Психологія і соціологія /12. Соціальна психологія

К.психол.н. Петренко І.В.

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, м. Київ, Україна

Вивчення діалогічної партиціпації суб’єктів спілкування

у системі шкільної освіти

Вирішення завдань з трансформації й модернізації такої надзвичайно складної й консервативної за своєю сутністю системи як шкільна освіта, потребує прикладання чималих зусиль для співпраці й порозуміння багатьох зацікавлених сторін – від учнів, учителів, батьків, адміністрації шкіл до місцевих і центральних органів державного управління. З’ясування й конкретизація накопичених освітянських проблем з метою їх розв’язання неможливе без реалізації й дотримування суб’єктами спілкування принципу діалогічної партиціпації, що є принципом формування соціальної активності в процесі комунікативної взаємодії.

Саме діалогічне спілкування заохочує людей думати, спонукає слухати, сприяє уточненню власної позиції, заохочує висловлюватись, надихає бути співучасником у прийнятті спільного рішення, вирішувати проблеми спільно. Зазначимо, що обговорення таких глобальних, загальнодержавних питань, як реформування вітчизняної освітньої галузі повинно здійснюватися не просто в межах діалогічної комунікації, а в рамках її специфічної форми – соціального діалогу. Взагалі соціальний діалог – це багатогранний процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень його учасниками. Крім того, соціальний діалог – конверзація особистостей, носіїв соціально значимих цінностей, діалог культур, діалог світоглядів, діалог свідомостей. Але, разом із цим, соціальний діалог – це й найважливіша системна й функціональна характеристика розвиненого суспільства, його особливий стан, рівень зрілості суспільних стосунків, що характеризують вільний і рівноправний обмін інформацією [2].

Соціальний діалог має здійснюватися за принципами [1]:

· законності та верховенства права;

· репрезентативності й правоможності сторін та їх представників;

· незалежності та рівноправності учасників;

· конструктивності та взаємодії;

· добровільності та прийняття реальних зобов'язань;

· взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

· обов'язковості розгляду пропозицій сторін;

· пріоритету узгоджувальних процедур;

· відкритості та гласності;

· обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;

· відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

Такі основні засади розгортання діалогу, як рівність позицій, свобода, толерантність, орієнтація на досягнення консенсусу, соціальна співтворчість, компромісність, соціальна солідарність, партнерство, і, нарешті, соціальна партиціпація роблять діалог не лише засобом комунікації й методом пізнання, а і важливою формою соціальної взаємодії, тобто діалог перетворюється на соціальний діалог, стає значущим засобом регулювання й конструювання соціального середовища в тому числі й освітнього.

Соціальний діалог у сфері освіти реалізується в суспільстві на різних рівнях, зокрема, на мікрорівні, як індивідуальне спілкування (приміром, «учень – учень», «учень – учитель»), на макрорівні, як комунікативна взаємодія соціальних груп, суспільних, професійних, етноконфесійних і політичних організацій (наприклад, «адміністрація школи – батьківський комітет навчального закладу», «професійна спілка працівників освіти – орган державної виконавчої влади») і на мегарівні, як діалог держави і громадянського суспільства, що характеризує форму динамічної стабілізації соціальної системи в цілому. Крім того, доцільним із психологічної точки зору розгортання соціального діалогу є розгляд його предіалогового (на якому «запускається» комунікативний процес) і постдіалогового (там, де спілкування припиняється і «зароджуються» передумови для нового процесу діалогічної комунікації) рівнів (див. схему).

Схема

Рівні соціального діалогу

Діалогізація освітнього процесу характеризується ієрархічно зумовленими рівнями спілкування й особливими комунікаційними зв'язками, що взаємно перетинаються.

Становлення і розвиток морально розвиненої, відповідальної особистості стає можливим тільки в діалозі. Таким чином, діалог, виступає сьогодні не лише педагогічним методом і формою навчання й виховання, а визначається як пріоритетний принцип шкільної освіти. Діалогічній формі спілкування властиві такі особливості: особистісна рівноправність педагога і учня, «суб'єкт-суб'єктні» стосунки між ними; зосередженість вчителя на потребах дитини; співробітництво і взаєморозуміння; свобода, відтворювання соціальних норм, правил і знань у формі надбання особистісного досвіду, що потребує індивідуального осмислення; прагнення до творчості, особистісного і професійного зростання; намагання об'єктивно контролювати й оцінювати діяльність учнів з погляду на полімотивування їх поведінки.

