Студентка гр.МЗФК-14 Степанова К. А.,

науковий керівник : к.е.н., доц. Шелест О. Л.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Оптимізація управління фінансовою стійкістю банку

 

Анотація. У статті розглянуто сутність та наукові підходи до управління фінансовою стійкістю банку, механізм управління фінансовою стійкістю комерційного банку та його складові елементи; проведена оцінка ліквідності та рентабельності банківської установи та запропоновано структурно-функціональне моделювання процесу управління фінансовою стійкістю банку у середовищі BP Win.

Ключові слова: фінансова стійкість, ліквідність кредитні операції, кредитний механізм, кредитний портфель, рух кредитів, кредитний потенціал.

Постановка проблеми. Метою дослідження є узагальнення теоретичних основ з управління фінансовою стійкістю банківських установ та обґрунтування практичних рекомендацій щодо підвищення її рівня.

Відповідно до цієї мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення:

-визначення сутності фінансової стійкості комерційного банку та управління нею;

-визначення методичних основ побудови механізму управління фінансовою стійкістю комерційних банків;

-формування концептуальних засад стратегії управління фінансовою стійкістю комерційних банків;

-розробка підходу до управління фінансовою стійкістю з використанням програмного середовища BP Win;

-розробка та адаптація методичного підходу до управління фінансовою стійкістю з використанням багатовимірного статистичного аналізу;

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Велика кількість авторів присвятила цьому питанню багато уваги. Аналіз наукової економічної літератури з даної проблематики дозволяє зробити висновок, що категорія «стійкість» часто трактується в залежності від контексту, використання аналітичних методів та рівня систем, які розглядаються. У працях українських та зарубіжних вчених; категорія «стійкість» часто ототожнюється з такими категоріями як «стабільність», «рівновага», «надійність». А. Ю. Юданов , І. В. Ларіонова, М. Н. Крейніна, О. П. Пантелеєв, Н. М. Шелудько та інші займались дослідженням цієї проблеми.

Викладення основного матеріалу. Стійкість банку залежить від багатьох аспектів його діяльності й має складну структуру. Головними її елементами є: капітальна стійкість, комерційна стійкість, функціональна стійкість, організаційно - структурна стійкість та фінансова стійкість банку. Найбільша увага приділяється фінансовій стійкості банків, тому що саме вона характеризує підсумки банківської діяльності, його ресурси, капітал, доходи та витрати, прибутки та збитки.

На наш погляд, ототожнення стійкості з такими економічними поняттями, як стабільність, платоспроможність та ліквідність не витримує ніякої критики. Оскільки, надійність банку є складовою фінансової стабільності, яка у свою чергу свідчить про наявність певних умов для ефективного використання ресурсів протягом тривалого періоду. Платоспроможність можна виокремити як складову частину показника фінансової стійкості банку. Ліквідність — це показник, який деталізує поняття платоспроможності банку.

Проведене дослідження показало, що в економічній літературі домінує підхід до забезпечення фінансової стійкості банківської системи На основі її підтримання в окремих банках. Таким чином, стійкість є фундаментальною, внутрішньою характеристикою, завдяки якій забезпечують життєздатність, стабільний розвиток комерційного банку в межах заданої траєкторії та відповідно до обраної стратегії в умовах конкурентного ринку, незважаючи на силу впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Вона є фундаментальною складовою фінансової стабільності банку, показником, що характеризує ефективність реалізації банківських продуктів і наданих послуг, а також визначає фінансово-економічний стан банківської установи та її надійність на фінансовому ринку.

Взаємопов’язані категорії надійності, стабільного розвитку та стійкості є ознаками комерційного банку й обумовлюють його здатність до:

1) ефективної реалізації притаманних функцій та виконання своєї ролі в економіці, незалежно від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, що перешкоджають їх здійсненню;

   2) чіткого та оперативного здійснення операцій із обслуговування клієнтів;

3)   виконання своїх зобов’язань перед акціонерами та клієнтами, за умов обов’язкового дотримання параметрів і нормативів, встановлених у національному законодавстві й світовій банківській практиці;

4)   реалізації інтересів усіх учасників фінансових відносин (акціонерів, власників, клієнтів);

5)   збереження вкладів юридичних та фізичних осіб;

6)   власного розвитку відповідно до ринкових тенденцій та з урахуванням ймовірних ризиків;

Щодо управління фінансовою стійкістю банківської установи, то це поняття в сучасній економічній літературі ще не отримало достатньої розробки, тому пропонується розглянувши цю категорію з позиції підприємств взагалі, визначивши її характерні ознаки за існуючими науковими працями, екстраполювати їх на досліджувану економічну категорію.

