Студентка Врублевька І. С., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористуванняУкраїни

Особливості семантики кольороназв у поетичній мові сучасних українських пісень гурту «Плач Єремії»

Актуальність дослідження. Кольористика – невід’ємна ознака предметів і явищ нашого Всесвіту. Людина пізнає і сприймає навколишню дійсність не лише у предметах і явищах, за звуками, рухами, числами, а й, безперечно, за кольорами. Якщо навколишню дійсність можна уявити на якусь мить у стані спокою й тиші, то безбарвною або одноколірною – неможливо.

Останні дослідження і публікації. Питання кольороназв вивчали багато вчених, зокрема О. Крижанська звертає увагу на необхідність диференційованого підходу до градації колірних ознак. А. Критенко розробив класифікацію кольороназв в українській мові – назви “основні”, “другорядні” та інші.

Мета дослідження – з’ясувати на основі семантико-стилістичного аналізу відповідних лексем особливості кольоративів у поетичній мові авторів пісень гурту «Плач Єремії» та сучасні тенденції вивчення семантики кольоропозначень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Як зазначає В.Дяченко, «для передачі багатства духовного світу людини майстер слова повинен користуватися палітрою мислі, тобто віднаходити в кольористичному образі не лише емоцію, а й думку, ідею – в останньому випадку матимемо своєрідне концептуальне мислення кольором» [1]. Це міркування дослідника повною мірою може стосуватися авторів слів пісень, які виконує гурт «Плач Єремії», Григорія Чубая, Тараса Чубая, Костя Москальця, Володимира Івасюка та Віктора Неборака, чия техніка барв опису підкоряється їх загальним творчим настановам, а самі колірні номінації є важливим чинником як організації поетичної мовної картини світу взагалі, так і структурування окремого поетичного твору або концептуально значущих частин.

Специфіка барвовикористання авторів безпосередньо зумовлена добором відповідних номінацій і їх смисловим наповненням у структурі художнього цілого та побудовою окремих мікро- та макрообразів шляхом динамічного розгортання поетичної картини.

За нашими спостереженнями, домінуючими у колірному просторі поетичної картини світу авторів репертуару гурту «Плач Єремії» є мікрополя назв білого і чорного кольорів.

Словник української мови подає такі значення лексеми „білий”: 1) який має колір молока, крейди, снігу;// який кольором наближається до молока, крейди, снігу;// зблідлий, блідий;// безбарвний, прозорий; 2) на/у якому є багато білих плям, вибілених предметів та інше; 3) світлошкірий, світловолосий [3, 181-182].

Відомо, що у слов’янській міфології та фольклорній традиції символіка білого кольору обертається навколо понять світла, радості, добра, щастя, чистоти, краси, любові, незайманості, жертовності, істини, одкровення, святості, досконалості. Білий як один із основних елементів кольорової символіки протиставляється чорному (іноді червоному). У символічній сфері протиставлення білий – чорний має вихід на давні опозиції: світло – темрява, життя – смерть, добро – зло, чистий – нечистий, день – ніч, здоров’я - хвороба.

В українській народнопісенній творчості всі предмети й поняття, які позначаються білим кольором, набувають позитивного значення (біле личко, білий кінь).

Серед актуалізованих митцями фольклорних засобів відзначаємо і словообрази з позитивно конотованою лексемою білий.

У пісні «Миколай бородатий» на слова Тараса Чубая, що виконує гурт «Плач Єремії», чуємо:

А потім Різдво, Христос ся раждає!
Нова радість стала, верпети співають,
Падає білий сніг лапатий,
Чекаємо свята.

Свято Миколая – одне з найсвітліших і найрадісніших свят. Кожна дитина сподівається на маленьке диво і з нетерпінням його чекає. Але не тільки маленькі діти радіють цьому святу – кожен із нас вірить в здійснення заповітної мрії, котра під силу лише Святому Миколаю. У цьому випадку «білий сніг» є носієм щастя, чогось загадкового і довгоочікуваного. Характерно, що в піснях любовного змісту значне естетичне навантаження несуть номінації, пов’язані зі світлом, сяйвом:

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Хтось принесе білі айстри, Скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя – прекрасне...

(Кость Москалець «Вона»)

Білий колір символізує чистоту, незаплямованість, невинність, радість. Він асоціюється з денним світлом, чимсь приємним і прекрасним. Такі словообрази оголюють найтонші регістри душі і маніфестують пристрасне почуття ліричного героя.

Проте білий колір може мати і протилежне значення. За природою він ніби поглинає, нейтралізує решту всіх кольорів і співвідноситься з порожнечею, безтілесністю, крижаним мовчанням і кінець кінцем — із смертю. Слов’яни одягали померлих в білий одяг і покривали білим саваном. У деяких племен Африки і Австралії прийнято розфарбовувати тіло білою фарбою після кончини кого-небудь з близьких. У Китаї і деяких інших країнах Азії і Африки білий колір є траурним. За старих часів білий траур використовувався і у слов’ян.