Однак у практиці сучасної школи навчання продовжує залишатися монологічним. Монологічна форма спілкування ґрунтується на наступних відмінностях: статусне домінування, «суб'єкт-об'єктні відносини»; егоцентризм, зосередження на досягненні власних потреб, цілей і завдань; примус учнів за допомогою прихованого маніпулювання або відкритої агресії; догматизм, надособистісна ретрансляція норм і знань, що підлягають беззастережному копіюванню й засвоєнню; ригідність, стереотипність методів і прийомів впливу; суб'єктивізм і жорстка поляризація оцінок, вузький спектр критеріїв оцінки поведінки школярів.

Процес навчання нині зводиться, переважно, до здобування знань, умінь, навичок шляхом поступового накопичення матеріалу, до шаблонного його застосування в різних видах діяльності. Хоча, сьогодні назріла необхідність переходу до зовсім іншої освітньої системи, зорієнтованої на формування інноваційної людини, тобто такої, що постійно знаходиться в стані пошуку, здатної самостійно приймати нестандартні рішення, винахідливої, творчої особистості. Тому основним завданням освіти на сучасному етапі є перехід від навчання, що забезпечує репродуктивне сприйняття, формування лінійного мислення, до навчання, яке формує пошукові орієнтації, творчий підхід, імовірнісне мислення, а суб’єктом виступає активна особистість, яка здатна до самотворення й самостановлення [4].

Для вивчення процесу діалогічної партиціпації суб’єктів спілкування в системі шкільної освіти є доцільним, на наш погляд, застосування методики «Appreciative Inquiry» («вдячне розпитування» або дослівно – дослідження з метою правильно зрозуміти цінність), розробленої Д. Куперайдером і Д. Уітні [3, 5].

Суть технології «парадигми позитивних змін» полягає в успішному й ефективному моделюванні майбутньої діяльності у процесі діалогічної взаємодії. Метод включає у собі чотири основні етапи:

· дослідження: пошук позитивного контексту у вирішенні питання або ситуації;

· мрія: моделювання образу бажаного результату, ідеальної ситуації;

· дизайн: планування дій з метою досягнення бажаного майбутнього результату.

· спрямованість: здатність рухатися у вибраному напрямку, до реалізації спланованих дій.

Лише в процесі діалогічної партиціпації співучасники міжсуб’єктної взаємодії набувають здатності до критичного й позитивного мислення, свободи спілкування, створюють відносини співпричетності, мають можливість створювати нові цінності і смисли, обирати різні шляхи до подальшого особистісного розвитку й самозміни. Без діалогу, у всіх його проявах, немає спілкування, а без спілкування не може бути справжньої освіти. Отже, діалогічний характер освіти передбачає сумісний пошук знання, його створення та породження, відкриття невідомих істин, і розвиток нових підходів. Відхід від однозначності у визначенні істини передбачає можливість говорити про існування множинності сенсів, значень, конотацій, тому знання набуває плюралістичних, контекстуальних та інтердисциплінарних рис.

Література:

1. Закон України «Про соціальний діалог в Україні» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 28. – ст. 255.

2. Курбатов В.И.Социальный диалог в гармонизации социальных отношений [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://psibook.com/sociology/sotsialnyy-dialog-v-garmonizatsii-sotsialnyh-otnosheniy.html.

3. Луговцова А. Позитивное интервью – практическое руководство к приятным переменам [Электронный ресурс]. Режим доступа: adukatar.net›wp-content/uploads/2012/01/Adukatar…

4. Філософія освіти: Навчальний посібник / За заг. ред.В. Андрущенка, І. Передборської. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 329 с.

5. Stevenson, H. Appreciative Inquiry. Tapping into the River of Positive Possibilities / H. Stevenson // [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.cleveland consulting group.