Під управлінням фінансовою стійкістю банку, на наш погляд, слід розуміти один з найбільш значущих функціональних напрямів системи фінансового менеджменту фінансово-кредитної установи, який є системою принципів та методів розроблення і реалізації управлінських рішень та необхідною передумовою його стабільного розвитку, пов'язаний із забезпеченням такого стану фінансових ресурсів і підтриманням фінансової рівноваги для забезпечення стабільного фінансово-господарського становища банку як в поточній, так і в довгостроковій перспективі[1,3].

Стратегічне управління фінансовою стійкістю банків - це система комплентарних рішень щодо вибору норм, орієнтирів, напрямків, засобів і правил, які забезпечують управління системоутворюючими складовими фінансової стійкості, зокрема методологією системи фінансової стійкості, фінансовою безпекою, системою антикризового управління, управління ризиками [2].

Концепція стратегічного управління фінансовою стійкістю банків характеризується такими особливостями:

-вибір системного, ситуаційного та цільового підходів до елемента управління;

-вивчення позиції банків відносно їх стійкості на ринку банківських послуг для створення адекватної системи стратегічного управління;

-зосередження уваги та необхідності збирання і застосування баз стратегічної інформації;

-можливість прогнозувати наслідки рішень, що приймаються і впливають на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів,

-встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки;

-застосування певних інструментів і методів забезпечення фінансової стійкості банків як суб’єктів управління[4].

Методологічною основою системи стратегічного управління фінансовою стійкістю банків є інформація, адже саме від повного, достовірного та своєчасного інформаційного забезпечення значною мірою залежить ефективність будь-якої управлінської системи. Тому особливої актуальності набуває розробка системи інформаційного забезпечення стратегічного управління фінансовою стійкістю банків, яка дозволить підвищити ефективність функціонування фінансового менеджменту банківської установи.

Забезпечення розвитку конкурентоспроможної банківської установи неможливе без вироблення стратегії, що потребує визначення цілей та завдань, оцінки потенційних можливостей її динамічного розвитку. Розробляючи стратегію, банківська установа вирішує важливе завдання консолідації усіх бізнес-процесів для досягнення власних стратегічних цілей. Реалізація потреби у формуванні певного переліку взаємопов’язаних стратегій являють собою стратегічний набір, що має забезпечити умови для ефективного саморозвитку банківської установи.

Дослідження стану і розвитку банківської галузі довело, що в останні роки банківська система розвивалася досить динамічно, про що свідчить щорічний приріст основних показників розвитку банківського сектору (капітал, активи, кредити), який в останні роки становив 40-60 %, а за окремими напрямками і більше. Але, попри зазначені позитивні моменти, несприятливий розвиток процесів як у світовій економіці, так і в банківській системі відобразився на довірі до банківської системи і фінансовій; стійкості. Найбільшою загрозою для фінансової стійкості банківської системи України визначено значне зростання обсягів проблемних кредитів - за весь період дослідження у 12 разів, але в останні роки спостерігається позитивна тенденція до їх скорочення.

Аналіз банківських активів в 2011-2014р.р. показав, що вони значно зросли. Так, приріст за весь досліджуваний період склав 779199 млн. грн., а за останній рік 65098 млн. грн. В основному приріст відбувся за рахунок зростання кредитних вкладень банків. Розподіл банківських установ за розмірами активів на 2013 р. визначив, що найбільш численною є IV група

установ з активами активи менше 2 млрд., грн.), а найменш численною - І група (17 банків з активами більше 14 млрд. грн.).

