Економічні науки/ Фінансові відносини

Британська Н.Н., Попадюк Я.А.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ,Україна

Реформування пенсійної системи України на сучасному етапі розвитку

Пенсійна система за своєю структурою та змістом є складним комплексом інститутів, відносин і механізмів, за допомогою яких здійснюється формування пенсійних фондів і створюються відповідні умови для пенсійного забезпечення непрацездатного населення. Глибокі процеси трансформації економічних відносин спричинили кризу в галузі соціального забезпечення населення. Подолання негативних явищ зумовило необхідність реформування пенсійної системи, яке продовжується вже досить тривалий період часу.

Дослідження різних аспектів реформування пенсійної системи соціального страхування у своїх працях здійснили такі провідні дослідники, як: В Яценко, В. Рудень, Н. Шаманська. В. І. Борейко, С. Брагін, Л. Качан. Науковці обґрунтовують необхідність створення системи недержавного пенсійного забезпечення, що продиктоване виконанням державою соціального обов’язку щодо забезпечення осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на належному рівні.

Міністерством фінансів України підготовлено рекомендації із запровадження змін у відповідне національне законодавство з метою оптимізації витрат на пенсійне забезпечення. Зокрема пропонується підвищити пенсійний вік чоловікам та жінкам до 65-ти років та обмежити виплати пенсій працюючим пенсіонерам до 90 % призначеної пенсії, але не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Крім цього, рекомендується підвищити й страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, для осіб, які мають право на пільгову пенсію та пенсію за вислугу років (пільговий пенсійний вік пропонується підвищити для жінок — на 10 років, для чоловіків — на 5 років, а необхідний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, пропонується підвищити на 7 років). Також запропоновано знизити розмір пенсій, які призначаються за спеціальними законами, з 70 % до 60 % заробітної плати та заморозити перерахунок вже призначених спеціальних пенсій у випадку підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям і прирівняним до них особам [3].

Без сумніву, вищезазначені заходи заощадять кошти державного бюджету та певним чином сприятимуть стабілізації національної економіки. Разом з тим слід звернути увагу на іншу сферу державного життя, а саме соціальну, яка при запровадженні пенсійних новацій неодмінно зазнає болючого удару.

Незважаючи, з одного боку, на надвисокі розміри сукупних внесків роботодавців та найманих працівників, а з іншого – на вкрай незначні розміри пенсій переважної більшості пенсіонерів, третина видатків пенсійного фонду, проте, дотується з бюджету. Причини полягають насамперед у тому, що зазнала труднощів солідарна система, яка базується на тому, що нинішнє покоління працюючих утримує нинішніх пенсіонерів. Саме в цьому – диспропорції які виникли у пенсійному забезпеченні. По – перше, – між чисельністю працюючих і пенсіонері. Якщо на початку незалежності співвідношення між ними становило 2:1, то нині 1,1:1. Причин багато. Вони лежать і в економічній, і в демографічній, і у фінансових площинах. Проблеми які пов’язані з економічними чинниками, обумовлюється глибокою економічною кризою 90-х років, наслідки якої не подолані і досі. З іншого боку демографічні чинники – внаслідок старіння населення постійно збільшувалась питома вага пенсіонерів. По-друге, через високий рівень внесків на соціальне страхування і роботодавців, і наймані працівники вдаються до приховування доходів. В більшості випадків офіційна заробітна плата , на яку нараховуються внески виплачується майже на рівні встановленої мінімальної. Інша, неофіційна частина, виплачується «в конвертах» [4].

Реформування пенсійної системи пов’язане з необхідністю створення такої структури, яка була б спроможною попіклуватись про осіб, що мають право на пенсійне забезпечення, на належному рівні. Причому, ця структура повинна бути стійкою до будь-яких коливань в економіці та політиці, що відбуватимуться в державі в усі часи. Проблема полягає в тому, що система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка складається з солідарної (перший рівень) та накопичувальної (другий рівень) систем, виявилась нестійкою до вищезазначених проблем і потребує подальшого вдосконалення, що буде здійснено за рахунок накопичувальної системи, яку передбачає третій структурний рівень системи пенсійного забезпечення – недержавне пенсійне забезпечення.

Подальший розвиток третього рівня добровільного накопичувального пенсійного страхування може служити ефективним чинником формування пенсійного забезпечення громадян. Він має забезпечити соціальні гарантії і фінансову стабільність пенсійної системи. Диверсифікація джерел гарантованого доходу за віком завжди має переваги з огляду на можливість захиститися від ризиків, пов’язаних зі старінням населення. Відтак пенсії із накопичувальних систем стануть результатом довгострокового диверсифікованого інвестування у ринок цінних паперів. Таке інвестування здійснюватиметься професійними приватними компаніями з управління активами під наглядом державних органів регулювання, а власне функція інвестування здійснюватиметься у межах правового поля. Крім того, залишиться і державна пенсія, яка виплачуватиметься із солідарної системи, якою керує держава [2].

