Д. В. БІГУС

Г. І. КАПІНОС

Хмельницький національний університет

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ ТА СВІТУ

У статті розкрито зміст та аналіз процесів вдосконалення організації праці на промислових підприємствах України та світу.

Актуальність дослідження. На сьогодні значна кількість підприємств, особливо промислових, має низку проблем щодо організації праці. Підвищення рівня організації праці на дільницях, у підрозділах, на підприємстві в цілому є одним із заходів покращення результативності діяльності працівників. Як показує багаторічна практика, недосконала організація праці неодмінно призводить до зниження кінцевих результатів діяльності промислових підприємств.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання, пов'язані з розвитком організації праці, знайшли відображення в роботах зарубіжних вчених: А. Маршала, Г. Форда, Ф. Гілберта, Ф. Тейлора та інших. Серед вітчизняних авторів, які займаються проблемами удосконалення організації праці, слід відмітити Д. П. Богиню, O. A. Грішнову, В. М. Данюка, А. М. Колота, М. Д. Ведернікова, В. М. Нижника, Л. М. Фільштейна.

Метою статті є аналіз процесів вдосконалення організації праці на промислових підприємствах України та світу.

Виклад основного матеріалу. Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю, невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва. [1. c.12]

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва, психологічних факторів, особливостей екологічного середовища, а також від низки чинників обумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

Будь-яка організація являє собою функціонування двох систем - соціальної та технічної. Технічна підсистема передбачає більш ефективне використання техніки і технології, вдосконалення організації виробництва. Соціальна підсистема особливу увагу приділяє управлінню персоналом, підбору, навчанню та просуванню кадрів, розподілу функцій і відповідальності між учасниками виробництва, плануванню праці, ефективним системам оплати праці. При цьому повинні враховуватися завдання організації виробництва, раціонального використання техніки і технології, а також потреби і прагнення працівників.

Найважливішим критерієм в організації праці на підприємстві є стимулювання працівників до праці. Спонукання до праці безпосередньо залежить від рівня заробітної плати і трудових відносин.

В Америці більшість галузей великі кошти вкладають в нове обладнання, тому продуктивність праці працівників висока. Тим не менше, її розглядають з двох сторін. Вважається, що продуктивність залежить від технічного рівня виробництва і від кваліфікації працівника. Американські експерти давно встановили пряму залежність між здоров'ям працівників і продуктивністю праці. Тому на ряді підприємств проводяться різноманітні оздоровчі заходи: заняття фізичною культурою (забіги, аеробіка, плавання і т. д.), перевірка працівників на стреси, контроль за вагою і консультації лікарів-дієтологів, боротьба з курінням і зловживання алкоголем, організація системи медичного самоконтролю. Американці внесли багато цінного і унікального в організацію праці, виробництва і управління.

В Німеччині вважають, що система масового виробництва поділена на дрібні одноманітні ручні операції, що конвеєрна робота вичерпала свої можливості і веде до погіршення якості, зниження продуктивності, викликає проблеми зі здоров'ям і настроєм робітників. Тому в останні роки ставка все більше робиться на групову роботу, тобто колектив із 8-12 людей з обраним ними бригадиром. У такій групі кожен бере участь в обговоренні спільних справ, у вдосконаленні виробничого процесу, відчуває відповідальність за свою ділянку роботи.

У Японії вдосконалення організації праці здійснюється через автоматизацію систем, гнучкість виробництва, залізну дисципліну на виробництві (плакати попереджають: «Не відволікатися розмовами»), та лояльність компаній (більшість працівників працює у компаніях все життя).

На російських підприємствах організація праці вдосконалюється за участі членів трудового колективу в управлінні компанією, системою безперервної освіти, узгодженістю дій між різними функціональними підрозділами, розробці нового підходу до складу норм, підвищенні значущості дотримання якісних характеристик трудових обов’язків, звільненню норм від зарплатні, що дозволить зробити їх дійсно обґрунтованими, модифікації традиційних форм організації праці, вдосконаленню нормування праці, та гуманізації праці.

Для вдосконалення організації праці на вітчизняних підприємствах використовують: рухомий графік робочого часу, трьох та чотирьохденний робочий тиждень (при збереженні 40 робочих годин), застосування неповного робочого тижня, психологічні методи, розподіл і кооперацію праці, організацію та обслуговування робочих місць, організацію відбору персоналу, зміцнення дисципліни праці, поліпшення умов праці.

