32	28,4±5,8*	0,90±0,27	27,9±6,3*
РПОК	0,86±0,30	23,6±4,7*	0,82±0,29	24,5±4,3*
РТК	0,98±0,35	23,2±3,8*	0,92±0,36	22,6±4,1*
Умовно-здорова група	0,56±0,13	0,75±0,19	0,52±0,17	0,68±0,21

Примітка: * - різниця вірогідна, p<0,05.

РПОК – в 27,4 і РТК – в 23,6 рази. Подібна динаміка зміни концентрації ОВА в сироватці крові відмічалась і у жінок після харчового навантаження. Так, при РПК відмічалось підвищення ОВА в 27,2; РСлК – в 27,8; РСигК – в 31; РПОК – в 29,8 і РТК – в 24,5 рази. У всіх випадках перорального надходження нативного білку в ШКТ його концентрація через 3 години експозиції підвищувалась в сироватці крові більш чим в 20 разів. Найбільш високі рівні ОВА були зафіксовані як у чоловіків, так і жінок при РСигК, РСлК і РПОК. Суттєвих змін в динаміці накопичення ОВА поміж чоловіками і жінками не встановлено (p>0,05).

В залежності від стадії розвитку пухлини, відзначено у всіх хворих до харчового навантаження вірогідне підвищення ОВА в сироватці крові (табл. 2). При першій стадії цей показник підвищувався на 57%, другій – на 72%; третій – на 77% і четвертій – на 83%. Після навантаження у групи умовно здорових осіб вміст ОВА підвищувався на 31%, тоді як у хворих КРР при першій стадії цей показник підвищувався в 21,9; при другій – в 25,1; при третій – в 28,5 і четвертій стадії – в 32,8 рази. В усіх випадках підвищення рівнів ОВА було більш чим в 20 разів, при цьому встановлено тісний зв’язок між стадією розвитку канцерогенезу і концентрацією ОВА в сироватці крові.

Таблиця 2

Вміст овальбуміну в сироватці крові хворих на КРР до харчового навантаження та після, в залежності від стадії пухлинного процесу

Стадія раку, кількість хворих	Кількість ОВА (нг/мл), M±m
	до харчового навантаження (чол. + жін.)	після харчового навантаження (чол. + жін.)
І стадія (n=6)	0,85±0,12*	18,62±2,15*
ІІ стадія (n=34)	0,93±0,14*	23,35±1,76*
ІІІ стадія (n=161)	0,96±0,17*	27,40±2,37*
ІV стадія (n=38)	0,99±0,21*	32,56±3,28*
умовно здорові	0,54±0,15	0,71±0,20

Примітка: * - різниця вірогідна, p<0,05.

Результати вивчення бар’єрної функції тонкого і товстого кишечника свідчать про порушення структурно-функціонального і метаболічного стану їх епітелію, які поєднані з підвищенням його проникливості в умовах формування КРР, що може слугувати одним із ведучих факторів в розвитку токсифікації організму метаболітами і продуктами життєдіяльності мікро біоценозу. Стадія захворювання і локалізація пухлини мають високу кореляцію з проникливістю епітелію тонкого і товстого кишечника, що є прогностично значимим показником для діагностики стадії пухлинного процесу та його локалізації.

Вивчення мікробіоценозу хімуса товстого кишечника виявило у хворих на КРР в порівнянні з групою контролю зниження кількості біфідобактерій, бактероїдів, лактобацил і цитратсинтезуючих ентеробактерій відповідно на 70,9%; 82,5%; 66,0% і 52,3% (табл. 3). Поміж тим установлено підвищення загальної кількості ешерихій на 27,2%, із них лактозонегативних – на 33,1%, гемолітичних форм – на 124,6%. Із неферментуючих мікроорганізмів відмічалось підвищення колоній ентерококів на 32,9%; стафілококів – на 188,5%, пептострептококів – на 43,8%; клостридій – на 129% і дріжджеподібних грибів на 346,7%. Серед умовно-патогенних мікроорганізмів у хворих виявлено синьогнійну паличку, гемолітичні ентерококи, коагулазопозитивні стафілококи та дріжджові гриби роду Candida albicans. Дослідження свідчать про порушення міжвидових відносин мікрофлори в ШКТ, динамічної рівноваги між макроорганізмом і мікробними асоціаціями. Це може бути однією з важливих причин зміни трофічної, захисної, метаболічної і імунологічної функцій, які властиві фізіологічному біотопу мікробів товстого кишечника. Так, наприклад, зниження рівня біфідобактерій, бактероїдів, лактобацил (синтезуючих молочну, оцтову, мурав’їну, янтарну та ін.) може бути причиною колонізації макроорганізма умовно-патогенними видами бактерій у зв’язку із зміною РН-середовища ШКТ [5]. Серед клінічної симптоматики дисбактеріозу у хворих на КРР відмічалась діарея, метеоризм, дискомфорт, запори, порушення моторної і пропульсивної здатності кишечника.

