Амінєва Я.Р., Поставна А.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

СТИЛІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ЯК ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

У сучасному світі зростає потреба до підвищення мотивації навчання серед дітей. Молодший шкільний вік – це той період, коли навчальна діяльність є провідною, і тому важливо створити сприятливі умови, за яких навчання поставатиме перед дитиною в якості бажаної діяльності, що відкриває можливості самовдосконалення та з часом стає запорукою соціального успіху. Важливим соціальним інститутом, що має великий вплив на розвиток дитини безумовно є сім’я і тому, актуальність нашої роботи полягає в дослідженні ролі сімї у фомуванні мотивації до навчання у молодшого школяра.

Предметом нашого дослідження виступають стилі сімейного виховання як фактор формування у дітей молодшого шкільного віку мотивації до навчання. Дане дослідження проведено з метою перевірки гіпотези про те, що існує певний взаємозв’язок між стилями сімейного виховання (батьківським відношенням) та рівнем формуванням мотивації до навчання.

Огранізація і процедура дослідження. У дослідженні взяло участь 60 досліджуваних: 20 учнів 4-го класу та їх батьки (20 матерів і 20 батьків). З них 40 входило до групи А, що складалась з дітей та матерів. До групи Б також входило 40 респондентів – 20 дітей та 20 батьків. В групах було порівну чоловіків і жінок.

В нашому дослідженні були використані наступні методики: методика «Вивчення мотивації навчання у молодших школярів» М.Р. Гинзбурга, тест «Стратегія сімейного виховання» [5] та методика діагностики батьківського відношення (ОБВ) А. Я. Варга, В.В. Столин.

Результати емпіричного дослідження та їх обговорення. В табл. 1 представлені усереднені показники за тестом «Стратегія сімейного виховання» в групах А та В.

Табл. 1. Порівняльний аналіз результатів методики «Стратегія сімейного виховання» в групах А та В

	Авторитетний	Авторитарний	Ліберальний	Індеферентний
Група А	6,05	1,45	1,6	0,85
Група Б	5,6	1,5	1,8	1,15
Рівень значимості розбіжностей за критерієм U-Манна-Уітні	UЭмп = 164 Не значущі	UЭмп = 195.5 Не значущі	UЭмп = 193.5 Не значущі	UЭмп = 161 Не значущі

Згідно аналізу отриманих емпіричних даних можна зробити наступні висновки:

1. чоловіки та жінки вдаються здебільшого до однакових стилів виховання власних дітей, це в свою чергу зменшує кількість протиріч у виховному процесі, тобто вплив на дитину з боку батьків є «однорідним»;

2. домінуючим стилем виховання є авторитетний. Важливо зазначити, що він притаманний як жінкам так і чоловікам, що в свою чергу може вказувати на нові тенденції у сучасному суспільстві (раніше вважалось, що батько частіше вдається до використання авторитарного стилю виховання).

Статистично значущих розбіжностей між групами досліджуваних не виявлено.

В табл. 2 надані усереднені емпіричні результати за методикою «Методика діагностики батьківського відношення» в групах А та Б.

Табл. 2. Порівняльний аналіз результатів методики «Методика діагностики батьківського відношення» в групах А та В

	Прийняття-відторгнення	Кооперація	Симбіоз	Авторитарна гіперсоціалізація	"Маленький невдаха"
Група А	8,8	6,1	5,1	3,55	1,8
Група Б	8,75	6,2	5,1	4,8	1,5
Рівень значимості розбіжностей за критерієм U-Манна-Уітні	UЭмп = 199.5 Не значущі	UЭмп = 194.5 Не значущі	UЭмп = 197 Не значущі	UЭмп = 116.5 р0,01 ≤ U ≤ p0,05 (зона невизначеності)	UЭмп = 153 Не значущі

В результаті порівняння та аналізу отриманих показників не було виявлено значущих розбіжностей в групах А та Б відносно видів батьківського відношення. Такі результати можуть свідчити про те, що батьки мають схожу соціальну установку по відношенню до власних дітей. Усереднені показники за шкалою «Прийняття - відторгнення» вказують на бажання батьків скорегувати інтереси, схильності та плани своєї дитини та на неможливість (на даному етапі розвитку дитини) прийняти її такою як вона є.

Усереднені показники за шкалою «Кооперація» вказують на тенденцію дорослих виявляти щиру зацікавленість до інтересів дитини. Батьки заохочують самостійність та ініціативу дитини, намагаються бути з нею на рівних. Отримані результати за шкалою «Симбіоз» свідчать, що батьки не встановлюють психологічну дистанцію між собою і дитиною, намагаються завжди бути ближче до неї, але разом з тим надають дитині можливості для самостійного розвитку. Результати, отримані за шкалою «Авторитарна гіперсоціалізація» підтверджують результати попередньої методики «Стратегія сімейного виховання», щодо контролю з боку батьків. Можна простежити закономірність між контролем за поведінкою дитини (що знаходиться на середньому рівні) і авторитетним стилем виховання. Що стосується результатів за шкалою «Маленький невдаха», то можна з впевненістю сказати, що батьки відносяться спокійно до більшості невдач своєї дитини, можуть вважати їх випадковими і вірять в сили дитини.

