Економіка/ Банки та банківська справа

К.е.н. Шепель Є.В.

Одеський національний економічний університет, Україна

ВПЛИВ ІНФЛЯЦІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Виходячи з вивчення природи інфляції та передумов позиціювання інфляційної складової у діяльності банків, можна стверджувати, що економічні відносини, у яких функціонують банки, пов’язані з нематеріальною сферою виробництва, де корисність праці має прояв у специфічному та виробленні особливих продуктів, послуг, мають власну вартість. Тому функцією нематеріального виробництва є виробництво (надання) послуг. У цьому розумінні банківські установи виробляють специфічну продукцію – банківські або грошові (фінансові) технології, без яких не може існувати жоден суб’єкт економічної діяльності [150, с. 123].

В усіх випадках банківництво забезпечує узгодженість та поєднання різних умов, правил, процедур, робіт, регламентів взаємодії, що складає єдиний технологічний процес обслуговування клієнтів. Таким чином, специфічна функція банківської діяльності полягає у забезпеченні суб’єктів економічної діяльності специфічними банківськими послугами, що знаходять своє відображення у проведенні активних і пасивних операцій банків[150, с. 124].

Усі банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують:операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції);операції, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції);операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції) [151].

Специфіка діяльності та основних операцій банківських установ у багатьох випадках породжує інфляційні тенденції у вітчизняній економіці. З метою оцінки масштабів та ступеня потенційного впливу різних груп банківських операцій на інфляційний потенціал та темпи інфляції необхідним є визначення значимості їх кожного виду. При цьому основні акценти будуть зроблені на дослідженні тих видів активних і пасивних операцій банків, які представляють найбільший інтерес з точки зору оцінки їх впливу на інфляційну складову. До таких операцій слід віднести кредитні та прирівняні до них в активах, операції з формування власних коштів, прибутку та фондів, а також операції з залучення та запозичення [150, с. 124].

З метою виокремлення інфляційної складової у діяльності банків, в першу чергу доцільно оцінити якість активних і пасивних банківських операцій на основі аналізу динаміки змін наступних показників: співвідношення залучених коштів до власних; рівень капіталізації; рівень кредитної активності; співвідношення резервів під збитки за кредитними операціями до кредитної заборгованості; коефіцієнт участі капіталу у формуванні активів; коефіцієнт захищеності власного капіталу; коефіцієнт мультиплікатора капіталу; коефіцієнт активності залучення строкових депозитів.

Дослідження впливу інфляції на банківську діяльність слід розглядати через тренд зміни показника процентної маржі (різниця між процентним доходом і витратами банку, між відсотками отриманими і сплаченими. Вона є основним джерелом прибутку банку і покликана покривати податки, збитки від спекулятивних операцій, перевищення безвідсоткового доходу над безвідсотковою витратою, а також банківські ризики) та чистого процентного спреду (характеризує рівень узгодженості процентної політики банку за кредитними і депозитними операціями).

Розглядаючи показники ефективності цінової політики банків, можна зазначити, що встановлення високих процентних ставок за кредитами та депозитами не є показником ефективності. Так, за 2013 р. у банках
ПАТ «Альфа-банк», ПАТ «Райффайзен банк Аваль» встановлено у
2013 р. найвищі процентні ставки за кредитами 17,05 % та 14,98 % відповідно. При цьому, віддача від проведення активних операцій виявилася найнижчою. Зазначене свідчить про не врахування інфляційної складової при розробці процентної політики банків при реалізації ними функції створення нових кредитних грошей. Також слід відмітити про не ефективну процентну політику в цілому по банківській системі України, яка призвела до збитковості від продаж та віддачі активів.

Для проведення комплексного оцінювання впливу інфляції на ефективність діяльності банків доцільно побудувати мультиплікативну модель за допомогою інтегрованого показника ефективності банківської діяльності. За базу для розрахунку інтегрального показника взято показник загальної рентабельності. Як змінні показники – рентабельність активів, мультиплікатор капіталу, рівень капіталу на 1 грн. витрат, рівень витрат на 1 гривню прибутку,рентабельність діяльності по витратам, коефіцієнт дієздатності.

Слід відмітити, що при дослідженні впливу інфляції на банківську діяльність велике значення повинно бути приділено характеристиці доходів і витрат на основі проведення факторного аналізу.

Факторний аналіз доцільно проводити за процентними доходами та витратами, які більшою мірою підпадають під вплив інфляції.

Принципові положення використання факторного аналізу полягають у наступному: вибір вихідних даних, що відображають усі елементи, що визначають прибутковість рентабельність банків, дана система повинна бути повною та гнучкою; повний облік інфляційних процесів, що мають місце в процесі формування витрат і доходів від проведення банківських операцій; чітка система факторів, що впливають на формування фінансових результатів; вибір методів та прийомів виміру інфляції на кожен фактор. Зазначене передбачає структурування адекватної програми проведення розрахунків та аналізу результатів.

Таким чином, обґрунтовано, що специфіка діяльності та основних операцій банківських установ у багатьох випадках породжує інфляційні тенденції у вітчизняній економіці. З метою оцінки масштабів та ступеня потенційного впливу різних груп банківських операцій на інфляційний потенціал та темпи інфляції, необхідним є визначення значимості їх кожного виду.

Визначено, що формування ціни розміщених і залучених коштів залежить від зміни їх вартості, на яку впливає рівень інфляції, і при встановленні рівня ставки процента доцільно враховувати ризик очікуваної інфляції та процентний ризик.

Доведено, що процес ціноутворення на банківські послуги передбачає встановлення певних критеріїв, які визначають параметри ціни і реалізуються через оцінювання загальних і специфічних чинників. В свою чергу, загальні і специфічні чинники ціноутворення свідчать про їх динамічну тенденцію до зміни, багатогранність, різний ступінь впливу у різні періоди часу. В основі виділених чинників основна роль належить значенню рівня інфляції, яка характеризує поведінку кредитних і депозитних ставок, які є визначальними у системі ціноутворення на банківські послуги.

В цілому можна підвести підсумок, що для оцінювання впливу інфляції на ефективність банківської діяльності доцільним є побудова мультиплікативних та факторних моделей впливу чинників на результативний показник, яким повинен виступати рівень прибутковості діяльності.

Література:

1. Шепель Є. В. Науково-методичні підходи до визначення структурних компонентів впливу інфляційних процесів на ефективність діяльності банків / Є. В. Шепель // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [Перспективи економічного зростання та інноваційного розвитку країни], (18–19 квітня 2014 р.). – Одеса : «Центр економічних досліджень та розвитку». – Одеса : ЦЕДР, 2014. – Ч. 3. – С. 123–126.

2. Вовчак О. Д. Кредит і банківська справа : підручник / О. Д. Вовчак,
Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. – К. : Знання. 2008. – 564 с.