к.е.н. Фігурка М.В.,

Ясінська-Андріятин М.В

Навчально-науковий інститут міжнародних економічних відносин ім. Б.Гаврилишина

Тернопільський національний економічний університет

м. Тернопіль, Україна

СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Сільські території, як і сільське господарство в 21-му столітті стикаються з численними проблемами: вони повинні виробляти більше продовольчих продуктів, щоб прогодувати зростаюче населення, із меншою кількістю робочої сили, поставляти все більше сировини для потенційно безмежного ринку біоенергії, підтримувати загальний розвиток багатьох країн, які залежать від сільського господарства, освоювати більш ефективні і сталі методи виробництва і пристосовуватися до зміни клімату.

Нині на сільських територіях проживає біля 3,4 млрд. осіб, що становить біля половини всього населення землі, при цьому, біля 97% сільського населення проживає у країнах, що розвиваються [1]. У переважній більшості з них рівень добробуту в сільській місцевості є значно нижчим, ніж у містах. Основними причинами цього є безробіття і неповна зайнятість. Якщо повна зайнятість визначається як 260 днів у році (52 п'ятиденних тижні, за винятком відпустки і свят), то наймані сільськогосподарські працівники, як правило, знаходять роботу лише на 175 днів. Ще одна особливість сільських територій - високий рівень прихованого безробіття. Робота найманих сільськогосподарських працівників часто погано оплачується і, в результаті, багато з них живуть за межею бідності. Існує великий розрив між середньою заробітною промислових робітників та їх сільськогосподарських колег, адже сільські ринки праці, зазвичай, формуються низькокваліфікованою робочою силою, де пропозиція забезпечується працівниками із низьким рівнем освіти і навичками, отриманими у реальному секторі економіки.

Статистика стверджує, що з понад 335 тис. летальних нещасних випадків на виробництві біля 170 тис. стаються із працівниками сільського господарства [2]. Таким чином, воно є однією з трьох найбільш небезпечних для праці галузей, поряд із лісовим господарством і гірничодобувною промисловістю.

За оцінками Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку (IFAD), з 1,4 млрд. людей, які живуть сьогодні у стані крайньої бідності (живуть на суму, меншу ніж 1,25 дол. на день), майже 1 млрд. осіб або 70% є мешканцями сільської місцевості [3].

Проблема зубожіння сільського населення визначається як на національних, так і на міждержавному і міжнародному рівнях. Зокрема, під егідою ООН та за співпраці потужних міжнародних інституцій, таких як FAO, IFAD, ILO, OECD тощо, розробили глобальну стратегію подолання бідності, частиною якої є так зване «сільське господарство в інтересах бідних» (pro-poor agriculture). Її ключовими напрямками є:

- покращення загальних умов життя на сільських територіях, у тому числі інфраструктури, комунальної сфери, обслуговування населення та управління;

- створення для малозабезпечених сільських жителів можливості диверсифікації ризиків, з якими вони стикаються, і зниження їх рівня;

- інвестування в освіту для надання можливостей жінкам, чоловікам, молоді і дітям розвивати навички, необхідні для використання нових економічних можливостей;

- зміцнення колективних можливостей сільських жителів. Такі об’єднання дають людям впевненість, безпеку і владу - безцінні атрибути для подолання бідності.

Незважаючи на існуючі структурні відмінності, аналіз ситуації в різних країнах світу дозволяє зробити висновок: все більша кількість фермерських господарств здійснює диверсифікацією своєї діяльності у несільськогосподарському напрямку, зокрема у напрямку сільського туризму.

