Скляр Т.В., Крисенко О.В., Чаус А.В., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім.О. Гончара

Дослідження особливостей аеробної мікрофлори урогенітального тракту жінок в нормі та при патології

КЛЮЧОВІ СЛОВА: мікрофлора, стафілококи, кишкова паличка, дослідження, антибіотикорезистентність.

В останнє десятиліття проблема урогенітальних інфекцій жінок репродуктивного віку знаходяться в центрі уваги багатьох дослідників. Зростаюче клінічне значення набувають умовно-патогенні мікроорганізми мікробіоти урогенітального трактів. Так, за даними багатьох дослідників, запальні процеси УГТ переважно пов'язані зі стафілококами і грамнегативними аеробними бактеріями, колонізуючими урогенітальний тракт жінок [3].

В складі мікрофлори піхви представництво мікроорганізмів різних родів виглядає так: лактобактерії, біфідобактерії, пептококи, пептострептококи, бактероїди, стафілококи, дифтероїди тощо. Загалом протягом життя відмічається переважання облігатно- та факультативно-анаеробної мікрофлори над аеробною [1].

Було досліджено мікрофлору урогенітального тракту 40 жінок репродуктивного віку, що не пред’являли скарг, типових при вагінальному кандидозі, і не вважали себе хворими. У групу обстежених жінок не входили вагітні й жінки в період лактаціі. У дослідження не включалися жінки з гонорейною, трихомонадною, хламідійною, мікоплазменою та уреплазменою інфекціями. Критерієм відбору жінок на дослідження мікрофлори урогенітальної мікрофлори являлись відсутність системної й місцевої антибактеріальної терапії протягом 1 місяця до дійсного обстеження [4].

Дослідження мікробіоценозу слизуватих оболонок урогенітального тракту здійснювали згідно "Уніфікаціі лабораторних методів дослідження в діагностиці захворювань, що передаються статевим шляхом" і наказ про М3 №535 "Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження, застосовуваних у клініко-діагностичних установах".

Для виявлення мікроорганізмів використовували бактеріологічний, бактеріоскопічний метод та метод визначення здатності бактерій до біоплівкоутворення [2].

Було обстежено мікрофлору урогенітального тракту 40 жінок репродуктивного віку, що не пред’являли скарг, типових при вагінальному кандидозі, і не вважали себе хворими. Було виділено з урогенітального тракту E. coli, бактерії роду Staphylococcus, а саме S. saprophyticus, S. epidermidis, S. aureus. У 8 жінок із дослідної групи спостерігалась норма (20%). У 5 жінок було виділено S. aureus (12,5%), у 7 жінок - S. epidermidis (17,5%), у 4 жінок було виділено S. saprophyticus (10%), з кишкової групи у 9 жінок було виявлено E. coli (22,5%). У 7 жінок (17,5%) спостерігалась наявність асоціації кишкової інфекції і стафілококової.

При аналізі отриманих в роботі даних було досліджені біологічні властивості збудників стафілококової інфекції урогенітального тракту жінок та визначено ферментативні властивості виділеної кишкової палички.

Дані збудники заслуговують особливої уваги у зв'язку з характерним для них патоморфозом і швидким розвитком резистентності до сучасних антибактеріальних засобів [5].

Було визначено, що найбільшу стійкість виділені мікроорганізми проявили до нетилміцину (E. coli – 64%), ципрофлоксацину (Staphylococcus spp – 64%), сульбактаму (S. aureus – 63%) та амоксициліну (E. coli – 72%), цефепіму (S. aureus – 68%). Найменшу стійкість проявили до неоміцину (S. aureus – 26%).

Перелік посилань

1. Бондаренко В.М. Прикладні аспекти молекулярної біології біфідобактерій і лактобактерій / / Журн. Микробіол., епідем. і іммунол. - 2006. - № 2.

2. Вінніков А.І., Полішко Т.М., Сірокваша О.А., Воронкова О.С. Методи лабораторної діагностики мікроорганізмів – збудників інфекційних захворювань репродуктивного тракту жінок. Навчальний посібник. ДНУ. 2010.

3. Руководство по медицинской микробиологии/ Под ред. А.С. Лабинской, Н.Н. Костюковой, М.: «БИНОМ», 2013.

4. Лабораторная диагностика бактериального вагиноза: методические рекомендации/ А.М. Савичева, М.А. Башмакова, М.А. Красносельских и др., СПб: «Н-Л», 2011. 

5. Ведение больных с инфекциями, передаваемыми половым путем и урогенитальными инфекциями: клинические рекомендации Российского общества дерматовенерологов и косметологов, М.: Издательский дом «Деловой экспресс», 2012.