студентка 2 курсу
МДПУ імені Богдана
Хмельницького
МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
Створення
психологічної теорії розвитку дитини в дошкільні роки, необхідність виділення
етапу підготовки до шкільного навчання, визначення структури і змісту такої
індивідуальної характеристики дитини, як психологічна готовність до шкільного
навчання, що складається в умовах дошкільного виховання до семирічного віку
було обґрунтовано в дослідженнях, які проводились під керівництвом О.В.
Запорожця, Г.С. Костюка, Л.А. Венгера, М.І. Лисіної, М.М. Поддьякова.
Проблема підготовки
до школи дітей старшого дошкільного віку є досить складною і багатоаспектною,
адже початок систематичного шкільного навчання вимагає від дітей міцного
фізичного та психічного здоров'я, здатності до складної аналітико-синтетичної
діяльності, високого рівня сформованості пізнавальної активності, розвиненості
морально-вольових якостей, працездатності, а також певного обсягу конкретних
знань, умінь і навичок у різних галузях.
В Українському
педагогічному словнику подано визначення готовності до навчання як сукупності «морфологічних
і психологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує
успішний перехід до систематичного організованого шкільного навчання»,
наголошуючи на обумовленість «дозріванням організму дитини, зокрема
її нервової системи, ступенем сформованості особистості, рівнем розвитку
психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення) тощо»
[2, с. 73].
Основними складовими психологічної готовності є: інтелектуальна (пізнавальна), емоційно-вольова, мотиваційна.
Л.І. Божович [1, c.207] виокремила декілька параметрів психічного розвитку дитини, найбільш
суттєво впливаючих на успішність навчання в школі. Це певний рівень
мотиваційного розвитку дитини, до якого входять пізнавальні та соціальні мотиви
навчання, достатній розвиток довільної поведінки та інтелектуальної сфери. Але
самим важливим в психологічній готовності дитини до школи Л.І. Божович вважала
мотиваційну готовність.
Важливим показником мотиваційної готовності до навчання у школі є наявність
у дитини бажання вчитися, прагнення йти до школи, позитивного ставлення до
навчання, яке поєднується з адекватними уявленнями про школу.
Щоб дитина успішно
вчилася, вона, перш за все, повинна прагнути до нового шкільного життя, до
серйозних занять, відповідальних доручень. На появу такого бажання впливає
ставлення близьких дорослих до навчання, як до важливої змістовної діяльності,
набагато більш значущої, чим гра дошкільника. Впливає і ставлення інших дітей,
сама можливість піднятися на новий віковий ступінь в очах молодших і
порівнятися в положенні із старшими. Прагнення дитини зайняти нове соціальне
положення веде до утворення її внутрішньої позиції. Л.І. Божович характеризує
це як центральне особистісне новоутворення, що характеризує особистість дитини
в цілому. Саме воно і визначає поведінку і діяльність дитини і всю систему її
відносин до дійсності, до самій себе і оточуючих людей. Образ життя школяра як
людини, що займається в суспільному місці суспільно значущою і суспільно
оцінюваною справою, усвідомлюється дитиною як адекватний для неї шлях до
дорослості – він відповідає мотиву, що сформувався в грі, «стати дорослим і
реально здійснювати його функції» [1, с. 207].
Внутрішню позицію
школяра в найширшому значенні можна визначити як систему потреб і прагнень
дитини, пов'язаних з школою, тобто таке відношення до школи, коли причетність
до неї переживається дитиною як її власна потреба («Хочу в школу!»).
Наявність
внутрішньої позиції школяра виявляється в тому, що дитина рішуче відмовляється
від дошкільно-ігрового, індивідуально-безпосереднього способу існування і
проявляє яскраво позитивне відношення до шкільно-навчальної діяльності в цілому
і особливо до тих її сторін, які безпосередньо пов'язані з навчанням [3, с.
50].
Можна виділити декілька видів мотивів, типових для дошкільного віку в
цілому, що роблять найбільший вплив на поведінку дітей. Це перш за все мотиви,
пов’язані із цікавістю дітей до світу дорослих, з їх
прагненням діяти, як дорослі.
Друга група мотивів, постійно що виявляються в поведінці дітей, – мотиви ігрові, які спрямовані на сам процес
гри. Ці мотиви з’являються
в ході оволодіння ігровою діяльністю і переплітаються в ній з прагненням діяти,
як дорослий.
Кажучи про мотивацію, ми говоримо про спонукання до чогось. В даному
випадку про спонукання до навчання. А це значить, що у дитини повинен існувати
пізнавальний інтерес, їй повинно бути цікаво пізнавати щось нове. Учбова
мотивація складається у першокласника за наявності вираженої пізнавальної
потреби та уміння працювати.
Мотиваційний
компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий,
бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка
відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням,
необхідністю подолання труднощів тощо.
Мотиваційна
готовність сформована, якщо в дитини є бажання ходити до школи, зайняти нову
соціальну позицію школяра, сформоване відношення до вчителя як до дорослого, що
володіє особливими соціальними функціями, є бажання займатися із вчителем,
розвинені необхідні форми спілкування з однолітками (уміння встановлювати
рівноправні стосунки), домінують мотиви навчання, є прагнення до придбання
знань, інтерес до певних навчальних занять.
Готовою до шкільного
навчання є дитина, яку школа залучає не зовнішньою стороною (атрибути шкільного
життя – портфель, підручники, зошити…), а можливістю отримувати нові знання, що
припускає розвиток пізнавальних інтересів. Майбутньому школяреві необхідно
довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає можливим
при сформованій ієрархічній системі мотивів.
Говорячи про мотиви
навчання в структурі готовності до школи, маються на увазі ті фактори
зовнішнього й внутрішнього характеру, які спонукають діяльність дитини,
спрямовану на засвоєння нових знань на даному етапі розвитку, і які можуть бути
основою для формування власних навчальних мотивів.
Список використаної
літератури
1. Божович
Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте
/ Л.И. Божович.
– СПБ.: Питер, 2009. – 398 с.
2. Гончаренко С.У. Український
педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К: Либідь, 1997. — 376 с.
3.
Нежнова Т.А. Динамика «внутренней позиции» при переходе от дошкольного к
школьному возрасту / Т.А. Нежнова // Вестник Моск.
ун-та. Сер. 14. Психология. — 1988.
— №1. — С. 6–11.