Одінцова Г.М., Хоронжук К.В.

студентки 5-го курсу спеціальності «Біологія»,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

ПІД ЧАС АСИСТЕНТСЬКОЇ ПРАКТИКИ

Сьогодення вимагає від людини максимального розвитку компетентності особи щодо саморегуляції, самоосвіти і самовдосконалення та виховання відчуття постійної потреби цього. Пошук нових форм і прийомів вивчення біології в наш час – явище не тільки закономірне, але й необхідне. Особливе місце посідають такі форми занять, які забезпечують активну участь кожного студента, підвищують авторитет знань та індивідуальну відповідальність за результати навчальної праці.

Важливим завданням освіти стає розвиток в студентів інтересу до самостійного відбору інформації та її активного використання. Застосування в навчальному пізнанні ігрових технологій стимулює розвиток усіх сфер – мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової, комунікативної.

Практична значущість полягає також у тому, що гра легко сприймається і її можна застосовувати будь-яким викладачем [1,3].

Дидактична гра - це вид діяльності, що включає пізнання та реальне засвоєння тими, хто навчається, соціальної та предметної діяльності в процесі вирішення ігрової проблеми шляхом ігрової імітації, відтворення в ролях основних видів поведінки за певними, закладеними в умовах гри правилами і моделі професійної діяльності в умовних ситуаціях [1,2].

Процес гри полягає в досягненні поставленої мети. Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета [2].

Навчальні ігри, на відміну від розважальних, мають певні важливі ознаки і свою стійку структуру у яку входять такі компоненти (за В. Коваленко, П. Підкасистим):

- ігрова задумка;

- правила гри;

- безпосередньо ігрові дії;

- дидактичні завдання;

- оснащення гри;

- результат гри.

Кінцева мета гри – навчити дитину самостійно орієнтуватися в складній і суперечливій обстановці, швидко ухвалювати правильні рішення, уміти адекватно оцінювати ситуацію й дії інших людей [6].

Характерні ознаки дидактичної гри:

- моделювання ситуацій навчально-виховного характеру та прийняття навчально-педагогічних рішень;

- розподіл ролей між учасниками гри;

- різноманітність рольових цілей при виробленні рішення;

- взаємодія учасників гри, які виконують ті чи інші ролі;

- наявність спільної мети учасників гри;

- колективне вироблення рішень;

- багатоальтернативність рішень;

- наявність системи індивідуального чи групового оцінювання діяльності учасників [8].

Виокремлено основні компоненти ігрової технології: мотиваційний, орієнтаційно-цільовий, змістово-операційний, ціннісно-вольовий, оцінковий.

Вони тісно переплітаються з структурними елементами гри:

- настанова на гру;

- ігрова ситуація;

- завдання гри;

- правила гри, ігрові дії;

- ігровий стан;

- результати гри [4].

О.В. Барвінець встановлено, що усі ігри в їх величезній різноманітності можна поділити на два типи:

- ті, основу яких складає сюжетно-рольовий компонент;

- ті, в яких змагальна та умовна ознаки переважають над іншими.

За характером педагогічного процесу ігри класифікують на:

- повчальні, тренувальні, контролювальні й узагальнювальні;

- пізнавальні, виховні, розвивальні;

- репродуктивні, продуктивні, творчі;

- комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні.

За ігровою методикою розрізняють ігри наочні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, а за формою – ігрові свята, театральні ігрові дії, ігрові тренінги і вправи, запитувальники, тести, змагання, конкурси, ігрові аукціони тощо [9].

Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:

- ігри з предметами.

- настільно-друковані ігри.

- словесні ігри [7].

О.Сорокіна виділяє такі форми ігор: ігри-подорожі, ігри-доручення, ігри-припущення, ігри-загадки, ігри-бесіди [5].

За особливостями прояву рольової діяльності та правил гри розрізняють ігри:

- ігри з правилами: настільні, ігри змагання.

- творчі ігри: рольові (сюжетно-рольові, імітаційні), стратегічні (дискусія) [4].

При проходженні асистентської практики ми намагались впроваджувати ігрові технології навчання на лабораторних заняттях з гістології з основами ембріології та анатомії людини.

При проведенні лабораторного заняття “Сполучні тканини зі спеціальними властивостями” ми проводили гру “Допуск”.

