К.е.н., ст. викл. Слюсаренко А.В., студентка III курсу Сокура Г.В.

Івать О.В.

Миколаївський національний університет В.О.Сухомлинського, Україна

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ КЕРІВНИКА

Сучасне життя висуває нові вимоги до професійної діяльності керівника. Суспільство зазнає зараз змін, тому керівник повинен володіти такими знаннями і якостями, які б дозволяли ефективно управляти персоналом та забезпечувати умови для максимального розвитку внутрішнього потенціалу особистості, Удосконалення лідерських навичок важливо, оскільки керівник з яскраво вираженими лідерськими якостями здатний забезпечити швидку адаптацію організації до швидких змін середовища з метою ефективного управління персоналом.

Проблема формування лідерських якостей у керівників організації потребує уважного розгляду та вивчення. Адже не так легко знайти менеджера-лідера, який міг би брати на себе ініціативу та відповідальність за результат, при цьому повністю викладаючись на роботі та мотивуючи у повній мірі своїх підлеглих. Потрібно зазначити, що неможливо чітко визначити лідерство як певну сталу величину. Тому важливим є визначення найважливіших рис лідера. Лідерство - це обдарованість, майстерність, наполегливість в досягненні своєї мети, що деякі люди отримали від природи.

Проблемами з визначення тих засобів, за допомогою яких менеджер може набути лідерських якостей, та вдосконалити їх займалось та займається велика кількість науковців, дослідників, економістів, психологів. Зокрема, в статті проаналізовані праці таких науковців і дослідників, що займалися дослідженням лідерських якостей, як Дж. Г. Бойетт, Дж. Т. Бойетт, І.В.
В сучасній літературі часто конфронтують дві точки зору на лідерські якості. Перша передбачає, що людина має народитися лідером, що навчання та виховання не відіграють ніякої ролі. Інша точка зору полягає в тому, що лідерські якості розвиваються, хоча й для цього потрібні деякі задатки від народження та психофізіологічного характеру. Це, зокрема - гостра увага, гарна пам'ять, здатність до продуктивного мислення. Дані підходи є дещо обмеженими. Адже, якщо вважати, що лідерами лише стають, то потрібно відхиляти будь-яку можливість людини стати лідером, набути лідерських якостей в процесі життєдіяльності. І навпаки - якщо обирати сторону тих, що акцентують увагу здебільшого на розвитку лідерських якостей, то неможливо допустити здатність людини стати лідером без попереднього усвідомленого бажання навчатися лідерським якостям. Тому істина, як завжди, десь посередині. Лідерство –це такий тип управлінської взаємодії (між лідером іпослідовниками),який заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство –це стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети.

Судження підлеглих про керівника як про лідера може бути оманливим, адже вони є зацікавленими у підлещуванні до свого безпосереднього наставника. Тому об'єктивну оцінку лідерських якостей може дати лише незалежний спостерігач. Зовсім іншою є оцінка керівника-лідера з боку власників або головних керівників підприємства. Вони перш за все орієнтуються на професійні здатності лідера, на його вміння з мінімальними витратами часу та коштів покращити, зміцнити, стабілізувати (залежно від поставлених цілей) роботу організації. При цьому вище керівництво мало цікавить з яким настроєм люди ходять на роботу, або як часто проводяться корпоративні вечірки. Для них пріоритетом є фінансові показники, темпи росту, частка на ринку. Керівник-лідер має знаходити баланс між вищим керівництвом та працівниками, не віддавати нікому з них цілковитої переваги та невпинно слідувати інтересам всієї організації.
В результаті теоретичного аналізу літератури, зокрема вивчення лідерських якостей керівника та їх впливу на ефективність управління персоналомми можна здобити висновок, що лідер –перш за все творча людина, що знаходиться в пошуку інновацій, але його значення максимально зростає, як тільки лідер знаходить свою команду. Лідерство, як і керівництво є управлінськими якостями, де значну роль відіграють не функціональність, не знання і не досвід управління конкретного керівника, а його поведінка, спрямована на розвиток людських ресурсів і добробут організації, а також наявність гнучкого і творчого способу мислення. Формування лідерських якостей керівника відбувається під впливом його вроджених здібностей, а також постійної наполегливої праці над собою, практичного досвіду та набутих знань.

Література:

1. Авилов А., Розманов О, Сидоров Н. Новый взгляд на деятельность руководителя. –http://www.ptpu.ru/Issues/3 98/PU3 12.HTM.

2. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, 2010. – 480 с.

3. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. Посібник .- К.: КНЕУ. 2009. – 248 с.Источник: http://5fan.ru/wievjob.php?id=81930

4. Соболь С. М. Менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни /С.М.Соболь, В.М.Багацький; Київ. нац. екон. ун-т; [Редкол.: А.П.Наливайко (голова) та ін.]. —К., 2010. —225 с.