Таблиця 3

Стан мікробіоценозу кишечника у хворих на колоректальний рак

Види мікроорганізмів	Кількість колонієутворюючих одиниць (КУО) на 1г фекалій (Lg), М±m
	хворі на КРР	умовно здорові
біфідобактерії	2,83±0,36*	9,73±0,65
бактероїди	1,65±0,22*	9,45±0,82
лактобацили	2,46±0,17*	7,24±0,44
ешеріхії, з них:	11,35±0,86	8,92±0,53
лактозонегативні	8,97±0,45 *	6,74±0,32
гемолітичні	2,83±0,27 *	1,26±0,15
цитратсинтезуючі ентеробактерії	2,16±0,19*	4,53±0,27
синєгнійна паличка	3,75±0,28 *	0
ентерококи	7,22±0,54 *	5,43±0,48
з них гемолітичні	2,34±0,36 *	0
стафілококи, з них	8,25±0,94 *	2,86±0,35
коагулазопозитивні	3,42 ±0,35*	0
пептострептококи	7,28±0,52 *	4,82±0,37
клостридії	8,36±0,78 *	3,65±0,46
дріжджеподібні гриби,	12,24±1,15*	2,74±0,32
з них Candida albicans	3,66±0,23 *	0

Примітка: Lg - десятичний логарифм від КУО/г; * - різниця з умовно здоровими вірогідна, р<0,05.

Метаболічні показники мікробіоценозу також значно змінювались у хворих КРР. В екстрактах дослідних проб знижувався вміст карбонових кислот (табл. 4): оцтової, пропіонової, масляної і молочної кислот відповідно на 75%; 60%; 66,3% і 77,8%, що узгоджується із зменшенням біфідобактерій, бактероїдів, лактобацил. Відмічалось зниження фізіологічних рівнів дикарбонових кислот: a-кетоглутарової і щавелевооцтової на 51,5% і 62%, що підтверджує слабку біохімічну активність як аеробних, так і анаеробних бактерій, особливо по відношенню перетворення глюкози. Оцінка співвідношення в екстрактах вмісту похідних ароматичних амінокислот виявила підвищення активності представників товстокишкової мікрофлори. Профіль метаболітів характеризувався підвищенням більше чим в 4 рази

Таблиця 4

Показники метаболічної активності мікробіоценозу товстого кишечника у хворих на КРР

Метаболічні показники (мг/л)	Група спостереження, М±m
	хворі на КРР	умовно здорові
карбонові кислоти: - оцтова	345,62±15,38*	1385,37±18,82
-пропіонова	78,43±6,25*	194,72±16,43
-масляна	54,27±4,52*	143,86±9,26
-молочна	86,33±7,14*	382,40±12,34
дикарбонові кислоти: -α-кетоглутарова	68,34±4,92*	140,15±8,62
-щавелево-оцтова	8,33±6,15	19,37±2,14
ароматичні сполуки: - n-крезол	5,44±0,26*	1,14±0,04
- індол	6,18±0,35*	1,32±0,03
- скатол	6,53±0,42*	1,27±0,02
-фенілпропіонова кислота	4,96±0,37*	1,15±0,012
аміни: - метиламін	2,53±0,22*	0,32±0,014
- гістамін	2,66±0,18*	0,28±0,018
-серотонін	8,24±0,57*	1,62±0,15

Примітка: * - різниця вірогідна, p<0,05.

загальної кількості ароматичних субстратів: n-крезолу, індолу, скатолу фенілпіровиноградної кислоти. Загальна кількість ароматичних сполук підвищувалась на 311%, n-крезолу – на 368%, індолу – на 414% і фенілпіровиноградної кислоти – на 279%. Визначення амінів – метиламіну, гістаміну і серотоніну виявило підвищення декарбоксилазної активності мікробіоценозу товстого кишечнику, і особисто амінокислот гістидина, триптофану. Співставлення профілю амінів установило в екстрактах фекалій хворих на КРР підвищення у 8 разів вмісту метиламіну (на 690%), гістаміну – в 9 разів (на 850%) і серотоніну – в 5 разів (на 408%) в порівнянні з групою умовно здорових пацієнтів. Із всієї групи контролю у трьох осіб виявлено підвищення до рівня хворих на КРР вмісту метиламіну, гістидіну, серотоніну і у чотирьох осіб – підвищення n-крезолу, індолу та скатолу, що характеризувало підвищення біохімічної активності мікрофлори і розвиток гнилісних процесів.