Її проводять на старті заняття, коли право голосу дають кожному студенту. Це має такий вигляд: викладач ставить запитання, на які студенти відповідають по черзі, не встаючи зі своїх місць. Підніматися доводиться тільки тим, які не змогли відповісти на запитання. На цей етап викладач добирає прості запитання, що вимагають, як правило, односкладових відповідей – на чисте знання раніше вивченого матеріалу. Отже, після першого кола допуску в аудиторії стоять лише кілька студентів. Викладач пропонує студентам, які “допущені” – допомогти “недопущеним” – поставити їм запитання, які вже звучали сьогодні. Гра триває доти, доки кожен не дасть правильної відповіді.

Ми використовували такі запитання:

1. Які тканини відносяться до сполучних тканин зі спеціальними властивостями?

2. З чого складається ретикулярна тканина ?

3. Чому ретикулярні волокна називають аргірофільними?

4. Які види жирових тканин вам відомі?

5. Де розташовується біла жирова тканина?

6. Які клітини зустрічаються між жировими клітинами?

7. Які процеси відбуваються в білій жировій тканині?

8. Де виявляється бура жирова тканина?

9. З чого складається бура жирова тканина?

10.Яка основна функція бурої жирової тканини?

11. Яку назву має слизова тканина пупкового канатика зародка?

12. Як називаються фібробластоподібні клітини слизової тканини?

13. Що являє собою пігментна тканина?

При проведенні гри 7 студентів одразу дали відповіді на запитання, після чого допомогли товаришам.

При проведенні лабораторного заняття на “Анатомія травної системи”, ми використали гру “Пошта”.

Кожному студентові відповідно до номера у журналі присвоюють порядковий номер, що служить адресою, на яку приходять листи. Студенти на аркушах паперу записують питання з навчальної теми і відправляють адресату. Студент, який отримав листа, пише відповідь і надсилає викладачеві. Гра сприятиме організації навчально-виховного процесу з метою формування навичок моделювання дослідницького діалогу, який передбачає уміння правильно конструювати питання і добирати адекватну відповідь.

Після проведеної гри ми зафіксували такі запитання студентів один до одного:

1. Що відноситься до середнього відділу травної системи?

2. Чим представлена підслизова основа?

3. З чого складається зуб?

4. Які сосочки є на язикові?

5. З яких оболонок складається стравохід?

6. Як називається місце виходу зі шлунку?

7. З яких відділів складається тонка кишка?

8. Що таке кишкові крипти?

9. З яких клітин складається печінка?

10.З яких частин складається підшлункова залоза?

Після проведеної гри і перевірки було виявлено правильних відповідей 6, 2 – частково правильні, а 2 - неправильні.

Незважаючи на вік, студентам було цікаво брати участь у запропонованих іграх. Використання ігрових технологій при проходженні асистентської практики дали позитивний результат. Студентам подобалось нестандартне викладання предмету. Спостерігалось підвищення пізнавального інтересу до вивчення гістології та анатомії.

Список використаної літератури

1. Бордовская Н.В.,Реан А.А. Педагогіка:Учеб. для вузів. - СПб., Пітер, 2000. - 304 с.

2. Букатов В. М. Педагогические таинства дидактических игр. М., 1997. 289 с.

3. Верзілін М.М. Загальна методика викладання біології / Верзілін М.М., Корсунська В.М. К: Вища школа, 1980. – 250 с.

4. Кульничев С. В., Лакоценина Т. П. Совсем необычный урок. Вторая часть. В., 2001. 267 с.

5. Лихачов Б. Т. Педагогіка: курс лекцій. Навчальний посібник. - М., Прометей, 1992. - 528 с.

6. Носаченко І.М. Диференційований підхід до навчання учнів за допомогою ігрових методів: Наук.–метод. зб. /Відповід. ред. Ничкало Н.Г. – К.: НДІ педагогіки, 1992. – 174 с.

7. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: Кн. для вчителя / Підласий І.П. – К.: Рад. школа, 1989. – 204 с.

8. Прутченков О.С. Вчимося і вчимо, граючи. - М., МПА, 1997. - 320 с.

9. Селевко Г.К. Игровые технологии / Г.К. Селевко // Школьные технологии. – 2006. – № 4. – с. 23–42.