У репертуарі гурту знаходимо:

Віддалась йому вперше
У високій траві
Серед білого дня
На забутому цвинтарі.
Хто ж поверне тепер
Білі сніги до берега,
Хто прокаже ім’я
Для найтоншого світла,
Що так запізнилося.
(Грицько Чубай «О хто ти, о хто»)

Прикметно, що у цьому уривку образ білого снігу супроводжує мотив утраченого кохання. В актуалізації зазначеного словообразу вбачаємо фольклорну традицію: білий сніг як атрибут зими має символічне значення печалі, нелюбові, сніг несе з собою холод, і тому протиставляється теплу, любові та радості.

Особливе семантико-стилістичне навантаження припадає в піснях репертуару гурту «Плач Єремії» на чорний колір.

Поетичну традицію саме слід збагатити в протиставленні білого і чорного.

Словник української мови фіксує такі прямі та переносні значення прикметника чорний: 1) кольору сажі, вугілля, найтемніший, протилежне білий;

2) темний, темніший порівняно із звичним кольором// непроглядний, густий// затемнений// огорнутий темрявою// дуже темний, похмурий// виготовлений із темного житнього борошна// темний від загару, засмаглий на сонці// темноволосий, смуглий, чорнявий// темношкірий; 3) брудний, покритий брудом, сажею, кіптявою; 4) непрофесійний, підсобний, важкий фізично; 5) не головний, не парадний; 6) який належить до нижчих верств суспільства; 7) важкий, безпросвітний, безрадісний// пов’язаний з труднощами, негодою [3, 352 - 353].

Як засіб характеристики людини номінація чорний набуває зазвичай позитивного значення. Такі зовнішні риси, як чорне волосся, чорні брови у багатьох контекстах вказують на ознаку вроди. Саме таку семантику має цей колір у пісні на слова Володимира Івасюка «Як піду в далекі гори…»:

Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови.

Така зовнішня характеристика є характерною ознакою української жіночої вроди. Але традиційним і більш поширеним є уявлення, що чорний колір, символізує нещастя, горе, траур та загибель. Так, в стародавній Мексиці під час ритуального жертвопринесення людини особи і руки жерців були забарвлені в чорний колір. У чорне одягнені зловісні персонажі, появу яких провіщає смерть. Безпосередньо у пісні «Коли до губ твоїх…» на слова Грицька Чубая кольоратив чорний вказує на безпорадність ліричного героя. Він зовсім розгублений і не знає, що робити:

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою десь віднімає.
Неступленим півкроку залишається,

Півподиху у горлі застряває.

Словосполука чорний птах у контексті цієї пісні вказує на ознаку трагізму і зневіри у взаємовідносинах з коханою дівчиною, де автор використовує епітет чорний як символ суму, печалі, розлуки.

отже, кольороназви білий – чорний є найпоширенішими, найбільш вживаними у пісенному репертуарі гурту «Плач Єремії». Їх використання вказує на протилежність як в прямому, так і в переносному значеннях.

Аналізуючи жовтий кольоратив, увага концентрується на найактивніших його кольорах – жовтому та золотому. Лексема жовтого кольору у пісні на слова Тараса Чубая «Пісня буде поміж нас» сприймається переважно з нейтральним значенням: кольором осені і зів’ялого листя:

Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.

У слов'ян жовтий колір завжди асоціювався зі зрадою, розлукою або ревнощами:

Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.

Кольоратив «золотий» пов’язаний із символом сонця. Іменник «золото» на момент свого виникнення фактично не є кольороназвою, хоча позначає метал конкретного (яскраво-жовтого) кольору. Цей кольоровий тон і є його зовнішньою формою, з якої кристалізується внутрішня форма – порівняльний зворот «жовтий, мов золото».

Золота трава пролітає понад нами,
Повторю її ім’я неслухняними губами…
(Кость Москалець «Золота трава»)

У цій пісні автор використовує метафору «золота трава», у якій елемент «жовта» вже є втраченим, проте «золото» отримує значення кольороназви «кольором подібна до золота».

Отже, для назв жовтого кольору, використаного авторами пісень, характерне як нейтральне, так і негативне значення, а кольоратив «золотий» не оцінюється негативно.

Висновки. Отже, кольороназви, уживані в художньому мовленні поетів-піснярів, є одним із важливих засобів вираження окремих мотивів, тем та ідей їх поезій. Як показав аналіз фактичного матеріалу, незважаючи на відмінності у кількісному наповненні мікрополя білого та чорного кольорів відіграють найважливішу роль в організації індивідуальної мовної поетичної картини світу авторів.

Особливості організації колірного поля зумовлені переважно тим, що поети цілком свідомо орієнтуються на добір і художньо-естетичну актуалізацію кольоропозначень, які належать до народнопоетичної лексики та традиційного словника сучасної української поезії.

Література:

1. Дяченко В. Крiзь призму кольору / В. Дяченко // Жовтень. – 1982.– №4 – С.156.

2. Мельничайко В. Аспекти лінгвістичного аналізу художнього тексту / В Мельничайко // Дивослово. –1999 – № 9 – С. 11-15.

3. Словник української мови: В 11-ти Т. –К.:Наукова думка,1970-1980.– Т1-