Таким чином, у хворих на КРР відмічались дисбактеріоз, інгібування захисної активації умовно-патогенної мікрофлори на фоні порушення процесів травлення вуглеводів, жирів, білків і накопичення токсичних продуктів обміну, що може бути важливим патогенетичним фактором активації, індукції, проліферації і метаплазії пухлинної тканини. Ведучим метаболічним показником мікробіоценозу при КРР є значне накопичення метиламіну, серотоніну, гістаміну. Умовно-здорові особи з високим вмістом метиламіну, гістаміну, серотоніну можуть складати групу ризику онкозахворювання товстого кишечника. Дослідження багатьох авторів відзначають, що ендогенна інтоксикація супроводжується підвищенням концентрації молекул середньої маси (МСМ) і корелює з тяжкістю стану хворих, що може служити показником ступеня токсифікації організму. Молекули середньої маси, як показники ендогенної інтоксикації, впливають на життєдіяльність всіх систем і органів організму. Вони по своїй будові близькі до регуляторних пептидів, здатні з’єднуватись і блокувати рецептори клітин, змінювати при цьому внутріклітинний метаболізм і їх функції. Це дуже наглядно проявляється при запальних процесах різної локалізації, впливі токсичних хімічних сполук, цукровому діабеті, які поєднані з активацією протеїназ і утворенням великої кількості продуктів деградації білків – МСМ мм від 300 до 5000 Да [6, 7].

На думку деяких авторів до субстратів ендогенної інтоксикації відносяться активні форми кисню, продукти перекисного окислення ліпідів, окислювальної модифікації білків, перекиси, гідроперекиси, дієнові кон’югати, малоновий діальдегід, кетони, спирти, альдегіди. Підвищення їх в крові є прогностично негативним показником, що свідчить про деградацію біополімерів, надмолекулярних комплексів і порушення структурно-метаболічних і фізико-хімічних процесів в клітинних мембранах [8, 9].

Результати дослідження виявили в сироватці крові хворих на КРР підвищення вмісту МДА, дієнів, 2,4-ДНФАГ, 2,4-ДНФКГ, МСМ і лейкоцитарного індексу інтоксикації при різних формах локалізації пухлини (табл. 5). В залежності від місця локалізації пухлини МДА в найбільшій мірі підвищувався у хворих при РПОК і РСлК відповідно на 105% і 96,2%. Дієнові кон’югати були значно підвищені при РПК, РПОК і РТК на 194%; 144% і 62% в порівнянні з групою контролю. Продукти окислювальної модифікації білків 2,4-ДНФАГ і 2,4-ДНФКГ у всіх випадках підвищувались більше чим на 100%. Особливо високі рівні 2,4-ДНФКГ відмічались у хворих на РПК, РСигК і РПОК. Їх концентрації в сироватці крові перевищували величини групи порівняння відповідно на 173%; 180% і 169%. Молекули середньої маси суттєво підвищувались при РСлК, РПОК і РТК відповідно на 181,8%; 200% і 186,3%. Лейкоцитарний індекс інтоксикації при всіх формах КРР підвищувався більше чим в 2,8 рази (РПК). Поміж тим, слід відмітити, що середні значення вивчаємих показників в усіх випадках мали велику похибку, яка може пояснюватись тим, що у групу порівняння ввійшли всі хворі без розподілу їх за статтю та стадією розвитку пухлинного процесу.

Таблиця 5

Стан показників ендогенної інтоксикації у хворих на КРР в залежності від локалізації пухлинного процесу

Показники	Група спостереження, М±m					Умовно- здорові
	РПК	РСлК	РСигК	РПОК	РТК
МДА (мкмоль/л)	3,8±1,5*	4,2±1,6*	3,7±1,4*	4,4±1,3*	3,6±1,5*	2,1±0,18
ДК (мм/л)	27,2±4,4*	15,3±3,9*	19,8±4,3*	22,6±4,5*	24,3±4,2*	9,2±0,67
2,4-ДНФАГ (од. опт. щільн./ 1г білка, λ-370нм)	58,4±5,7*	61,5±5,3*	56,7±4,9*	60,3±4,2*	55,3±4,5*	27,3±1,87
2,4-ДНФКГ (од. опт. щільн./ 1г білка, λ-380нм)	65,3±8,7*	60,8±8,2*	66,8±7,5*	64,2±6,6*	57,2±5,8*	23,8±2,19
МСМ (ум.од)	0,58±0,19*	0,62±0,24*	0,53±0,25*	0,66±0,22*	0,63±0,26*	0,22±0,03
ЛІІ	3,8±1,8*	4,1±1,7*	4,8±1,2*	4,4±1,3*	4,6±1,3*	1,3±0,08

Примітка: * - різниця вірогідна, p<0,05.