Капітал банків зріс у. 2013р. на 12439 млн. грн., або на 8% відповідно до його значення на кінець 2012р. також спостерігається його збільшення у структурному виразі: питома вага капіталу в загальних пасивах зросла на 0,3% та склала 15%. Відповідно, зменшилася частка зобов’язань банків на 0,4% за останній рік та на 2,6 % за весь період. Власний капітал банківської системи збільшився суттєво в основному за рахунок збільшення обсягу статутного капіталу, приріст якого склав 92,1 % за весь період дослідження. Досліджуючи дотримання банками економічних нормативів визначено, що протягом останніх років спостерігалася тенденція щодо стрімкого зростання обсягів регулятивного капіталу та збільшення значення нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) і нормативу співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ).

Аналіз фінансової стійкості банків за показниками достатності банківського капіталу для покриття банківських ризиків показав неоднорідність фінансового розвитку банків, обраних для дослідження та довів, що найбільш стійким є ПАТ «Укрексімбанк» з огляду на високі значення отриманих показників фінансової стійкості. Взагалі, всі аналізовані банки протягом 2011- 2013р.р. знаходяться в зоні достатньої фінансової стійкості, адже розраховані показники фінансової стійкості переважно відповідають їх нормативним значенням та мають тенденцію до зростання, що свідчить про достатність банківського капіталу та його оптимальну структуру для здійснення їх фінансово-господарської діяльності. Аналогічні параметри спостерігаються за показниками миттєвої та поточної й короткострокової ліквідності, і які навіть сигналізують про проблему надліквідності банків, що вимагає прийняття управлінських рішень щодо більш ефективного використання їх активів. З огляду на загальну картину, банківським установам потрібно формувати свою ресурсну базу за рахунок довготермінових пасивів та проводити активні операції з врахуванням

Показники ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Ощадбанк» відображають проблеми як з фінансовою стійкістю, так й з ліквідністю та прибутковістю. Це обумовлює необхідність прийняття відповідних управлінських рішень, направлених на зміцнення фінансової стійкості банківських установ.

Ефективність використання ресурсів і стабільність фінансового стану банківської установи багато, в чому залежать від його фінансової стійкості.

В дослідженні запропоновано застосування структурно-функціональної моделі розробки рекомендації щодо підвищення фінансової стійкості банку, яка передбачає використання CASE-засобу в програмному продукті BPW in за стандартом IDEF0. Застосування SADT моделі дозволяє фінансовому менеджеру уявити логіку управляння фінансовою стійкістю банку, В основу запропонованої моделі покладено гіпотезу, що організація, як функція управління, має фундаментальний характер, оскільки її призначенням є упорядкування численної сукупності елементів, процесів, ситуацій, діяльності окремих людей, встановлення їх взаємозв’язку для досягнення мети діяльності банку. При реалізації цієї функції в управлінні вирішуються важливі завдання. Підставою їх вирішення є процедура цілеполягання, яке має вигляд організації, за видами діяльності, зокрема управлінської. Ця процедура дає змогу шляхом постійного спуску з більш високого рівня на нижчий встановити обсяг робіт, що має виконувати певна група людей і навіть окрема людина. Але для того, щоб процедура мала завершений вигляд та була дієвою, необхідно встановити обсяг функції, зокрема функції управління, тобто ту сукупність функціонально відокремлених робіт, що її складають, які виконуються в конкретному банку. Від цього залежить організація конкретного виду управлінської діяльності.

Економіко-математичні методи і моделі аналізу фінансової стійкості банку дозволяють імітувати розвиток ситуації і давати оцінку наслідкам вибору того чи іншого управлінського рішення. Провести аналіз спільного впливу багатьох факторів на фінансову стійкість банківської установи тільки економіко-математичними методами складно, не тільки через велику кількість факторів, але й враховуючи те, що існує взаємовплив факторів. Найбільш ефективно ці завдання можуть бути вирішені шляхом спільного застосування математичних методів планування багатофакторних експериментів і економіко - математичних методів і моделей. Тому найбільш доцільним при оцінці фінансової стійкості банку вважаємо використання багатофакторного аналізу на основі показників, що характеризують достатність власного Капіталу та залежність від зовнішніх джерел ресурсів, напрямки їх використання; є показниками дохідності; характеризують ліквідність банків та певною мірою визначають ефективність менеджменту банків.

