Экология/6. Экологический мониторинг

К.б.н., Москалик Г.Г., Ходзинська Ю.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

синантропізація трав’янистого покриву парків

Синантропізація є одним із найбільш чітко виражених наслідків впливу людського фактору на природну флору взагалі та на регіональну зокрема, на що звертається увага в численних публікаціях ботаніків та екологів. Внаслідок синантропізації відбувається поступова деаборигенізація місцевої флори й втрата нею своїх специфічних особливостей. Спостерігається збільшення числа особин еврибіонтних і зменшення числа особин стенобіонтних видів рослин, зменшення різноманітності аборигенних видів, посилення процесів ізоляції окремих частин ареалів видів. Процеси синантропізації охопили нині різні регіони планети. На думку К.М. Ситника, в третьому тисячолітті можлива катастрофічна синантропізація флори України. Тому вивчення закономірностей трансформації природної рослинності і формування синантропних рослинних угруповань є актуальною темою.

Мета роботи – проаналізувати видовий склад трав’янистого покриву парків м. Чернівці на предмет синантропізації.

Нами виявлено, що у всіх досліджуваних екотопах переважали апофіти (в середньому 68,4 %) (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл видів трав′янистого покриву парків на синантропні фракції

Назва парків	Загальна к-ть видів	Апофіти (екз/%)	Антропофіти (екз/%)
ім. Т.Г. Шевченка	29	20/68,9	9/31,1
Жовтневий	76	54/71,1	22/28,9
ім.Шіллера	31	20/64,5	11/35,5
ім.Федьковича	22	14/63,6	7/31,8
ВСЬОГО	158	108/68,4	49/31,6

При дослідженні натуралізації синантропів встановлено, що переважна більшість видів належить до кенофітів (всього 65,3 %).

Таблиця 2

Розподіл видів трав’янистого покриву парків на фракції антропофітів

Назва парків	Археофіт (екз/%)	Кенофіт (екз/%)
ім. Т. Г. Шевченка	3/33,4	6/66,6
Жовтневий	7/31,8	15/68,2
ім. Шіллера	5/45,45	6/54,55
ім. Федьковича	2/28,6	5/71,4
	14/34,7	32/65,3

Досліджено еколого-ценотичну приуроченість видів трав’янистого покриву парків до середовищ існування. Встановлено, що за відношенням до водного режиму у досліджених екотопах переважають мезофіти. За відношенням до інтенсивності світла переважали представники двох екологічних груп: сциогеліофітів (тіньовитривалих) – тобто тих, що задовольняються незначним освітленням і можуть існувати в тіні та геліофітів (світлолюбні), що потребують багато світла і здатні переносити лише незначне затінення.

Тобто, умови парків є сприятливими для виживання світлолюбних рослин, що добре витримують посуху.

Закономірності розподілу видів за типами ареалів дозволяє виявити проведений географічний аналіз. При дослідженні типів ареалів використано класифікацію В.І. Чопика (1976). В результаті аналізу виділені основні типи ареалів синантропних видів парків (рис. 1).

Встановлено, що за походженням переважають види північно-американського та середземноморського походження в усіх досліджуваних парках. За ареалом найбільше представників голарктичного царства. Пояснити наявність американських видів можна флористичною спорідненістю двох континентів і подібними природно-кліматичними умовами Північної Америки і України.

Рис. 1. Розподіл видів трав’янистого покриву парків за ареалом (%)

Отже, основу синантропних видів трав’янистого покриву парків складають мезофіти, геліофіти та сциогеліофіти, які представляють голарктичний ареал і мають північно-американське походження.

Література

1. Бурда Р.І. Застосування методики оцінки антропотолерантності видів вищих рослин при створенні “Екофлори України” / Р.І. Бурда, Я.П. Дідух // Укр. фітоцен. збірник. Серія С. – 2003. – № 1. – С. 34–44.

2. Дідух Я.П. Фітоіндикація екологічних факторів / Я.П. Дідух, П.Г. Плюта. – К., 1994. – 280 с.

3. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития / В.В. Протопопова. – К. : Наукова думка, 1991. – 204 с.