Слід відмітити, що і в такому випадку досліджувані показники і їх значення вірогідно відрізнялись від групи умовно-здорових пацієнтів, що вказувало на значну токсифікацію організму в умовах розвитку КРР. Визначення інтенсивності БХЛ сироватки крові у хворих виявили суттєві коливання рівнів надслабкого світіння. Вони знаходились в діапазоні від 150 до 1260 імп/с, а фосфоресценції – від 1220 до 2800 имп/с. Літературні дані вказують, що продукти вільнорадикального окислення і ПОЛ, окислювальної модифікації білків, здатні порушувати конформаційну структуру біополімерів, міняти гідрофобний об’єм мембран, заряд на поверхні клітин, їх проникливість для іонів, амінокислот, олігопептидів, гормонів, медіаторів та ін. Виявлені метаболічні порушення на фоні підвищення МСМ і ЛІІ можуть вказувати на підсилення ендогенної інтоксикації та формування мембранної вільнорадикальної патології. Ці ствердження знайшли доказ при дослідженні показників ендогенної інтоксикації в залежності від стадії розвитку пухлинного процесу (табл. 6).

Таблиця 6

Стан показників ендогенної інтоксикації у хворих на КРР в залежності від стадії канцерогенезу

Показники	Стадія розвитку пухлини, М±m				Умовно здорові, М±m
	І стадія	ІІ стадія	ІІІ стадія	IV стадія
БХЛ (імп/сек)	548,2±18,7*	452,4±19,6*	347,2±15,4*	246,5±16,2*	752,6±149,7
фосфоресценція (імп/сек)	1644,6± 50,3*	2128,7± 70,4*	2962,3± 120,5*	3784,6± 153,4*	1228,7± 82,3
МДА (мкмоль/л)	2,6±0,2*	3,1±0,4*	4,3±0,5*	4,9±0,8*	2,1±0,2
ДК (ммоль/л)	20,8±1,3*	26,4±1,8*	28,3±1,5*	31,6±2,3*	9,2±0,7
2,4-ДНФАГ (од. опт. щільн./1г білка, λ-370нм)	52,6±1,9*	56,2±2,3*	59,4±3,8*	62,7±1,4*	27,3±1,8
2,4-ДНФКГ (од. опт. щільн./1г білка, λ-380нм)	52,4±3,7*	63,7±4,9*	66,5±3,2*	71,2±2,5*	23,8±2,1
МСМ (ум.од)	0,5±0,1*	0,6±0,1*	0,6±0,05*	0,7±0,1*	0,2±0,01
ЛІІ	2,5±0,3	3,9±04*	4,7±06*	5,1±0,7*	1,3±0,1

Примітка: * - різниця вірогідна, p<0,05.

Аналіз динаміки МДА у хворих на КРР виявив підвищення концентрації цього показника в сироватці крові при першій стадії пухлинного росту на 23%, другій – на 47% і особливо при третій і четвертій стадіях, відповідно на 204,7% і 308% в порівнянні з групою умовно-здорових осіб. Схожа динаміка була присутня і дієновим кон’югатам. Так, при першій, другій, третій і четвертій стадіях їх рівні підвищувались на 226%; 286,9%; 307,6% і 343%. Продукти окислювальної модифікації білків 2,4-ДНФАГ і 2,4-ДНФКГ підвищувались при всіх стадіях канцерогенезу від 200 до 300%. Середньомолекулярні пептиди в залежності від стадії пухлини підвищувались більше чим в 2 рази, а лейкоцитарний індекс інтоксикації при третій і четвертій стадіях – більше чим в 3 рази. У всіх випадках відмічалась чітка залежність між стадією розвитку пухлини і показниками ендогенної інтоксикації (МДА, дієни, 2,4-ДНФАГ, 2,4-ДНФКГ, МСМ, ЛІІ).