Застосування запропонованого методу, що базується на : спільному використанні математичних методів планування багатофакторних експериментів і економіко-математичних методів і моделей, дозволяє при мінімумі витрат з'ясувати вплив і взаємовплив різних факторів на узагальнений результуючий параметр, який характеризує ефективність управління фінансовою стійкістю банку. За допомогою моделі головних компонент визначено основні внутрішні фактори фінансової стійкості комерційних банків та встановлено їх взаємозв’язок з відповідними індикаторами. Виділення основних факторів фінансової стійкості банків підтверджує комплексність, багатовимірність та системність даної характеристики фінансового стану банків. Отримані результати можуть бути використані для побудови багатофакторної моделі фінансової стійкості банків, що дозволить приймати обґрунтовані та виважені рішення щодо вибору суб’єктами економічної діяльності майбутніх банків - контрагентів, особливо в умовах невизначеності.

Зважаючи на те, що середовище, в якому функціонують вітчизняні банки постійно змінюється, то виявлення факторів, що викликають істотні зміни в галузі є важливою проблемою. Сили, що визначають рівень і характер змін, є рушійними. Перелік сил, що впливають на галузь, відносно великий! Тому при аналізі необхідно виділити і вивчити сили, що дійсно призводять до істотних змін у галузі. Для оцінки внутрішніх і зовнішніх факторів в діяльності банківської установи і визначення її конкурентних переваг може бути застосований SWOT-аналіз. Такий аналіз повністю придатний для оцінки управління фінансовою стійкістю банківською установою. На базі проведеного SWOT-аналізу ПАТ «Укрсоцбанк» побудовано та запропоновано до використання стратегічну карту управління фінансовою стійкістю. При формуванні стратегічної карти управління фінансовою стійкістю здійснюється стратегічне аналізування, переглядається стратегія банку, відбувається її декомпозиція на операційний рівень діяльності банку шляхом формування стратегічних цілей за блоками показників. Використання стратегічної карти дозволить забезпечити впровадження запропонованої системи показників оцінки ефективності менеджменту банку з підвищення рівня фінансової стійкості одночасно з розробкою та реалізацією загальної стратегії банку.

Висновки. Проведене дослідження довело, що дієвим механізмом, який дозволяє подолати проблеми адаптації банківських установ до мінливого зовнішнього середовища, забезпечити конкурентоспроможність і фінансову стійкість в довгостроковому періоді, є управління на основі стратегічного підходу. Стратегічне управління має величезне значення для забезпечення стійкого розвитку банку та банківської системи в цілому, оскільки зростання конкурентної боротьби та використання агресивної політики банків Потребують нових підходів до розробки і впровадження банківських продуктів, Механізмів та залучення додаткового капіталу.

Література:

1.        Банківські операції : підруч. / [за ред. В.І. Міщенка. Н.Г. Слав’янської]. - К. : Знання, 2006. - 727 с.

2.        Банківський менеджмент:           питання теорії та практики

[Текст]:монографія / О.А. Криклій, Н. Г. Маслак, О. М. Пожар та ін. -Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2011. - 152 с.

3.        Башлай С. В. Комплексне бізнес-моделювання сучасного банку [Текст] / С. В. Башлай, О. І. Подоляка // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика : збірник тез доповідей VII Міжнародної науково-практичної конференції (24-25 травня 2012 р.) : у 2 т. / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України».Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2012. - Т. 2. - С. 152-153.

4.                Герасименко A. M. Дослідження сутності фінансової стійкості підприємства та визначення етапів управління нею / А. М. Герасименко // Управління розвитком-2011-№7 (104).-С. 130- 133.

5.                Карпова     О.І. Концептуальні підходи щодо вдосконалення управління фінансовою стійкістю банку / О.І. Карпова. І. М. Моргун // Збірник наукових праць Харківського інституту банківської справи університету банківської справи НБУ. -№ 1 (10). - 2011. - С. 13-18.

6.                                 Ивлев   В. Balanced Score Card - Альтернативные модели [Электронный ресурс] / В. Ивлев, Т. Попова. - Режим доступа : http//www.vip-anarech.ru

7.               Коваленко В.В. Стратегічне управління фінансовою стійкістю банківської системи: методологія і практика: монографія / Коваленко В.В. — Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. — 228 с.

8.        Майба В. В. Оцінювання факторів фінансової стійкості комерційних банків// http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mise/2011_83/Mayba.pdf