Право/2.Административное и финансовое право

Салата Марина Михайлівна,

студентка інституту післядипломної освіти,
Національний авіаційний університет, м.Київ, Україна

Пивовар Ірина Вікторівна,

кандидат юридичних наук, м.Київ, Україна

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ В БЮДЖЕТНОМУ ПРАВІ»

Однією з теоретичних проблем, що потребує вирішення в сучасному бюджетному праві є визначення поняття юридичного факту в даній галузі. Така необхідність зумовлена низкою факторів. По-перше, це відсутність у фінансово-правовій науці фундаментальних робіт, присвячених даному питанню; по-друге, важливість виконуваної ролі явища юридичного факту у формуванні будь-якої правової галузі, й особливо, в правореалізаційній бюджетній сфері.

Через відсутність галузевих (фінансово-правових) трактувань поняття юридичного факту в бюджетному праві, спрямуємо нашу науково-пошукову діяльність до вивчення загально правових концепцій з даного питання, яке достатньо широко представлене напрацюваннями вітчизняних й зарубіжних вчених загальної теорії права. Попри наявне різноманіття точок зору, які доволі часто суперечать одна одній, для успішного вирішення поставленого завдання, уважаємо доцільним узагальнити існуючі точки зору, визначивши критерії для їх систематизації.

Внаслідок застосування системного підходу та проведення порівняльно-правового аналізу численних доктринальних поглядів на розуміння поняття юридичного факту, пропонуємо виділяти декілька їх основних груп, що слугуватимуть методологічною основою до з’ясування сутності явища «юридичний факт в бюджетному праві». При цьому наведемо головний критерій такої систематизації, який воднораз слугує базовою складовою наявних дефініцій.

В основі виділення першої групи підходів пропонується обрати критерій «відсутності або наявності матеріальної складової» у визначеннях юридичного факту і, відповідно, «широкого чи вузького її тлумачення».

Так, першу підгрупу утворюють погляди вчених, за якими матеріальна складова юридичного факту тлумачиться у вузькому розумінні. Так, В. Савіньї називає юридичними фактами події (курсив – виділено нами), які породжують виникнення чи закінчення правовідносин [1, с. 847]. Таке визначення було одним із перших, а тому воно не повною мірою розкрило зміст юридичного факту. У свою чергу С.А. Зінченко зазначив, що юридичні факти являють собою вольові акти, які породжують, змінюють чи припиняють права (об’єктивні та суб’єктивні). На думку вченого, це загальне (родове) поняття юридичного факту, яке має лише йому притаманні ознаки. При цьому зазначається, що всі юридичні факти є вольовими актами. Однак, враховуючи їх роль у правовому регулюванні, це визначення їм не зовсім підходить, адже в етимологічному значенні факт характеризується нейтральністю порівняно з навантаженням, яке бере на себе вольовий акт, породжуючий права та обов’язки [2, с. 16]. Факт – це реальна подія, явище; те, що дійсно сталося [3, с.779]. Однак, дотримуючись традиції, учений погоджується називати вольові акти юридичними фактами [3, с. 16].

До другої підгрупи підходів ми відносимо позиції науковців, які при формулюванні поняття юридичний факт обирають тлумачення матеріальної його складової у широкому розумінні, яка проявляється у термінологічній багатоманітності. Це обставини, вчинки, стани, фактичні обставини, життєві обставини, конкретні обставини, конкретні життєві обставини, обставини або життєві факти, життєві факти, конкретні життєві ситуації, явища реальної дійсності, життєві факти певного виду або комплекс таких фактів, події й дії, умови, фрагмент дійсності. Таким чином, кожний автор визначає першу частину категорії юридичного факту на свій розсуд, виділяючи один з її аспектів.

Представниками третьої виділеної нами групи поглядів щодо визначення поняття юридичних фактів, зокрема є О.С. Іоффе [4, с. 119–120]. Відстоюючи позицію відсутності тлумачення матеріального змісту даної категорії, автори цієї групи під юридичними фактами розуміють передусім підстави виникнення прав і правовідносин.

Беручи за основу представлену систему поглядів й екстраполюючи їх на фінансово-правову доктрину, доходимо висновку, що більшість існуючих нині наукових трактувань поняття юридичного факту у фінансовому праві охоплена лише двома представленими вище групами.

