Сучасні інформаційні технології/Інформаційна безпека

Смаглюк Ю.В, асистент Копчикова І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОБ’ЄКТ

СТАТИСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У СВІТІ

Термін “інформаційне суспільство” був використаний в Японії у 1966 році в доповіді групи з наукових, технічних і економічних досліджень, в якому стверджувалося, що інформаційне суспільство є суспільством, в якому є висока за якістю інформація, а також є всі необхідні засоби її розподілу.

Інформаційне суспільство має три головні характеристики.

По-перше, інформацію використовують як економічний ресурс.

По-друге, інформація стає предметом масового вжитку в населення.

По-третє, відбувається інтенсивне формування інформаційного сектора економіки, який зростає швидшими темпами, ніж інші галузі.

Рух до інформаційного суспільства — загальна тенденція для розвинених країн та країн, що розвиваються [1].

Європейська комісія в лютому 1995 р. заснувала Форум для обговорення загальних проблем становлення інформаційного суспільства. 128 його членів представляють користувачів нових технологій, різні соціальні групи, постачальників послуг, мережевих операторів, державні і міжнародні інститути.

Базові документи з питань інформаційного суспільства були прийняті на Всесвітньому саміті з питань інформаційного суспільства (ВСІС). ВСІС – зустріч на вищому рівні, яку було проведено у двох стадіях:

• Женевська Стадія, 1012 грудня 2003, закінчилася ухваленням Женевської Декларації Принципів «Побудова інформаційного суспільства – глобальне завдання в новому тисячолітті» і Женевського Плану Дій;

• Туніська Стадія, 1618 листопада 2005, закінчилася ухваленням Туніського Зобов’язання і Туніської Програми для Інформаційного Суспільства.

Чотири документи, прийняті за результатами ВСІС закликають світову спільноту будувати Інформаційне Суспільство, «орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними» [3].

Аналіз базових документів ВСІС і стану їх реалізації у всьому світі, дає підстави визначити основні позитивні моменти цієї Зустрічі на вищому рівні:

• ВСІС із самого початку був запланований, як багаторівнева співпраця всіх зацікавлених сторін, в якій приватний сектор, громадянське суспільство і міжнародні організації працюватимуть спільно з урядами у напрямку перетворення декларацій на дії.

• Протягом першої стадії ВСІС, урядові лідери поставили перед собою десять пріоритетних завдань, щоб розширити доступ до ІКТ, включаючи забезпечення підключенням до глобальної мережі населених пунктів всіх типів, університетів, коледжів, середніх і початкових шкіл, лікарень, бібліотек і т.д. Ці цілі повинні бути досягнені до 2015 року.

Індикатори розвитку інформаційного суспільства (Indicators of information society development) — перелік статистичних показників, що характеризують розвиток інформаційного суспільства в різних розрізах: інформаційному, економічному, соціальному.

Як інтегровану характеристику рівня розвитку інформаційного суспільства або його структурних елементів використовують композитні ІКТ індекси побудовані на базі наборів ІКТ індикаторів.

Індекс Цифрової Спроможності (Digital Opportunity Index), розроблений Міжнародним союзом електрозв’язку – єдиний індекс, заснований виключно на інтернаціонально узгоджених індикаторах ІКТ. Це робить його цінним інструментом для вимірювання Інформаційного Суспільства.

Індекс розвитку ІКТ (Індекс цифрової спроможності – Digital Oportuniti Index, IDI) порівнює успіхи в розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у різних країнах за певний період. Індекс зводить 11 показників, які стосуються доступу до ІКТ, їхнього використання.

Індекс має три складових: Спроможність, Інфраструктура, Використання.

Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) оприлюднив Індекс цифрової

спроможності, розрахований за даними 2002–2007 років. Він порівнює успіхи в розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у 154 країнах за п’ятирічний період 2002-2007 років.

Збір даних здійснюють через розсилку опитувальних листів в профільні міністерства, національні статистичні бюро, неурядові організації та інші структури, наприклад, операторам зв’язку. Інформація збирається через офіційні канали статистичного обліку та/або методами вибіркових обстежень. Після цього міжнародна організація, що здійснює узагальнення даних для побудови індексу, зазвичай звертається до представника певної країни з проханням консолідувати одержані відповіді, щоб вивести узагальнені цифри для цієї країни. Якщо в країні немає організації, готової виконати таке узагальнення, консолідацію даних виконують міжнародні організації [2].

Проте необхідно визнати, що у низці країн має місце відхід від використання цієї методики, сучасні умови вимагають розробки таких індикаторів моніторингу, які на відміну від індикаторів поточного стану більшою мірою дозволяють оцінювати результативність досягнення стратегічної і тактичної мети, а також ефективність оперативної діяльності.

Література:

1. Єршова О.Л. Інформаційне суспільство: аспекти існування та побудови. / О.Л. Єршова. – К.: Науковий вісник ДАСОА, 2009, вип. 23. – С. 105-110.

2. Проценко П.П Проблематика переходу до інформаційного суспільства / П.П. Проценко // Політичний менеджмент. – 2004. – № 6(9). – С. 129-137.

3. Підсумкові документи Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://apitu.org.ua/wsis.