Вивчення інтенсивності індукованої біохемілюмінесценції (ІБХЛ) сироватки крові хворих на КРР виявило зворотній зв’язок цього показника із стадією розвитку пухлини. При першій, другій, третій і четвертій стадіях КРР інтенсивність ІБХЛ сироватки крові знаходилась в межах відповідних значень: 548,2±53,6; 457,3±61,7; 347,6±49,4 і 240,8±67,3 імп/с. На думку багатьох авторів така динаміка інтенсивності ІБХЛ може свідчити про гальмування процесів енергетики хімічних реакцій, інгібування окислювально-відновлювальних процесів, які особливо були виражені у пацієнтів при третій і четвертій стадіях пухлинного росту [8, 9, 10]. Дослідження динаміки фосфоресценції виявило, навпаки, зростання інтенсивності цього показника в залежності від стадії пухлини. Так, при першій стадії КРР інтенсивність фосфоресценції сироватки крові підвищувалась на 33,8%, другій – на 73,2%, третій – на 241,2% і при четвертій – на 308%. Ці свідчення вказують на те, що при даній патології в сироватці крові збільшується кількість молекул, які знаходяться в триплетному збуджувальному стані і є реакційно здатними пошкоджувати білки, нуклеїнові кислоти, глікопротеїни, мембрани клітин, внутріклітинні структурно-функціональні одиниці. Дослідження вказують, що порушення структурно-метаболічних властивостей мембран, в тому числі мітохондріальних, лежать в основі зниження біоенергетичного гомеостазу, і супроводжується роз’єднанням процесів окислення і фосфорилювання та розсіюванням теплової енергії [Зайцева – 2003, 2007; Владимиров – 1972, 1983].

Таким чином, результати свідчать, що в умовах формування раку товстого кишечнику розвивається аутоінтоксикація, на фоні порушення бар'єрної функції епітелію, дисбактеріозу, ступінь і вираженість яких залежить від стадії розвитку пухлини. Ведучими патогенетичними чинниками в механізмах розвитку КРР можуть виступати активація вільнорадикальних процесів, ПОЛ, інгібування антиоксидантної системи, порушення структурно-функціонального стану біологічних мембран, гальмування процесів біоенергетики, роз’єднання процесів окислювання і фосфорилювання, які ведуть до розвитку поліорганної, полісистемної дисфункції. Інтенсивність БХЛ, фосфоресценції можуть бути прогностично значимими показниками оцінки ступеня тяжкості і стадії захворювання, індикаторами мембранної патології та біоенергетичного гомеостазу, що є важливим для складання прогнозу лікування та виживання хворих на КРР. Аналіз показує, що з амінним типом метаболізму мікробіоценозу пацієнти можуть бути віднесені до групи ризику на онкопатологію ШКТ.

Література:

1. Низов А.А. Проницаемость барьера желудочно-кишечного тракта для белкового антигена у больных пищевой аллергией и некоторыми сопутствующими заболеваниями органов пищеварения. / А.А. Низов, И.В. Гмошинский, Н.Ф. Роенко [и др.] //Росс. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 1996. - Т.6, N3. - С. 26-30.

2. Гмошинский И.В. Проницаемость кишечного барьера для макромолекул при некоторых патологических состояниях и воздействии различных алиментарных факторов / И.В. Гмошинский. Автореферат дисс. д-ра биол. наук - М., 1997. – 35 с.

3. Габриэлян Н.Н. Опыт использования показателей средних молекул для диагностики нефрологических заболеваний у детей/ Н.Н. Габриэлян, В.И. Липатова // Лаб. дело. – 1984. – № 3. – С. 138–140.

4. Кальф-Калиф Я.Я. О лейкоцитарном индексе интоксикации и его практическом значении / Я.Я. Кальф-Калиф // Врачебное дело. - 1941. - № 1. - С. 31-35.

5. Бондаренко В.М. Дисбактериозы желудочно-кишечного тракта / В.М. Бондаренко, Б.В. Боев, Е.А. Лыкова, А.А. Воробьев // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопрактологии. – 1998. - № 1. - C. 75-75.

6. Габриэлян Н.Н. Опыт использования показателей средних молекул для диагностики нефрологических заболеваний у детей/ Н.Н. Габриэлян, В.И. Липатова // Лаб. дело. – 1984. – № 3. – С. 138–140.

7. Лившиц В.М. Биохимические анализы в клинике./В.М. Лившиц, В.И. Сидельникова - М.: Справочник «триада-Х», 2002. – 902с.

8. Владимиров Ю.А., Добрецов Г.Е. Флуоресцентные зонды в исследовании биологических мембран. М.: Наука. 1980. – 320с.

9. Зайцева О.В. Использование хемилюминесцентного анализа в обосновании мембранных структурно-метаболических нарушений при псориазе / О.В. Зайцева, Н.В. Жукова, О.И. Антюфеева, Е.А. Броше//Проблеми екології та медицини. - 2003. – Т.7, №2. – C.33-35.

10. Владимиров Ю.А., Перекисное окисление липидов в биологических мембранах. / Владимиров Ю.А., Арчаков А.И. – М.: Наука, 1972. - 320с.