Сільський туризм, як специфічний сегмент світового ринку туризму, виник і розвивався в XIX-му і XX-му століттях в результаті зростання доступності сільських територій, мобільності, зростанню доходів і вільного часу населення. Інтерес до відпочинку в сільській місцевості особливо активізувався через перевантаження і забруднення в промислових містах. Сьогодні сільський туризм все більш цінується і є бажаним для людей, що живуть і працюють у стресових умовах, оскільки сприймається як повернення до природи, до чогось справжнього, цілісного і чистого. Для приймаючих сільських громад він є альтернативою сільськогосподарської діяльності, стимулом економічного розвитку і зниження процесу депопуляції територій, що базується на використанні місцевих ресурсів й веде до зростання індивідуальних та колективних доходів за рахунок росту зайнятості, активізації підприємництва і т.д.

Лише у Європі сільський туризм в 2014 р. був представлений близько 6 млн. ліжко-місцями в понад 500 тис. туристичних підприємствах, що складає близько 15% від загальної місткості засобів розміщення регіону. Разом з супутніми послугами, цей сектор генерує більше 100 млрд. євро прямих витрат - в основному в місцеву економіку - і є найважливішим елементом для виживання і відродження багатьох сільських територій.

Зауважимо, що термін «сільський туризм» у різних країнах світу має різні значення. Так, в Італії він практикується у формі «зелених канікул» і має в якості основного компонента агро-туризм. В Угорщині використовується термін «заміський туризм», тобто цей вид туризму включає тільки ті види діяльності і послуги, що пропонуються за межами міст: проживання за низькими цінами, участь у сільськогосподарській діяльності або в інших локальних заходах. У Словенії найважливішою формою сільського туризму є фермерський туризм, коли гості живуть або з фермерської сім'єю, або в гостьових будинках, але відвідують ферму для прийому їжі й спостереження за господарством. У Греції сільський туризм означає розміщення в номерах, які оформлені в традиційному стилі, з традиційним сніданком, який в більшості випадків готується з домашнім продуктів.

Протягом останніх 20 років Всесвітньою туристичною організацією було розроблено 49 проектів, сфокусованих на ініціативах у галузі сільського туризму, запропонованих державам-учасницям. Їх реалізація довела очевидну річ – хоча туризм і не є панацеєю від усіх проблем і негараздів, він має реальні можливості покращити становище сільського населення, за умови що в його основу покладені такі принципи, як:

· підтримка процесу диверсифікації сільського господарства й підприємницької діяльності на сільських територіях;

· розвиток людських ресурсів і, зокрема, створення і зміцнення ініціативних груп та неурядових організацій для розвитку сільських територій. При цьому, основною метою вважається заохочення і підтримка професійного навчання молоді;

· відновлення сільської інфраструктури для зміцнення місцевих громад в економічному і соціальному плані.

При цьому, ключовим елементом розвитку сільського туризму є локальне співробітництво усіх зацікавлених сторін (місцевих мешканців, підприємців і влади), спрямоване на комплексний розвиток туристичної діяльності за умови дотримання принципів захисту навколишнього середовища та його ресурсів, зосередження уваги на збереженні місцевої ідентичності, формуванні адекватної туристичної інфраструктури і унікального туристичного досвіду.

Підсумовуючи вищевикладене, ми можемо констатувати, що за своєю економічною природою і потенціалом сільський туризм може стати дієвим інструментом оздоровлення і підвищення добробуту населення сіл, адже він передбачає не стільки зовнішнє ресурсне і фінансове забезпечення сільської дестинації, скільки створення умов для формування потенціалу розвитку місцевого бізнесу і місцевої громади на основі синергії поєднання природних і культурних ресурсів, а також менталітету, творчості і гостинності населення.

Література:

1. Содействие занятости в сельских районах в целях сокращения масштабов бедности [Електронний ресурс] / Международная конференция труда, 97-я сессия 2008 г. – Режим доступу: http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/ed_norm/relconf/documents/meetingdocument/wcms_092198.pdf

2. ILO: Safety and Health in Agriculture [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ilo.org/global/industries-and-sectors/agriculture-plantations-other-rural-sectors/lang--en/index.htm

3. IFAD Annual report 2013 [Електронний ресурс] / International Fund for Agricultural Development – Режим доступу: http://www.ifad.org/pub/ar/2013/e/full.pdf