Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Бабінська О. В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сучасна світ-система: вектор розвитку України

Цілком очевидно, що сьогодні, враховуючи ситуацію в країні, Україна потребує кардинально нової моделі міжнародного співробітництва, яка грунтується на політичному та економічному реалізмі, і відповідно численних реформ практично у всіх сферах діяльності задля забезпечення соціально-економічного розвитку країни та зміни статусу у сучасній світ-системі. Зазначимо, що для України визначення власних світоглядних пріоритетів і подальших перспектив розвитку варто розцінювати, насамперед, з позиції прагматизму та сучасних реалій у площині проведення докорінних реформ у країні з метою вчасного та адекватного реагування на існуючі і можливі загрози та виклики сучасності.

Так, Україні при визначенні вектору розвитку у сучасній світ-системі слід взяти до уваги прогнози відомого американського вченого І. Валлерстайна, про те, що сьогодні, коли завершилася двохсотрічна епоха лібералізму, глобальний світ-система до 2025-2050 рр. вступив у фазу затяжної економічної і, як наслідок, політичної і соціальної кризи. Криза є біфуркативною, тобто «маленький імпульс у цій точці може мати великі наслідки», і «перетворення може йти в радикально різних напрямках». Усе залежить від активності сил, що взяли на себе соціальну ініціативу, і від програми їхніх дій [2].

У зв’язку з цим нагадаємо декілька теоретичних аспектів [1]: у світ-системі важливе значення мають відношення центр — периферія і суперечності, які виникають між цими двома складовими світ-системи. Якщо світ-система є “світом” через самодостатність, то “системою” — через взаємодію центра й периферії. Периферія світ-економіки — географічний сектор, продукція якого низькоякісний (і гірше оплачуваний) товар, але цей сектор входить у систему поділу праці, тому на його продукцію є постійний попит. Периферія при нееквівалентному обміні втрачає тією самою мірою, якою центр набуває. На периферії правилом є економічний і політичний занепад, у тому числі колоніальна залежність [1].

Сьгодні в Україні відбуваються радикальні зміни практично у всіх сферах діяльності в умовах невизначеності подальшого розвитку. З одного боку, Росія зі своїми імперськими амбіціями та спробами нав’язати умови і вектор розвитку іншим країнам, претендує на роль “ядра” світ-системи, використовуючи з цією метою (при чому достатньо успішно) економічні і військово-політичні механізми впливу на периферійні країни, в тому числі і на Україну. З іншого боку, Україні також не варто розглядати інтеграцію до Євросоюзу як автоматичний засіб позбавлення статусу периферійності.

На жаль, як зазначається в аналітичній доповіді “Адаптація України до переходу світ-системи від одно- до багатополюсності”, “влада не може прораховувати усі ризики того або іншого історичного вибору, навіть розробляючи численні сценарії подій, і змушена ризикувати у різних ситуаціях. Але значно менше історичних помилок політичні лідери і держави роблять, коли стоять на твердому курсі раціоналізму, а не хиткій основі міфів й ідеологем. Тут слушна історична формула: країни не мають вічних друзів і союзників, вони мають докорінні інтереси, які потрібно реалізовувати. Засоби реалізації цих інтересів у різні історичні епохи різні, як і партнери та супротивники” [4, c. 4].

З огляду на вищезазначене, використовуючи поради шведських економістів К. Нордстрема та Й.Ріддестрале [3], сформулюємо для України ряд основних цивілізаційних імперативів, які можуть допомогти визначити місце та змінити статус країни у сучасній світ-системі:

· лейтмотив розвитку України і кожного з нас — «Ми можемо це зробити!»;

· чітке визначення власних цілей, цінностей та інтересів, враховуючи національну самобутність і менталітет;

· формування нового типу сприйняття реальності та усвідомлення, що можна змінити майбутнє, але не минуле;

· орієнтація на персональну відповідальність кожного з нас за власні дії на всіх рівнях;

· забезпечення постійних змін (змінюватися перш, ніж винудять обставини або конкуренти);

· створення власної унікальної моделі розвитку (щоб досягти успіху, треба перестати оглядатися на інших, треба уникати поведінки імітаторів);

· активна участь у написанні історії майбутнього своєї країни зокрема та світу загалом (у протилежному випадку, Україна так і залишиться на периферії світового розвитку).

Отже, можна констатувати, що Україні варто більше уваги приділяти питанням формування нової світ-системи у розрізі визначення відповідної геостратегії країни на основі постійного аналізу ситуації у світі і внесення відповідних змін у свою модель міжнародного співробітництва та обраний курс розвитку країни на всіх рівнях. Лише від України залежить чи знайде вона своє місце у сучасній світ-системі і стане повноправним членом світової спільноти чи залишиться на периферії світового розвитку.

Література:

1. Джаман М. О. Регіональний розвиток у парадигмі світ-системного підходу [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://pidruchniki.com/1628041462965/rps/regionalniy_rozvitok_paradigmi_svit-sistemnogo_pidhodu.

2. Гусов К. Мир-системный подход Иммануила Валлерстайна о либерализме / Гусов К. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.sorokinfond.ru/index.php?id=803.

3. Риддерстрале Й. Караоке-капитализм. Менеджмент для человечества // Риддерстрале Й., Нордстрем К. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.e-reading.club/book.php?book=48365.

4. Адаптація України до переходу світ-системи від одно- до багато- полюсності: аналітична доповідь [за ред. М. Михальченка]. – К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2013. – 120 с.