Таким чином, ґрунтуючись на результатах за даною методикою можна зробити висновок, що зараз у суспільстві переважає позитивне відношення до дитини з боку батьків; дитині надається простір для самостійного розвитку; надається підтримка у важких ситуаціях, до невдач дитини відносяться спокійно.

Розглянемо взаємозв’язок між стилями сімейного виховання та мотивацією до навчання у дітей молодшого шкільного віку (табл. 3).

Табл. 3. Кореляційний зв’язок між показниками методик «Стратегія сімейного виховання» та «Вивчення мотивації до навчання у молодших школярів» у групах А та В

	Авторитетний		Авторитарний		Ліберальний		Індеферентний
Група	А	Б	А	Б	А	Б	А	Б
Рівень навчальної мотивації	0.102	0.152	0.024	0.067	0.368	-0.275	-0.123	0.118

Примітки:

* значущий кореляційний зв'язок при р<0,05

** значущий кореляційний зв'язок при р<0,01

Згідно результатів кореляційного аналізу, зв’язку між стратегіями сімейного виховання та мотивацією до навчання виявлено не було. Іншими словами можна говорити про те, що рівень мотивації до навчання дитини молодшого шкільного віку не залежить від стилю сімейного виховання. Але для повного підтвердження даного твердження необхідно провести додаткове дослідження із залученням більшої кількості респондентів.

Нами був проаналізований характер взаємозв’язку типу батьківського відношенням з рівнем мотивації до навчання у молодших школярів представленні у табл. 4.

Табл. 4. Кореляційний зв'язок між шкалами «Методики діагностики батьківського відношення» та шкалами методики «Вивчення мотивації до навчання у молодших школярів» в групах А та В

	Прийняття-відторгнення		Кооперація		Симбіоз		Авторитарна гіперсоціалізація		"Маленький невдаха"
Група	А	Б	А	Б	А	Б	А	Б	А	Б
Рівень навчальної мотивації	-0,536**	-0.162	0.265	0.065	-0.203	0.074	-0.121	0.241	-0.272	0.32

Примітки:

* значущий кореляційний зв'язок при р<0,05

** значущий кореляційний зв'язок при р<0,01

Виявлена двостороння негативна кореляція між рівнем навчальної мотивації та шкалою «прийняття - відторгнення» методики «Діагностики батьківського відношення» в групі А, що підтверджує нашу гіпотезу про наявність взаємозв’язку між типом батьківського відношення та рівнями мотивації до навчання.

Двостороння негативна кореляція між рівнем навчальної мотивації та шкалою «прийняття - відторгнення» в групі А може вказувати на зниження рівня мотивації до навчання у разі збільшення рівня прийняття дитини. І навпаки зі зменшенням рівня прийняття дитини збільшується рівень мотивації до навчання у дітей молодшого шкільного віку. Ці результати є несподіваними, оскільки підтримка і віра в можливості дитини з боку батьків є вагомим фактором у формуванні мотивації та становленні дитини загалом.

Цікаво, що кореляція наявна лише в групі А, що складалась із матерів та дітей. Отже саме зміна рівня прийняття дитини матір’ю впливає на зміну рівня мотивації до навчання. Можливо це пов’язано з бажанням компенсації у відносинах чи бажанням привернути увагу. Так припустимо, при нестачі любові чи уваги до дитини з боку матері, дитина намагається привернути увагу матері своїми успіхами у навчанні в наслідок чого збільшується мотивація.

Висновки. Відповідно до результатів емпіричного дослідження не встановлена чітка взаємозумовленість між стилями сімейного виховання (батьківського відношення) та формуванням мотивації до навчання у дітей молодшого шкільного віку. Для більш детальної перевірки та можливого підтвердження цього факту, потрібно збільшити чисельність вибірки. Водночас, отримані дані свідчать, по-перше, про актуальність використання авторитетного стилю виховання дітей не тільки батьками але і матерями, що спростовує більшість думок про домінування авторитарного стилю виховання з боку батька; по-друге, про однорідність стилю виховання обох батьків; по-третє, про домінуюче позитивне відношення до дитини з боку батьків: дитині надається простір для самостійного розвитку, підтримка у важких ситуаціях тощо.

Виявлено взаємозв’язок між рівнем прийняття з боку матері та рівнем мотивації до навчання дітей молодшого шкільного віку, що виражається у збільшенні мотивації до навчання при зменшенні рівня прийняття з боку матері.

Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні специфіки стилів сімейного виховання дітей різної статі та їх значення при формуванні мотивації до навчання.

Література:

1. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968. С. 249

2. Матюхина М. В. Мотивация учения младших школьников. — М., 1994.

3. Минияров В. М. Психология семейного воспитания. – Воронеж, 2000. – 256с.

4. Семья в психологической консультации. / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. – М.: Педагогика, 1989. – 208с.

5. С. Степанов. Стратегии семейного воспитания// школьный психолог, 2000/05/08

6. Эйдемиллер Э. Г. Методы семейной диагностики и психотерапии. – М. – СПб., 1996. – 365с.

7. Эльконин Д. Б. Психология обучения младшего школьника. – М., 1974.

8. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. -– М., 1989.