Вдосконалення організації праці у Франції передбачає розширення сфери участі найманих працівників в управлінні трудовим процесом, як на рівні робочого місця, так і в масштабах підприємства, компанії. Крім того, в її рамках присутній поділ владних повноважень, контролю та відповідальності між адміністрацією і рядовими працівниками. На окремих підприємствах вже введені гнучкі форми організації праці, які включають ротацію робіт, автономні або напівавтономні робочі групи (бригади, гуртки якості), а також заходи в рамках програми підвищення якості трудового життя.

На підприємствах Фінляндії організація праці здійснюється за такими напрямками: поліпшення планування діяльності підприємства, постановка виробничих завдань, створення системи вимірювання виробничої праці, контроль за виконанням завдань, забезпечення співпраці між усіма членами трудового колективу, інформування, мотивація персоналу, навчання працівників, постійне вдосконалення управління діяльністю фірми та персоналу, дослідження та розвиток мікроклімату в організації, вдосконалення розподілу праці.

У Великобританії основними напрямками вдосконалення організації праці на підприємствах є: використання системи «точно в термін», вдосконалення технології транспортування, складування, зниження накладних витрат і витрат на управління. Значна увага приділяється до поваги особистості працівника, увазі до проблем і труднощів кожного окремого співробітника, повний і відвертий двохсторонній обмін думками, мотивації робітників, визнання їх старань і винагороді досягнень, систематичному навчанні і підвищенню кваліфікації.

На підприємствах Бельгії, Данії, Ірландії, Франції для покращення організації праці формуються ради (комітети), до складу яких обираються представники найманих працівників і роботодавця. Зазначені ради мають дуже широкі повноваження, включаючи, вирішення питань зміни чисельності та структури штатів, тривалості робочого часу та умов праці. Можливість участі працівників в управлінні компаніями є одним із стимулів трудової мотивації та активності людей і, як наслідок, підвищення його якості.

Отже, основними напрямками вдосконалення організації праці в світі є: детальна розробка трудових процесів, використання систем мікроелементного нормування, вдосконалення груп виробництва, використання автоматизованих технологій у виробництві, гнучке комплектування бригад і виборність бригадирів, постійний контроль над виробничим процесом з боку керівництва і самих працівників, виконання працівниками нестандартних суміжних операцій, відбір робітників і систематичне навчання їх новим прийомам роботи, максимальний розподіл праці, послідовна стандартизація всіх факторів виробництва, активний обмін інформацією між управлінським персоналом і працівниками, надання працівникам інформації про стан справ на підприємстві, підвищення продуктивності праці працівників шляхом збільшення заробітної плати, гучке використання робочого часу, застосування різноманітних методів психологічного впливу (виконання «гімну компанії», «поздоровлення працівника з днем народження», метод «відвертих бесід в цехах», метод «внесення пропозицій»).

Це нові системи оплати праці (відмова від практики жорсткого фіксованої заробітної плати, її індексації), формування преміальних фондів за створення, освоєння й випуск нової продукції, швидкий перехід оплати праці до індивідуального характеру, застосування системи «двох напрямків в кар’єрі», використання системи грейдингу, яка призначена для побудови механізму стимулювання і базується на оцінюванні складності праці для різних посад.

Висновки. Вдосконалення організації праці, впровадження нових технологій, робить можливим не тільки активне використання досягнень науково-технічного прогресу, але й створення підґрунтя для економічного розвитку промислових підприємств, швидкого і якісного задоволення потреб споживача, задоволення потреб людини у праці. Варто зазначити, що впровадження вище вказаних напрямків організації праці на вітчизняних підприємствах призведе до їх економічного зростання та покращення кінцевих результатів діяльності.

Література

1. Аведян Л. Й Управління людськими ресурсами на підприємстві : Авто-реф. Дис. к. е. н./ Л. Й. Аведян. – Харків, 2000. – 435 с.

2. Гриньова В. М. Організація виробництва : Підручник / В. М. Гриньова, М. М. Салун – К. : Знання, 2009. – 582 с.

3. Ромашов О.В. Социология труда : Учеб. Пособие / О. В. Ромашов – М. : Гардарики, 2003. С. 24–25.

4. Решміділова С. Л. Організація праці на підприємстві : посібник / С. Л. Решміділова, Н. А. Мул – К. : Академвидав, 2009. - № 4, Т. 4. - 66-69 с.