Романюк Ю., студентка
Вищий
державний навчальний заклад
«Криворізький
національний університет»
ЗАСОБИ
РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ
Сучасне суспільство прагне мати у своєму складі спеціалістів, які б могли
вирішувати професійні та виробничі задачі, спираючись не тільки на певні
шаблони та конкретні алгоритми, але й розкривали свою діяльність з нової точки
зору. Йдеться про нестандартні рішення, які б могли підвищити ефективність
виробничого процесу. Реалізація такої діяльності можлива за умови того, що фахівець
володіє креативністю. Щоб досягти її розвитку, починати треба ще тоді, коли
він тільки вступив на шлях підготовки до своєї професійної
діяльності, тобто навчанні у вищому закладі освіти.
Цю проблему досліджували науковці, серед яких: А. Маслоу,
С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, І.Я. Лернер, І.П. Волков, В.Н. Дружинін, Е.
Фром, В.О. Рогозіна та інші. З часом вона не втратила своєї актуальності та
містить не розкриті питання.
Узагальнюючи думки багатьох дослідників щодо проблем креативності, можна
стверджувати про наявність спільних висновків, які стосуються основних показників
характеристики креативної особистості, а саме: ґрунтовна, загальна та естетична
освіченість; наявність творчого потенціалу, потреби у творчій самореалізації
різноманітними засобами; активне сприйняття мистецтва та явищ життя; розвинена
емоційна чуттєвість; продуктивність, гнучкість, оригінальність, розробленість
творчого мислення, оригінальність логічних міркувань та інтуїтивність проникнення
в сутність певного явища.
Очікування творчих елементів у професійній діяльності зумовлюють ціннісне
ставлення до професії, що впливає на її вибір та задоволення ним. Чи стане
професійна діяльність творчою, а фахівець креативним, залежить в більшій
частині від самої особистості. Тому, формування творчого, ціннісного ставлення
до різних видів професійної діяльності, стимулювання потреб до творчості та
розвитку здібностей є необхідним завданням навчально-виховного процесу у ВНЗ.
Для розвитку креативності у навчальному процесі, використовують різні методи
і форми навчання. Залежно від змісту навчального матеріалу обирають спосіб його
засвоєння, тобто конкретний метод навчання. Наприклад, опанування знань про
навколишню дійсність вимагає передусім зорового, слухового та інших видів сприйняття,
а отже, наочних і практичних методів. Розуміння матеріалу забезпечують бесіда,
пояснення, розповідь, тобто словесні методи [3].
Методи навчання – це спосіб
організації взаємодії викладача і студента, що спрямований на досягнення дидактичної
мети. Конкретний метод визначає особливості діяльності викладача і студента,
напрям процесу навчання. Як правило, в педагогічній практиці орієнтуються на
комплексне застосування різноманітних методів [2].
На думку В.Н. Дружиніна, для розвитку креативності доцільно використовувати
проблемно-пошукові методи навчання. Вони визначаються, передусім, на основі
оцінки ступеня творчої активності студента в пізнанні нових понять, явищ і
законів. Не всі учні можуть бути готові до сприйняття інформації проблемно-пошуковим
методом.
Цей метод застосовуються в ході проблемного навчання. Необхідно зауважити,
що під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що
вивчається і вже вивчено. При використанні проблемно-пошукових методів навчання
викладач застосовує певні прийоми, а саме: створює проблемну ситуацію (ставить
питання, пропонує задачу, експериментальне завдання); організує колективне
обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації; стимулює
висування гіпотез тощо. Студенти роблять припущення щодо шляхів вирішення
проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ,
пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення
проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, а
також за допомогою запитань-підказок.
Проблемне навчання формує інтерес до виконавчої діяльності. На думку
вчених, інтерес є одним з дійових мотивів людської діяльності. Інтерес можна
визначити, як позитивне оцінююче ставлення суб’єкта до його діяльності. Інтерес
– двигун активності та регулятор витривалості у діяльності. Саме інтерес до
предмета, явища дозволяє зрозуміти його сутність. Крім того, інтерес стимулює
інтелектуальну активність, яку Д.Б. Богоявленська виділяє як “одиницю аналізу”
творчості. Інтелектуальна активність розглядається нею як готовність займатися
не стимульованою ззовні діяльністю, а за внутрішнім спонуканням особистості.
Проблемна ситуація створюється з урахуванням реальних та важливих для студентів
протиріч. Тільки в цьому випадку вона стає потужним джерелом мотивації
пізнавальної активності й спрямовує мислення на пошук невідомого [1].
Розвитку креативності сприяє і метод проектів. Проектний метод дозволяє
відійти від авторитарності у навчанні і є завжди орієнтованим на самостійну
роботу студентів. За допомогою цього методу студенти не лише отримують суму тих
або інших знань, але й навчаються отримувати ці знання самостійно,
користуватися ними для вирішення пізнавальних і практичних завдань.
Метод проектів передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних
методів. Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно
оформленими — відеофільм, альбом, комп'ютерна газета тощо. Проектна робота дуже
перспективна, оскільки в ній кожен з учасників не втрачає свого статусу
активної діючої особистості, намагається зайняти в групі позицію, що відповідає
його можливостям: знанням, умінням, здібностям, мисленню тощо. Все це
позначається на загальному формуванні індивідуального стилю людини. Працюючи
над проектом, студенти спілкуються, співпрацюють і допомагають один одному в
процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички. Цей
вид діяльності сприяє здійсненню індивідуального підходу в групах з різним
рівнем підготовки під час вивчення та засвоєння нового матеріалу.
Отже, для успішного розвитку креативності є необхідним використання
нетрадиційних методів навчання, а саме: проблемне навчання; активізація
пізнавальної діяльності студентів; систематичне використання творчих завдань та
методу проектів. На нашу думку, це буде сприяти розвитку креативної особистості,
яка має всі необхідні якості для досягнення високих результатів у навчанні та майбутній
професійній діяльності.
Література:
1. Богоявленская Д.Б. Психология
творческих способностей: Учеб. пособие для студ. высш. учеб., заведений./ Д.Б.
Богоявленская. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 320 с.
2. Зимняя И.А. Педагогическая психология / И.А. Зимняя – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 480с.
3. Сидорчук
Т.А. Система творческих заданий как средство креативности на начальном этапе
становлення личности: Автореф. дис. канд. пед. наук. – М., 1998. – 21с.
4. Сисоєва С. О. Основи
педагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – 344 с.