Якщо аналізувати систему недержавного пенсійного забезпечення(НПЗ) України з точки зору кількості функціонуючих недержавних пенсійних фондів (НПФ), збільшення кількості її учасників та вкладених коштів, то можна сказати, що ситуація є задовільною. Враховуючи результати країн Європи, які аналогічно проводять перебудову пенсійної системи, а також, враховуючи, що Україна 20 років тому перейшла до ринкової економіки, ситуація із НПЗ викликає занепокоєння. Так, в Україні до НПФ залучено менше 2 % працюючого населення. У країнах з розвинутою ринковою економікою ці показники в десятки разів більші. Внески до НПФ здійснюють, в основному, компанії, і лише 4 % внесків до НПФ становлять платежі фізичних осіб. Вкладниками є кожне п’ятисоте підприємство, насамперед, державні установи та їхні працівники. Не дивлячись на це, НПФ протягом останніх років розвиваються досить динамічно та мають значний потенціал для подальшого розвитку пенсійного забезпечення населення.

На сьогодні актуальною проблемою для НПФ є забезпечення дохідності пенсійних активів вище рівня інфляції. Суттєвим фактором, що стримує зростання інвестиційного доходу НПФ, є незначний обсяг залучених пенсійних внесків для забезпечення здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти, а також нерозвиненість фондового ринку України [1]. В сучасних ринкових умовах досягнення зазначених цілей унеможливлюється (або принаймні значно утруднюється) через економічну й соціальну неготовність суспільних інститутів до реформаторських заходів, та через ризики та загрози пенсійній системі що цим супроводжується.

У даний момент вагому роль необхідно приділити й політичному чиннику, адже він базується на негативному впливі політичних змін, які відбуваються в Україні, на фінансовий стан учасників різноманітних впливових процесів. Наприклад, це можуть бути військові дії; виникнення локальних конфліктів; революції, перевороти; загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів, таких як референдуми, вибори; зміни в політичному курсі держави такі як, наприклад, націоналізація, конфіскація майна, що належить іноземним фірмам, відмова нового уряду виконувати зобов’язання, що були прийняті на себе попередниками; зміни геополітичної ситуації, що може мати своє відображення в найрізноманітніших формах тощо.

Більшість показників діяльності недержавних пенсійних фондів демонструють позитивну динаміку, проте її більш детальний аналіз свідчить про існування багатьох проблем. Мова йде про те, що незважаючи на зростання кількості учасників недержавних пенсійних фондів, їх загальна кількість у складі економічно активного працездатного населення за офіційними даними Міністерства соціальної політики не перевищує 4 %.

Основними вкладниками залишаються підприємства, що роблять внески на користь своїх робітників. Частка внесків фізичних осіб становить 4,5 % (для порівняння до компаній зі страхування життя – 84 %) тощо. Хоча середній внесок на одного учасника недержавних пенсійних фондів має тенденцію до зростання, однак співвідношення між пенсійними внесками та загальними активами практично не зазнає змін, що свідчить про незадовільну динаміку основних якісних показників, які характеризують стан недержавного пенсійного забезпечення (рис.1).

Рис.1. Динаміка загальних активів і внесків до недержавних пенсійних фондів в Україні

Третій рівень пенсійної системи України – система недержавного пенсійного забезпечення – ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень. Загалом, ситуація у цій сфері, з огляду на зростаючу динаміку пенсійних внесків, здається задовільною. Але, все ж таки розмір пенсійних внесків до НПФ все ще є мізерним для нормального функціонування третього рівня пенсійної системи. Основними перешкодами на шляху до розвитку недержавного пенсійного страхування є недостатній рівень державної підтримки, а також низький рівень довіри населення до НПФ. З огляду на вищезазначене, необхідною є розробка та впровадження дієвих заходів, які б сприяли вдосконаленню функціонування НПФ та розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні. З метою підвищення обізнаності населення у сфері недержавного пенсійного забезпечення в Україні та зміцнення його довіри до НПФ потрібно проводити постійну системну роз’яснювальну роботу. На нашу думку, держава повинна активно сприяти розвитку та вдосконаленню НПЗ, оскільки це дозволить позбавити солідарну систему тих проблем, з якими вона стикнулася за роки свого існування.

Підсумовуючи вищесказане можна відмітити, що на сьогодні масштаби впливу новітніх загроз, які діють на пенсійну систему, поступаються традиційним, але потребують вивчення та оцінки для розроблення передусім нормативно-правових механізмів її здійснення.

Література:

1. Брагін С. Недержавні пенсійні фонди на неефективному фондовому ринку: приклад України / С. Брагін, О. Макаренко // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 1. – С. 18–24.

2. Легеза Н. Е. Перспективні напрямки вдосконалення функціонування системи недержавного пенсійного страхування в Україні / Н. Е. Легеза // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2014. – № 1. – С. 182-184.

3. Староста О. Формування трирівневої пенсійної системи, як напрям реформування пенсійної системи України / О. Староста // Актуальні питання економічних наук. – 2015. – № 6. – С. 118 – 120.

4. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С., «Особистий інтерес плюс індивідуальна відповідальність».// Вісник Пенсійного фонду України – 2013 р. – № 4. – С 18-22.