«Педагогические  науки» / 2.Проблемы подготовки специалистов.

Спіцина А.Є., ст. викладач кафедри економіки НТУ м. Київ

Педагогічні аспекти формування системи професійних компетентностей у студентів економічних спеціальностей

Застосування компетентнісного підходу до удосконалення професійної підготовки у вищій освіті створює передумови для більшого та гнучкішого наближення результатів освіти до потреб та вимог ринку праці, подальшого розвитку освітніх технологій та системи освіти в цілому. Результати формування системи компетентностей є одним із ключових моментів оцінки якості знань. Результати освіти – це очікувані й вимірювані конкретні досягнення студентів (випускників), які визначають, що здатний робити студент (випускник) по завершенні всієї або частини освітньої програми. Компетентність - це беззаперечна здатність використовувати знання, навички та індивідуальні, соціальні і / або методологічні вміння в роботі або навчанні, а також у професійному та особистісному розвитку. У контексті Європейських кваліфікаційних норм уміння характеризуються такими якостями, як відповідальність та самостійність.

Поняття компетентність включає не тільки когнітивну й операційно-технологічну складову, але й мотиваційну, етичну, соціальну, поведінкову сторони (результати освіти, знання, уміння, систему ціннісних орієнтацій). У формуванні компетентностей вирішальну роль відіграє не тільки зміст освіти, але також і освітнє середовище ВНЗ, організація освітнього процесу, освітні технології, включаючи самостійну роботу студентів тощо.

Професійні компетентності можуть мати узагальнений характер, притаманний професіоналу (фахівцю) взагалі або з певного класу (групи) професій, а також визначаються вимогами конкретних професійних стандартів певної професії.

Компетентнісний підхід у сучасній вищій школі надає широкі потенційні можливості для підвищення якості підготовки майбутніх фахівців для різних галузей економіки та невиробничої сфери.

Компетентність є однією з восьми основних кар’єрних орієнтацій («якорів»), що пов’язана з настановленням, наявністю здібностей і талантів у певній галузі. Компетентні люди прагнуть визнання своїх талантів, що має виражатися в статусі, відповідному їхній майстерності. Професійна компетентність в структурі кар’єрних орієнтацій молоді становить 8%.

«Компетентність» є інтегрованим поняттям, що виражає здатність людини самостійно застосовувати різні елементи знань та вмінь у повному контексті. До структури компетентності включають:

· Когнітивну компетентність, що передбачає використання теорії й понять, а також «приховані знання отримані з досвідом»;

· Функціональну компетентність (уміння та ноу-хау), а саме те що індивідуум повинен вміти робити у сфері навчання, соціальної діяльності або в трудовій сфері;

· Особистісну компетентність, що передбачає поведінкові вміння у конкретній ситуації:

· Етичну компетентність, що передбачає наявність певних особистісних і професійних цінностей.

Професійна компетентність майбутніх фахівців, в свою чергу, є інтеграційною характеристикою особистості у професійному зростанні та професійній діяльності. Професійна компетентність характеризується високою якістю виконання професійних функцій та обов’язків, усвідомленням свого місця в економічній структурі підприємства, з практичного боку – професійними вміннями та навичками.

Професійна компетентність майбутнього фахівця з економіки ґрунтується на його досвіді, сукупності знань, навичок і вмінь, відбувається розвиток і саморозвиток у процесі свідомого професійного самовизначення у своїй професійній діяльності. На думку економістів-практиків , професійна компетентність неможлива без високого рівня знань, усвідомлення соціальних перспектив вивчення професійно-спрямованих дисциплін, їхньої ролі у майбутній професійній діяльності.

Таким чином, формування системи компонентів професійної компетентності входить у загальний контекст формування особистості-майбутнього фахівця - економіста. Тому важливим аспектом розуміння професійної компетентності є її оцінно-світоглядна спрямованість, що характеризує майбутнього фахівця як суб’єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільного поділу праці. Тут враховується здатність фахівця висловлювати кваліфіковані судження, приймати адекватні та відповідні рішення в проблемних ситуаціях, планувати та здійснювати дії, які призводять до раціонального й успішного досягнення поставлених цілей. Такий підхід у наукових дослідженнях окреслюється як діяльнісний. У межах цього підходу поєднуються, зокрема, поняття «компетентність» і «готовність», які визначаються не як тотожні, а як зв'язок між внутрішнім потенціалом та реальним його втіленням.

Розглядаючи зміст професійної компетентності фахівця, слід відзначити складну, динамічну систему мотивів, особистісних намірів та цілей, що постійно розвивається. Вона містить індивідуально вироблені життєві стратегії, засоби орієнтації у дійсності та підходи щодо вирішення завдань і включає такі компоненти:

· Компетентність діяльності, спілкування та саморозвитку особистості фахівця як основу всієї інтегральної компетентності;

· Професійну творчість діяльності, що включає спрямованість на системний пошук засобів та прийомів вирішення проблем професійної діяльності;

· Системне та модельне мислення як необхідну умову організації та здійснення управлінської діяльності при вирішенні складних нестандартних завдань;

· Конкретно-предметні знання, що є підґрунтям формування компетентності;

· Праксеологічну, рефлексивну та інформаційну озброєність при вирішенні різноманітних проблем професійної діяльності.

Головними критеріями компетентностей майбутніми економістами під час навчання у ВНЗ є успішність у навчальній діяльності та особистісний розвиток кожного студента. Таким чином, для професійного зростання майбутнього фахівця економічної сфери необхідно вміти: самостійно накопичувати нові знання, розуміти соціальну значимість своєї майбутньої професії, можливості та сфери реалізації в ній, бути здатним та готовим переоцінювати накопичений досвід, працювати над міждисциплінарними проектами, що потребують квазіпрофесійних вмінь, а відповідно й розширення професійно-рольового репертуару.

Література:

1. Національна доктрина розвитку освіти. Затверджена Указом Президента України від 17.04.2002. № 347/2002. // Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації / В.Г. Кремень. – К.: «Грамота», 2003. – с. 178-201

2. Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006 – 2010 роки. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 396-р. [Електронний ресурс] режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/396-2006-%D1%80

3. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2009 р. № 851-р. [Електронний ресурс] режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-2009-%D1%80

4. Закон «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ. [Електронний ресурс] режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12

5. Закон «Про вищу освіту» від 17.01.2002. № 2984-ІІІ. // Збірник нормативно – правових документів з вищої освіти. – Київ, 2007. – 87 с.

6. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра. Галузь знань : 0305 «Економіка і підприємництво». Затверджено Наказом № 1067 від 09. 11. 2010 Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України.

7. Рекомендації 2006/143/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про подальше європейське співробітництво у сфері забезпечення якісної системи вищої освіти. [Електронний ресурс] режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_988

8. Рекомендації 2006/962/ЄС Європейського Парламенту і Ради (994_975) від 18 грудня 2006 року про основні професійні навички, необхідні для отримання освіти протягом усього життя. [Електронний ресурс] режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_975