Внаслідок проведеного попередньо аналізу найбільш репрезентативною, на наш погляд, видалася друга група, до якої слід віднести позиції переважної більшості дослідників фінансового права. Найбільш значимими в їх числі є: Г.В. Бех, О.О. Дмитрик та Д.А. Копильник, які під юридичним фактом визначають конкретну життєву обставину, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин. Це: по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти, передбачені нормами податкового права; по-третє, факти, що спричиняють певні юридичні наслідки [5, с. 19]. Аналогічне визначення юридичного факту дав ще у 1998 році П.С. Пацурківський [6, с. 35–36], а у 2003 р. – Л.К. Воронова та М.П. Кучерявенко [7, с.30]. Дещо іншого аспекту даному явищу надає професор О.П. Орлюк [8, с. 50], стверджуючи, що юридичними фактами є життєві обставини, що приводять у дію норми права, в результаті чого настають певні наслідки – виникають, змінюються або припиняються правові відносини. Більш предметною й цікавою, в контексті нашого дослідження, є точка зору В.Д. Чернадчука, який характеризує юридичні факти у бюджетному праві як нормативно закріплені явища об’єктивної реальності, що створюють перехід від бюджетно-правової моделі до бюджетних правовідносин і виконують правоустановчу, конструктивну, гарантійну, інформаційну та прогностичну функції [9, с. 8]. У суміжному інституті (в податковому праві) В.Г. Баландіна юридичними фактами називає конкретні обставини реальної дійсності, що визначені в нормах права та з якими пов’язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин, а також виникнення певних прав та обов’язків у їх суб’єктів.

Близькими наведеним є також позиції й російських вчених фінансистів-правників. Наприклад, професор М.В. Карасьова зазначає, що юридичним фактом є конкретна життєва обставина, з якою правова норма пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин [10, с. 149], а Н.І. Хімічева наголошує, що виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин відбувається за наявності чітко визначених у правових нормах умов [11, с. 62].

Третя група підходів розуміння категорії «юридичний факт» через відсутність тлумачення його матеріальної складової представлена в науці фінансового права досить обмеженим колом учених. Зокрема, визначення юридичного факту як підстави трактується О.Ю. Грачовою [12, с. 41]. На її думку юридичними фактами є певні підстави, за яких виникає, змінюється та припиняється фінансове правовідношення, як і будь-яке інше.

Отже, дотримуючись найбільш обґрунтованої й репрезентативної концепції (широке розуміння юридичних фактів), пропонуємо в основі формулювання сутності поняття юридичних фактів в бюджетному праві виділяти саме матеріальну складову, яка трактується через фрагмент дійсності, що має значення для суб’єктів бюджетного права, детермінований соціальними чинниками.

Література:

1. Manigk A. Tatsachen, Juristische – Handwörterbuch der Rechtwissensch – aft. B. 5. berlin und Leipzig, 1928. – 847 s.

2. Зинченко С. А. Юридические факты в механизме правового регулирования / С. А. Зинченко. – М. : Волтерс Кувер, 2007. – 152 с.

3. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Ожегов С. И. – [10-е издание]. – М. : Советская энциклопедия, 1973. – 848 с.

4. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1949. – 141 с.

5. Бех Г. В. Податкове право : навчальний посібник / [Бех Г. В., Дмитрик О. О., Копильник Д. А. та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.

6. Пацурківський П. С. Проблеми загальної теорії фінансового права в умовах переходу до ринкової економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. докт. юрид. наук : 12.00.07 / П. С. Пацурківський. – К., 1998. – 41 с.

7. Воронова Л. К. Финансовое право : учебное пособие [для студентов юридических вузов и факультетов] / Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2003. – 360 с.

8. Орлюк О. П. Фінансове право : навчальний посібник / О. П. Орлюк. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.

9. Чернадчук В.Д. Бюджетні правовідносини в Україні: теорія, практика та перспективи розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.07 / В.Д. Чернадчук. – К., 2010. – 38 с.

10. Карасева М. В. Финансовое право. Общая часть : учебник / М. В. Карасева. – М. : Юристъ, 1999. – 256 c.

11. Химичева Н. И. Финансовое право : учебник / Н. И. Химичева. – М. : Юристъ, 1999. – 600 с.

12. Грачева Е. Ю. Финансовое право : учебник / Е. Ю. Грачева. – М. : Издательство «Право и закон», Издательство «Колос С», 2003. – 545 с.