Економічні науки / 16. Макроекономіка

УДК 330.316

К.е.н., доц. Карпенко А.В.,

Корейба І.І.

Запорізький національний технічний університет

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

Економічне зростання індустріально розвинених країн здійснюється сьогодні переважно за рахунок нових знань, що втілюються у передові технології і забезпечують від 70 до 85 % приросту ВВП [1]. Тобто динамічне економічне зростання виробництва на новій технічній основі, за умов активізації інноваційної діяльності є найважливішим чинником конкурентоспроможності країни в ринковій системі господарювання.

Сьогодні в Україні зазначається, що вже закладено основи для розвитку інноваційної діяльності, сформовано основи нормативно-правової бази та механізми здійснення інноваційної політики, а також створено умови для розвитку відповідної інфраструктури. Проте, незважаючи на високий інноваційний потенціал, інноваційна складова забезпечення економічного розвитку використовується слабо, відсутня чітка тенденція розвитку інноваційної діяльності, знижується інноваційна активність вітчизняних підприємств. Тривала й поточна політична нестабільність та недобросовісна конкуренція між вітчизняними олігархічними групами в Україні призвела до зниження темпів розвитку економіки, виробництва низькотехнологічної продукції, недостатнього фінансування підприємств, втрати експортних ринків збуту, відтоку іноземних інвестицій тощо.

За оцінками фахівців Корнельського університету, бізнес-школи INSEAD та Всесвітньої організації інтелектуальної власності WIPO (рейтингу Global Innovation Index) [2], сильною стороною України в 2013 р. визнана освіченість населення, зокрема: за легкістю вступу у вищі навчальні заклади – 94,6 бали з 100, за видатками на освіту – 80,5 балів, а за кількістю дипломованих дослідників та інженерів – 83,8 бали.

За Глобальним інноваційним рейтингом, розробленим агентством Bloomberg [3], Україна входить до 50-ти світових країн-лідерів (42 місце у 2012 р.), що заснований на таких показниках: чисельність населення з вищою освітою (6 місце у світі), патентна активність (17 місце), інтенсивність НДДКР (39 місце), технологічні можливості промисловості (34 місце) та ефективність економіки (лише 69 місце).

Сучасна світова практика доводить провідну роль науково-технічного прогресу і зростаючої інтелектуалізації виробництва, оскільки на державному рівні визнається необхідність формування механізму всеосяжного залучення приватного бізнесу в інноваційну діяльність, пріоритетність розвитку нанотехнологій, телекомунікацій, електроніки, інформаційних технологій, фармацевтики і біофармацевтики, обґрунтовується й підтримується дослідження космосу, енергетики та альтернативних джерел енергії. Важлива роль відводиться науці, що характеризується публікаційною активністю, цитованістю наукових та науково-практичних праць тощо.

В Україні відсутня схожа практика, що стримується наявністю певних бар’єраів: дефіцит власних фінансових коштів у підприємств і висока вартість позикових коштів; складна і малоефективна система оподаткування; відсутність тісних взаємозв’язків між науково-дослідним (розробляють інновації) і промисловим (використовують інновації) секторами; відсутність відповідних бази та структур для трансферу технологій, а також відповідної систематизованої інформації; відсутність потенційної зацікавленості держави та підприємців у впровадженні інновацій.

Реалізація визначених світовою практикою пріоритетів, що здатні забезпечити підвищення конкурентоспроможності економіки України вимагає: нарощення фінансування інноваційної діяльності переважно за окремими стратегічними пріоритетами; проведення ефективної державної інноваційної політики щодо структуризації економіки; вдосконалення механізму захисту прав інтелектуальної власності та процедур патентного захисту інновацій; стимулювання створення власних наукомістких виробництв повного циклу за рахунок формування податкових пільг та інших форм державної підтримки; розвитку інноваційної інфраструктури через покращення системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності, сертифікації та впровадження розробок, підготовки і перепідготовки кадрів. Реалізація зазначених напрямів сприятиме підвищенню рівня інноваційної активності, прискоренню процесу оновлення виробництва, ефективному використанню ресурсів, формуванню високої конкурентоспроможності тощо.

Література:

1. Князевич А.О. Формування інноваційної інфраструктури України на шляху до становлення суспільства, заснованого на знаннях / А.О. Князевич // Ефективна економіка. – 2014. – №7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3201.

2. The Global Innovation Index 2013: The Local Dynamics of Innovation is the result of a collaboration between Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization (WIPO) as co-publishers, and their Knowledge Partners [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.globalinnovationindex.org/content.aspx?page=past-reports.

3. Семиноженко В. Чи можливий в Україні інноваційний стрибок [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/science/chi-mozhliviy-v-ukrayini-innovaciyniy-stribok-_.html.